🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (6978)

Сумління

День 676 (31.12.23)

Не маю сумніву ні трохи

Як святкувати Новий рік.

Наступний рік війни епохи,

Де жити кремль нас прирік.

Вбиватиме нас методично,

Як не дамо йому під дих.

Для України це критично,

Навіки щоб москаль затих.

Не заспокоїться ніколи

Москаль на своїх болота́х.

НКВД-вський почерк школи,

Як не убить, так сіять страх.

Як святкувать, коли в окопі

За нас тримають хлопці бій?

Чи в Україні, чи в Європі...

Руйнують дім щоденно твій.

Підняти келих сили маєш

В той час, ракети як летять?

Так про майбутнє власне дбаєш?

Чи маєм право святкувать?

Я помолюсь за наших хлопців

У Бога сили попрошу,

Щоб перевага в їхнім боці,

Щоб живі всі, як я дишу.

...

Галина Студінська

Моїм подругам

Коли втрачаєш ти надію,

І гаснуть зорі уночі,

Згадай вагому ти причину,

Щоб жити далі сміючись.

Дороги пройдені життєві.

І кожен раз- як перший раз.

Яскраві спогади миттєві

Зігріють душу без образ.

Та вранці знову сходить сонце.

І знову вітер нових днів.

Життя буває монотонним,

Але ніколи – без плюсів.

Тримать удар навчила доля,

Вдягати маски- вороги.

Гартує дух сталева воля,

Тримають друзів голоси.

Ламать канони і шаблони,

Не бути зручною для всіх,

Долати вічні перешкоди-

Твій шлях міцний, немов горіх.

Ти плюс на мінус перемножиш-

І буде дивне відчуття.

Зневіру, біль і жаль проводиш

У край холодний небуття.

Зігріє сонце день прийдешній,

Розбудить в серці почуття.

Заграє кольором небесним

Твоє нове й стрімке життя.

...

Тарасенко Вікторія

У Раді Безпеки ООН

День 675 (30.12.23)

Засідання ООН пройшло в старому дусі:

Зібрались засудити новий теракт РФ.

Небензя, як завжди, не втримався в спокусі

Відповідальність їхню перетворить на блеф.

Цинізм тієй потвори зашкалив цього разу,

Він звинуватив в цьому все наше ППО,

Яка встигала збити ракети ті одразу,

«Уламками вбивала, того так і сумно».

Закінчена істота безсоромно знов бреше

Про виключно військові цілі тих атак.

В ООН це розуміють, від чого нам не легше,

Життя вже не поверне загиблим вовкулак.

На Раді засудили такі злодійські дії,

Країни всього світу висловлюють свій гнів.

Китай мовчить уперто - свої бо має цілі,

Останнім часом сильно він, вочевидь, збіднів.

Китаю дуже хочеться на двох стільцях всидіти,

Чекають там моменту, росія як впаде.

Такі собі «філософи», насправді, є пройдисвіти,

На сході територію займає та краде.

Засідання закінчилось погрозами новими,

Залякують у Раді: «Попереду - ще більш!»

Тож залишатись маємо і далі вартовими:

Залишити потвору в руїнах, босоніж.

...

Галина Студінська

Сонет V

Вся каверза у тім, що дух — дворушник

Перед собою бачить те, що є

І вибравши до серця вкрай насушну

Любов, свій розум іншій віддає.

Або навспак зробивши хід кмітливий

Він пішака вбирає у ферзя,

Тоді ж шукає втрачену можливість

Де щастям омивається сльоза.

Він мучиться у сумнівах дошкульних

Не знаючи, як краще до пуття,

Чи ввергнути себе навік у чуйність

Чи вибрати роздвоєне життя.

І тільки вік сповільнює порив,

А смерть довершить те, що сотворив.

25.12.2023

...

Володимир Каразуб

Атака

День 674 (29.12.23)

Тривога пролунала настирливо цим ранком,

Не збила з пантелику, не налякала, ні.

Прискорила лише всі дії за сніданком,

Та не було́ утім якоїсь метушні.

Навчились відрізняти за звуком ми ракети,

Тож знала наперед - падлюки вже летять.

Оголосили нам: «Численні були злети!»

Реальною загрозою в столиці може стать.

Зібралась, як завжди, та - пішки на роботу,

Напруження в повітрі вдихнула на шляху.

