37***
– Це вона! Невже це вона!? – Знахар мало не підскочив, коли Ярослав на лавці у парку протягнув світлину дівчини, яку він хотів приворожити.
–Ось тобі і люлька, ось тобі й свисток, – промовив від несподіванки Ігор.
–Що ти кажеш? – перепитав Ярослав.
–Та, пісня така є, про свисток, не чув, чорний такий співає, вістл бейбі, типу дунь в мого свистка, крихітко, га-га-га! – хлопці заржали.
–Точно, точно, та ще стерва, але гарна і розумна, – підтвердив Ярослав. Він абсолютно не визнавав, що хильнув зайвого і повівся не дуже добре.
–Бачу, що гарна, бачу, гарний смак, друже, – Знахарові кортіло вже взятися «до справи».
–Слухай, а що з мене за це? – Ярослав зайорзав напружено на місці.
–Ти що, сьогодні Меркурій у Плутоні, тому акція, як співає Тітомір – «грязниє шлюшкі будут наказани», чув? Такий рузький чмошнік співає патлатий. Акція, тобто, друже, нічого не візьму.
–Оу, тоді по пиву! – потиснув радо руку Ярослав і пішов купувати пиво, привід відсвяткувати, скоро ця «бейба» впаде, як Пізанська вежа.
–От тобі і відплата, Катю, готуся, мила, буде тобі дуже файно, – зловісно блищали очі Ігора.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!