40***
Ярина ходила збуджена по квартирі. Катя спала. Вона не підозрювала, що сталося того вечора на цвинтарі.
–Ми маємо їй все розповісти! – промовила вона Голосу.
–Облиш це професіоналам.
–Ні, ти не розумієш, поки Знахар водиться з нечистими, він може нашкодити ще багатьом. Он, шукає дівчину вже, на відплату. Нікчемність свою рятуючи.
–Та от лиш Бог не теля, бачить звідтіля, – Голос зауважив спокійно, а Катя перевернулася з боку на бік. Була ніч, а завтра Ярина і Голос мали сказати один одному «прощай» назавжди.
–Я не зможу спокійно жити, знаючи, що над кимось нависає небезпека.
–Довір то Освальдові, втішишся.
–Ти так кажеш, ніби він Бог.
–Чоловік зі східного лісу, а ти подумай сама.
Усі питання відпали, Ярина усвідомила, що нічого з того, що вона бачила-чула ці дні не було випадковим.
Любов, пошуки любові, докази любові, самотній Знахар, якому хотілося любові, Ярослав, Олена, яка любила свого сина, Аліса, яка любила свою подругу Катю. Любов виходила на перший план і займала найвищий щабель. Вона долала час і простір, вона долала відстані і виміри. Вона будувала і руйнувала, вона засліплювала і підтримувала.
Невже я матиму ще її? – промайнуло в думках.
-Побачиш, - промовив Голос.- Відпусти мене, я вже відіграв свою роль, віриш мені?
Ярина стояла і дивилася у вікно. За вікном як і раніш було видно світ, чудернацький, з істотами, яких вона не бачила раніше. Все діяло згідно плану, взаємодіяло. Рухалося. Вона згадала місячну доріжку, і Понтія Пілата, вона усвідомила, що ї любов буде з нею, незалежно від того, чи власник голосу, якого вона любила поруч. Її життя мало продовжуватися. Це подорож.
–Я тебе відпускаю, – промовила Ярина і раптом опинилася у ванні перед люстром.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!