Весь час я відчувала від ППО турботу,

Здригалася від вибухів та не було страху.

З новин про жах дізналася, столиця постраждала,

Будівля над «Лук'янівська» палала від влучань.

Недобудова в Києві теж руйнувань зазнала,

Яскравий день став чорним в столиці від страждань.

На болота́х обурились за втрати в Феодосії,

«Новочеркаськ»́ потоплений був, явно, не один.

Така поразка є ганьбою тої ро́сії,

Та визнання поповнення цих втрат з морських глибин.

Дніпро палав від вибухів, у ТРЦ є влучення,

Пологовий будинок, там кажуть, постраждав.

Зашкалюють емоції, нема словосполучення,

Щоб висловити точно всі почуття катам.

Одеса постраждала, у Львові були вибухи,

На захід України Shahed-и досягли.

Додали терористи країні ще розрухи,

На болотах радіють, як додали біди.

Нас атакує ворог, який вже триста років

Воліє вільний дух болоту підкорить.

Та не під силу їм зробити це допоки

За Україну в нас усіх душа болить.

...

Галина Студінська

Сонет ІV

Чи ж я не раб розгойданих жадань,

Чи ж я не риба, що поймають сіті

Твого мережива і темних поривань,

Що наче ніч владарствують на світі.

Якщо покора схрещених зап’ясть,

Принадна юнь шовкових перс та стегон,

Від щастя перетягнуть до нещасть,

Земля не стане вищою за небо.

Таких вершин не здужає поет

Шукаючи красу в любовнім слові.

Хай тістечком смакується сонет,

А талія смакується в любові.

Цінуєш дотик, лиш тому, що мить

Минає в радості і в час коли болить.

24.12.2023

...

Володимир Каразуб

Зелена Д'Арк

День 673 (28.12.23)

У кожному суспільстві з'являються персони,

Що демонструють себе борцями «хто за що».

Вони не розуміють умов до заборони,

Чи то є куцим розум, чи то є ледащо́.

Імпровізують сцену (сьогодні десь в Facebook-ці)

І звідти вивергають отруту на людей.

Синдром хвороби є яскравим, та науці

Як лікувать неясно сумнівний «привілей».

Зелена Д'Арк сучасності - Безугла є тим прикладом,

Коли волать дозволено: під нею ж броньовик.

Несе те заборонене щоденно як за розкладом,

Не затулити рота - проснувся більшовик.

Здоровий глузд шукає. За нього, каже, бореться,

Та, дивно, вибірковою є Жанни боротьба.

Коли та депутатка так виступати втомиться,

Бажаючих закінчити зібралась вже юрба.

Зелений колір, думає, усі гріхи приховує,

Тож ляпає тим ротом, що в голову прийде.

Мораль усім читає, Залужного виховує,

Така Д'Арк послужлива ніде не пропаде.

...

Галина Студінська

ЗАЧАРОВАНІ КНИГИ

Один шкарáдний Лиходій жадав заволодіти світом,

Однак не мав ні розуму, ні сил, аби здійснити мрію.

Що не робив — не рушить справа з місця. Тут йому б уздріти,

Що він ніхто і що ім'я його із попелом зотліє!

Та раптом Зло всесвітнє зринуло із вогняного пекла,

Дало отому Лиходію (задармá!) сувій прадавній

Із заклинанням, щоби мудрість світова навіки щезла.

Чотири місяці минуло поки виконав завдання.

З'явився результат за тиждень: непомітності серпанок

Заполонив старі рукописи та книги. На полицях,

Як і раніш, стоять собі в рядочок, вишукані, гарні,

Вони чекають спрагло читача: "Та де ж він забарився?!"

А люди споглядають на пусті полиці, пильні шафи,

Дивуючись місцям порожнім (наче й не настали злидні!),

Невдовзі вже й уваги не звертають, Лиходій ж лукавий

Лиш потирає руки: скоро визнають його величність!

Без настанов від предків Ratio тьмяніє, наче вівці

Ідуть покірні стежкою, котру обрав облудник лютий.

І ось: він — цар, підданні ж бо забули про народне віче.

Здається, вже ніколи їм не скинути кабальні пута!

І коїлась така біда, аж поки Лиходій не згинув.

Од старості. Він панував у царстві майже пів століття!

Страшне закляття звітрилось, коли остання і дрібна жарина

У поховальному вогні зчорніла, переставши тліти.

