14***
Катя напружено засопіла.
Хмаринка вовтузилася на голові Аліси і продовжувала:
– От він і ловкач! Бачили таких, бачили. На цвинтар ходив? Ходив. Клав у свіжу могилу Катькине волосся? Клав. Так йому ж сказали – не роби! І що? Ой, буде йому-буде, Освальд давно уже каже, що пора його приструнити.
Ярина здригнулася, але хмаринка продовжувала:
– Духи мертвих визивав? Ну, звісно, визивав, але вони з ним контактувати не захотіли. Поки. Бо Янголи заборонили, та і Освальд давно за ним наглядає, дурнем таким. Ну от навіщо йому та чорна магія? Як він колись вирішив, що буде заробляти легше, не працюючи, більші гроші, то це ще зовсім не означає, що він стане тим, ким хоче. Душа його приходила на Землю у інших цілях. А магія? Магією багато хто цікавиться, кому не ліньки, звісно. Але треба вміти вчасно спинитися, бо таким юним дослідникам незвіданого неабияк раді. Особливо ті, хто потім з’їдає їх самих. І інформацію підкидатимуть, аби лиш у гру взяти. Але виплутатися звідти, йой!
Ярина не знала, чи може щось говорити, але якщо припустити, що інші її не бачать, а хмаринка думає, що вона звичайнісінька людина, можна спробувати поговорити з хмаринкою, але побудувати розмову так, аби вона не здогадалася, що дівчина у Позачассі.
–Щось відчуває моє серце, що ось це Знахар шарлатан ще той! – не втрималася Ярина.
Ніхто з присутніх на висловлення думки вголос не зреагував, крім синьої хмаринки, яка аж підскочила і з цікавістю почала плисти до Ярини.
–Ти поглянь, а ця дівчина таки теж здогадалася про те, що Знахар усіх дурить! Може, хоч вона зможе донести Каті, що вона давно вже маріонетка у руках цього шарлатана?
–Руки його беручи яйце змінюють структуру білка, щось темне тягнеться від його рук, – продовжувала Ярина вголос, поки Знахар щось там глухо бурмотів і намагався провести діагностику якомога показовіше.
–Йой, то ця дівка ще вміє видіти. Відьма, – схвально коментуючи, хмаринка знову повернулася до голови Аліси і продовжила, – як шкода, що Аліска все ніяк не наважиться відкрити в собі дар. Я вже до неї і так, і сяк. Я їй вже і натяками, і людьми, все говорю-говорю, та не чує… ех.. а вона ж у мене під патронатом, вручена мені, аби наглядати, аби оберігати, доки не стукне кобіті тридцять три…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!