Сувій прадавній — зник! Най більше він не з'явиться ніколи!

Та все по колу: знов біда затягне у тенета людство.

Благаю, сину, зерна сій і зрощуй книжний колос!

Мо' він хоч цього разу вбереже від сліпоти і глупства?

...

Яніта Владович

Без назви

День 672 (27.12.23)

Вітер сказився, ламає дерева,

Гучно лупцює по вікнах весь день.

Впевнено йде вже зима кришталева,

Сніг дістає із холодних кишень.

Настрій псує непогода підступна,

Як наші хлопці в окопах в цей час?

Гріються як та чи їжа доступна,

Мають на ворога сили запас?

Знаю, що гріє любов від родини,

Сили дає наша віра у них.

Фото дітей коханих, дружини

Також підтримки загальної штрих.

Та закипає кров в їхніх жилах,

Як починає ворог терор.

Звідки беруться знову ті сили

Бити москальських болотних потвор?

Нам не потрібно нічого чужого,

Але свого ворогам не дамо.

Тож хай затямить рф та убога -

Їй не під силу накинуть ярмо.

...

Галина Студінська

"Серце Дракона"

Серце дракона - це виріб з крихкого кришталю.

Блиском своїм причаровує різних людей

Тих, що готові вбивати булатною сталлю

І тих, що від нього одного хапають ідей

Серце дракона - це виріб із золота гордий.

Цінність його надважлива для світу людей.

В бій іде воїн сміливий, високородний

Та менестрель за спиною, в потоці ідей.

Мрія про золото косить народ вже повсюди.

Лицар, уражений, також приходить туди.

Тепло. В корчмі музиканта заслухались люди.

Він же вояку просив берегтись від біди.

Він же просив, "не ходи до дракона, о пане.

Віриш чи ні, та створіння він не бойове.

Совість твоя тобі впише такої догани,

В день коли мирна істота за дарма помре"

"Віриш, чи ні?" - не повірив, пішов і вернувся.

Бард лиш з цікавості йшов по широким слідам.

Бризнула кров. Музикант від жаху одвернувся.

Серце дракона в руках, популярність у дам...

Воїн сидів, вихваляючись вбивством недавнім.

Могила з'явилась на пагорбі біля нори.

"Був ти колись чудотворним створінням прадавнім,

Я ж бо просив тебе, Ящір, молив, не помри.."

Квіти з'являлися часто, та зносились вітром

А менестрель все приходив, приносив нові

Корчма, наповнені кухлі, м'ясо та срібло.

Воїн губив там думки та печалі свої.

Остання квітка лягла на поверхню могили

Посмішка, ніж менестреля і кров по землі

Воїн все біг, все на гору, з останньої сили.

Плата за вбивство - найближчого смерть на горі.

...

Іміраель

Блогерство

Раніше вона займалася.

Любила цю справу.

Перед початком зйомок

Вона облаштовувала

Кімнату,як хотіла.

А зараз вона неначе

Розлюбила це заняття.

Ідей для відео вона немає.

Сильного бажання теж.

Цікаво, де це бажання загубилися?

Зараз вона пише вірші

Та підбирає фото, але

Вже для іншого каналу.

Спочатку їй подобалося,

Був якийсь заряд енергії...

А зараз він зник і бажання теж немає.

...

Хвилина душі

Криваве Різдво.

День 305 (25.12.22)

Учора день був незвичайний,

Бо десять місяців минуло,

Як через план кремлівський тайний,

В пітьму війни нас поглинуло.

Війна точилася на Сході

До цього дня вже вісім років.

Вбивати завжди в орків в моді,

До тероризму - кілька кроків:

То Придністров'я їх хвилює,

Чечня їм жити заважає,

В Абхазії знов щось турбує,

До Грузії питання має.

Клялись, що незалежність наша

Маркує точно всі кордони.

Та раптом забажала Раша

Наш Крим, забувши про закони.

А далі гірше - понеслося,

Що ображають їх в Донбасі,

Що мову тиснуть. Як здалося

Це тільки їх царю-невдасі?

І вісім років шлють прокльони,

Що бомбимо міста та села.

Там гинуть росіян мільйони,

Тому війська РФ завела.

Вже десять місяців терору,

Який несе сусід скажений.

Та почали вже гнати свору,

Для світу Путлєр прокажений.

Цей день співпав з Різдвом Христовим,

Кривавий день для України.

Ракети кидають в нас знову,

Нові з'являються руїни.

Ми молимо тебе, Ісусе,

Закрити небо понад нами.

Допоможи йому, Матусе,

Під мирними жить небесами.

Нехай Різдво межею стане,

Коли війна почне згасати,

Країна залікує рани,

Та знайде сили воскресати.

В РФ, нарешті, зрозуміють,

Війна - це не розвага, злочин.

Змінити все в житті зуміють,

Нехай - слова мої пророчі.

Моя страждала Україна

Розквітне та зразком всім буде.

Щоб нашу мову солов'їну

По світу поважали люди.

...

Галина Студінська

Байка «Москаль та унітаз»

День 670 (25.12.23)

Мама-кішка вчить маля

Майже від народження:

«Не дивись на москаля:

З брудом ототожнення.

Це дикун, без зайвих фраз,

Навіть не тварина,

Бо не чув про унітаз,

Не його царина.

Не знайомий той москаль,

Що таке культура.

Спорожнитися, на жаль,

Може і під стуло.

Де підперло його враз,

Там портки скидає,

Бо як бачить унітаз,

Що робить не знає.

Обережненько стрибай

На краєчок чистий,

З завданням не поспішай

В час цей урочистий.

Як закінчив, клич мене,

Воду щоб спустити».

Котенятко навчене́

Після себе змити.

Та здивований малюк

Все ж питає маму:

«Нескладний, насправді трюк,

Нащо того сраму?»

Та короткий на те сказ

Був у мами-кішки:

«Де москаль, там унітаз

Невідомий трішки».

...

Галина Студінська

Цікаво..

І знову пишу я це,

Ви для мене - храм.

Храм, де я можу молитись.

А точніше каятись сам.

Хоча і не каятись,

Просто розповідати все,

Що зі мною.

Відбувається, відбувалось...

Для когось ти ідеал.

Так, як би дивно це не звучало,

Але всі бачать тільки,

Окрему частину всього.

І от людина, ви спілкуєтесь,

Добре все на душі.

Вона розуміє вас,

Як ніхто до цього вас не розумів

Але ж не знає людина ця,

Що лиш дзеркало я для нього,

Я лиш відображаю те,

Що вона виставляє на вселюд. Одно..

Потім сварка, нерозуміння, кінець.

І так і не буде знати людина.

Ти був дзеркалом у спілкуванні.

Вона спілкувалась...

З собою одною єдина.

...

Xonna

Хто він

Він мав навʼязливу думку щодо цього

питання

Тільки чорне волосся, тільки посмішка, тільки

мовчання

Він мав усе чого так хочуть і бажають собі інші

Владу, гроші, красу, місця по життю перші, речі - ліпші

Але ці порожні аркуші, депресивні думки та дощ у грудні

Вічний новий початок, нової серії по телебаченню у будні

Поділ життя на чернетки та частинки

Ніяк не створювали бажаної прайм тайм картинки

І він обирав для себе самотність, спокій та скидання

Він обирав не вагаючись і не озираючись на власні

бажання

Займався усім чим тільки зміг сам собі уявити

Тільки для того щоб від власних дурощів зсередини не згоріти

Можливо він має рацію, можливо його порожнє тіло

щасливе

Можливо спілкування переоцінене, а кохання не таке

вже й особливе

Можливо він не має рації, та він і не має Він то розуміє і від того розуміння страждає

...

Nisko pali

Республіка ОП

День 669 (24.12.23)

Тривожний сигнал від суспільства до влади

Падіння довіри до гілок її.

Займають пройди́світи часто посади,

Ще й гірше - агенти та шахраї.

Довіра упала і до президента,

Верховної ради та, звісно, - ОП.

Єрмак не очікував геть прецедента,

Довіра до нього - щось дуже скупе.

У двічі довіра упала до нього,

Як порівнять на початок війни.

Нема у людини нічого святого,

Не відчуває ні в чому вини.

Узурпував фактично він владу,

Авторитарно керує усім.

Хто в «марафоні» розкаже нам правду,

Тексти погоджують, мабуть, із ним.

Форма правління – «республіка нова»

Офісно-та-президентська вона.

Я поясню, це злочинна є змова,

Смерть демократії - звістка сумна.

Наш президент за ОП-кардинала

Стоїть, як гора, непохитно і все.

Країна від того вже збитки зазнала,

Єрмак більше шкоди іще принесе.

Нових олігархів клепає як брокер,

Готує команду майбутніх «гравців»,

Блефують публічно, як грають у покер,

Чого ще чекати від тих «фахівців»?

«Працює» Єрмак, війною прикрившись,

Торгує бюджетом серед своїх.

Не бачить межі, геть захопившись,

Вважає, що всюди та всіх переміг.

Умови давно сформульовані були:

Підтримку отримати від США.

В ОП, вочевидь, ці умови забули,

Бо не болить за країну душа.

Допоки керує Єрмак у країні

Ми всі в небезпеці з вами живем.

Прокинутись час моїй Україні

Та попрощатись з таким вантажем.

...

Галина Студінська

Різдво христове

Велике свято на порозі,

Колядники прийдуть невдовзі.

Всі один одного вітають,

Ісуса серцем прославляють.

Бажаю радості родині

І миру нашій Україні.

Веселощів у кожну хату,

Усіх дарів в велике свято!

Бажати можна ще багато,

Та перед всім молитви в хату.

Тому устаньмо, помолімся

І низько Богові вклонімося.

Вечеря швидко остиває

І зіронька на небі сяє.

Що цей символ означає?

Христос ся рождає!

23.12.23.

...

Ангеліна Паламар

Чорний крук над сірим замком

Чорний крук над замком

Пророкує нам біду.

Після зливи стало парко:

Я до лісу не піду,

Бо в тім чорнім-чорнім лісі

Лихо кублиться ізнов,

Чи валує сніжний ірбіс

Чи то ходить Індигор?

Звір, що у людській подобі,

Чи людина - у звірячій?

А той чорний крук сьогодні

Вже утретє кряче!

Раптом сонце помарніло,

Ніччю день змінився:

Може, викрав хто світило,

Може, з'їла мідяниця?

Ось і втілилось пророцтво,

Шепіт лине всюди:

Як удень зчорніють кросна

Небо вхопить юду,

А чи кров його зрадливу,

Кров все-таки рідна.

Час уже давненько плинув,

Та зрадіє відьма.

Хоч і в нетрях спопелили

За наказом предка,

А проклін не втратив силу,

Має дужу склепку!

Що ж, ходи-но, Індигоре!

Я давно чекаю!

Чи ти привид, чи ти голем,

"Ніч" ця стане краєм!

...

Яніта Владович

3:0

День 668 (23.12.23)

Новин негативних ми чуєм багато,

На фронті є втрати - вирує війна.

На кожному напрямку хлопці завзято

Хистять нас та цьому - висока ціна.

Щоденно ми чуєм: «Ховаєм героя!»

У кожному місті, містечку, селі.

Знайома, можливо, і вам параноя:

Ці хлопці приходять до мене у сні.

На фронті не всюди є зброя сучасна,

Не всім вистачає підтримки вогнем.

Немає часу́ відпочити там часто,

Отож, вистачає в окопах проблем.

Суспільство втрачає своє́ розуміння,

Війна десь далеко, розслабились геть.

Забули у владі поняття «сумління»,

«Порядність», «свобода», «єднання» та «честь».

Шукаю в цій купі страшній негативу

Новини, що можуть мене надихнуть,

Покращити зможуть для нас перспективу,

Щасливими, навіть, дозволять заснуть.

Нарешті ТАКІ звідусіль пролунали,

Про збиті москальські три літаки.

На Півдні одразу всі три позбивали,

Один «Patriot» все ж добрався таки.

Вже визнали факт на москальських болотах,

Що техніка знищена, як екіпаж.

Не з'являться більше в південних широтах,

Від «Patriota» відчули мандраж.

Маленькою є така Перемога

Та радість від неї забула контроль.

Оцей позитив є для нас допомога,

Скандує країна уся: «Є 3:0!»

...

Галина Студінська

Спи, мій вітер...

Спи, мій вітер... Нехай в очах твоїх тиша

Карнавалами відблисків розпише візерункові сни...

Сміх спалахне, і пухнастими хмаринками шаль

Тремтливо ляже на плечі... Душі ніжністю підкорені.

Ніч сховає у глянці мрій старий день,

Пил турбот стихне, піде в засіки весь жаль.

Пульс прискориться та обів'є мою тінь.

У твоєму шовку волосся світи, снів кришталь.

Спи... Я зігрію, навію казку, вдихну спокій...

Оспівуючи рядком твоє літо, пройде зима.

Опівночі... Вічність близько, мій гріх святий...

Охороняючи твій сон, розумію - з тобою ніч світла.

~15•02•18~

...

Lexa T. Kuro

Де Бог зродивсь

Де Бог зродивсь — величності об’єм

Є для людської думки незбагненний...

Якраз тому, можливо, Віфлієм

І став для нас таким благословенним...

Ми в хрестики заправили шнурки...

Кадила в руки й задиміли в небо

А рідне, все забули на віки

Від пращурів відмовились ганебно

Важкі одіння золотистих риз

Живу народну душу задушили

Душа померла і скотилась вниз

У домовину, під наживи брили

Я чую Голос мовить з висоти:

«Відкрийся світлу, не живи лиш тінню

Я все створив в любові з чистоти

Не для церков і кáпищ це створіння!!!

Величності своєї глибину...

Я віддаю тобі у безголоссі

Дух Батьківщини, терпкість полину,

Волошок цвіт і золоте колосся!!!»

І грішний я - прийняв від нього дар!

Та в щирім і німім благоговінні,

В мільярдах Сонць, під скрип старих сансар

Дитятко-віру сповивав в прозрінні!

В. Самотар

13.2.20233

...

Vladimir Samotar

Я в лісі мавку бачив між дощів

Я в лісі мавку бачив між дощів

Промокла блузка обгортала тіло

Дивився в соромі мій гріх душі

На дві черешні, що під ситцем зріли

У проліски шубовснув арбалет...

Під шум дощу - веселе лопотіння,

Мисливець вмер. — Зродивсь в мені поет

І закохався в лісове створіння!

Золотокоса - каплі на лиці

Струнка, як фея, в світлі веселковім...

На жаль не мав я пензля у руці

І фарб не мав в руці стовідтінкових

У проліскових дівчини очах

Ліс плив під небом у дощі, сновидно

Мені ж з тих пір все сняться по ночах

Оті черешні, що під ситцем видно!

В. Самотар

21.2.2023

...

Vladimir Samotar

Чужа завітала до мене жона

Чужа завітала до мене жона

Близька і далека в обіймах була...

Я знав наперед, що сховає вона

Весільну каблучку у скриньку стола.

Висока і спіла, два яблука, — грудь

І біле над груддю плече крейдяне

Украдене в когось кохання-троюдь

Палило мов лавова сопка мене

І димом та попелом наш ритуал

Скінчився з цигаркою біля вікна

Магічний не довгим був той інтервал

І знов розгорялась, як сопка вона.

Нектаром гречаним, солодким пилком

Із вуст пригощала, гаряча й хмільна

Лиш стала гірким проміж горла клубком

Каблучка в столі, що шукала вона!

Та вже із широких небесних воріт

Проміння ранкове йшло дружно в строю

Як зáвжди так звично сказала: «Привіт»

Й оділа на палець каблучку свою...

В. Самотар

22.2.2023

...

Vladimir Samotar

Під хмаррям збридлим, знавіснілим

Під хмаррям збридлим, знавіснілим

Зима, незнаюча морозів

Вітри оскомні, запліснілі

Змарнілі мрії, висхлі сльози

Думки мов грифи знахабніли

Старі і зовсім жовтороті

САМІТНЮ душу скрижанілу

У дрантя рвуть під ешафотом

Злетівся сонм пристосуванців

Страхів, гріхів, безвілля спазмів

І у якомусь дикім танці

Зійшлись в услужливім оргазмі

Клювали щастя, дерли горе

Бо їм хотілось би збагнути

Чому бажання йти між зорі

Душі незборній не забути?!

Не зможе сірість зрозуміти

Мрій легкокрилля - підозріле...

Хотіла б духа роздробити

Наге корунувати тіло...

В мені бажати вбить людину!?

Щоб тілу мліти в позолоті?!

Щоб гнити десь посередині

Між генієм і ідіотом?!

Якась жахлива перспектива

Для спадкоємця землеробів!

Не підходяща, не поштива

Така мені не довподоби!

Хай буде все уверх ногами

Безкриллям я не захворію!

І навіть голими руками

Свій вибір захистить зумію!!!

У просторі, у часі плиннім

На судженій мені дорозі

Міжзір’ям йду я по драбині

Величної метаморфози

В. Самотар

5.3.2023

...

Vladimir Samotar

Пам’ят Брата по духу.

Пам’яті мого Брата по духу.

(Присвячую ВОЇНОВІ СВІТЛА — українському солдату О. Мацієвському, Герою!!!)

Жахлива звістка все в мені спалила

Багнетом сікла серця глибочінь

Мов не в твоє - в моє поцілив тіло

чужинець-кат, що мешкав опостінь

Давно не брав я в руки папіросу,

А ось сьогодні Брате закурю...

Обую в берці свою душу босу

З тобою стану поряд, на краю

Ти прикладом всього мого святого

Майбутнього основа, сталь, граніт!!!

Катам не вбити нашого, живого

Такі, як ти, в руках тримають світ!

Ти Прометей із полум’яним гаслом

Кати ж твої — породження химер

Я поряд вмерти згоден, щоб не згасла

Свободи іскра за яку ти вмер

Твій мужній покрик - Слава Україні

Звенітиме міжзірр’ям у віках

Він проросте у житньому насінні

У мужніх наших дóньках і синах!

Слава Україні!!! Лети, мій Брате, в засвіти і розкажи усім приспалим богам, якою страшною ціною оплачується Слобода!

В. Самотар

7.3.2023

...

Vladimir Samotar

Кривавий і жорстокий заведія

Кривавий і жорстокий заведія

Злочинних війн, крадій людських життів

Брудна, безглузда, з придур’ю росія

Рабів країна й кровожерних псів

З утроби хижої ти виродків зригала

Холодних вбивць народжених в кремлі

Душа твоя катів благословляла

Якщо ти душу маєш взагалі

Розбиті долі і розбиті хати

Сирітські сльози й сльози матерів

Несе твій руський світ, гнилóпихáтий

Світ тьми, химер, убивць і упирів

Навіщо ти приперлася до мене?

Ні жать ні сіять не навчéна ти

Якщо ти й сієш , то свій мір скажений

Ще й мобікми загаджуєш грунти

Твоєму не дивуюся нічому

В мені свободи іскра ще жива

Серпом і шаблею в краю степному

Почну за вічне і святе жнива

І не притемнений, не втомлений зневір’ям

Задля буття я в ратний стану стрій

Твою жадобу , злобу із корінням

У хижий рот назад запхаю твій

Як українець, я зродивсь для того

Щоб темряву від світла відслонить

Пройти випробувань важку дорогу

Щоб під щасливим сонцем вільним жить!!!

В. Самотар

9.3.2023

...

Vladimir Samotar

Веселок апасіонато

Веселок апасіонато

За обрієм вже рік війна гриміла

Спав позасвітний добрих справ вістун

Важке хмариння чорне знавісніле

Ввірвалось вихром між душевних струн

Дрижить склепіння - то вози по ньому

Докупи звозять під небесний дах

Громи, що повертаються додому,

Й заблудлі громовиці у світах

У серці чорнохмарого дракона

Перун важкі ворушить валуни

Води Богиня із свого балконy

Вістить сльозами нам прихід весни

Розхристана душа грозу зустріла

Нежданну, ранню для таких стихій

Порожня, викрадена, обідніла

Й самітня в світі повних безнадій

Вслухалася у вітер легкокрилий

Спішила під невпинний дощ мерщій

Їй вірилось, що в неї хватить сили

Надію світлу віднайти в дощі

Людська душа так зболена і квола

З душею гроз зійшлись на самоті

І небуло святішого нічого

У їх обох священній наготі

Між крапель чистих звали: Громе-брате,

Нестерпні є нам будні сірих проз,

Ти нам веселок апасіонáто

В віршах змалюй проміж весняних гроз!

В. Самотар

11.3.2023

...

Vladimir Samotar

В липкому сні, в гонитві божевільній

В липкому сні, в гонитві божевільній

Між троном і прикутим до весла

Життям ти йшов в чаду, в якімсь похміллі

Таланту душогуб. Раб ремесла

Нуждар дрібний у броунівськім русі

Губив ти слід свій у чужих слідах

Світ марних мрій вітри деревотруси

Розвіяли мов порох по степах

Від ремесла твої змарніли руки

Свята змололи будні жернові

Не слово благославне, а науки

В світах Європ гніздились в голові

Струхніли східці жданих п’єдесталів

І інше чим платив без каяття

Твоя гординя душу обікрала

Невже ж це важливіше за життя ?!

Кому служив не можеш ти й згадати

Чому служив, те вмерло між терпінь

І тільки шлях до батьківської хати

Живе в молитвах між благословінь

Шевченка вірш тобі читала мама

А на стіні висів його портрет

І ти проснувсь, душа відкрила браму

Ту за якою жив в тобі поет

Ти вже не раб, володар ти надхнення

Плекаєш словом сходи ярові

Бог на шляху твоїм благословеннім

В перлинну житницю поклав слова живі!

Підтримуй словом дух святий горіння

Хай ПРАВДА ствердить твій наступний крок

Про батьківське не забувай коріння

І Батьківщині свій сплати оброк!

В. Самотар

15.3.2023

...

Vladimir Samotar

Немає рівності між нами від народжень

Немає рівності між нами від народжень

Та ось прийшов невідворотний час

У сповідях своїх таЇнство сходжень

З душі читали четверо із нас

Був перший гідний щирого респекту

Поет надхненний, прагнув до зірок

Його могутній імпульс інтелекту

Рвав в клоччя світ неправд і помилок

Той другий за сиріт і вдів наругу

Незламний йшов у бій, не знав про страх

Усе життя він не знімав кольчугу

Суворий загартований в боях.

Такі як ці , запалюють нам зорі

В долонях піднімають сонця диск

Вони завжди на сторінках історій

Для них гидким є навіть слово зиск

Десь на найвищому плато планети

Нічого іншого не відав у житті

Колінно, жертвенно молився третій

Він все життя провів на самоті

Для нього шлях - бар’єром нездоланним

Його метою спокій, що довкруж

Покірний і смиренний мов закланний —

Душа висока проміж грішних душ

Четвертий з них , таких стрічаєш часто

Звик до ярма, не прагне волі він

Покірливий несе свої нещастя

В світ затишків і безвікóнних стін

Шлях без мети понурий, непрозорий

Душа без мрій застряла у багні

Вона бриде покірно в лепрозорій

Хоча спасіння в іншій стороні

...Чотири поряд сповідались різні

Я придивлявсь в сплетіння пуповин

Й прозріння думку стиснуло залізно

Не четверо їх там, а суть один!!!

І я спитав: «Мені скажи ти, Боже,

Навіщо грішним по землі іти?

Хто гідно шлях мені пройти поможе?

Й чи хватить сил за чотирьох іти?»

Бог відповів, що шлях такий є щастям,

Й добавив він, - мета шляху проста,

Пройти крізь буревії і напасті

Щоб у житті зустріть свого Христа!

В. Самотар

16.3.2023

...

Vladimir Samotar

Укóтре світ незграбою в майбутнє

Укóтре світ незграбою в майбутнє

Юродиво, бездухо ледь бреде

Гайнує людство легковажно сутнє

Спіраль еволюційна аж гуде

Не сходження угору - шастанина

Війна, балаканина і безрýх,

Оце така «приваблива» картина

Людських "здобутків" през віки розрух

Народе мій, що жив між хижих націй

(Орда орду зміняла знов і знов)

Ти на шляху урозбріду й стагнацій

Свою віками проливаєш кров!

Давнезний вибаньчився світ на тебе

(Той хто тобі три дні життя давав),

- Невже козацький дух між житних стебел

Хребет дияволу в бою зламав?!

І гордий я скажу: - Під небом вперше

У день Сварога зродиться нова

Й повстане прикладом величних звершень

Птах Фенікс — Україна, знов жива!!!

В. Самотар

...

Vladimir Samotar

Укóтре світ незграбою в майбутнє

Укóтре світ незграбою в майбутнє

Юродиво, бездухо ледь бреде

Гайнує людство легковажно сутнє

Спіраль еволюційна аж гуде

Не сходження угору - шастанина

Війна, балаканина і безрýх,

Оце така «приваблива» картина

Людських "здобутків" през віки розрух

Народе мій, що жив між хижих націй

(Орда орду зміняла знов і знов)

Ти на шляху урозбріду й стагнацій

Свою віками проливаєш кров!

Давнезний вибаньчився світ на тебе

(Той хто тобі три дні життя давав),

- Невже козацький дух між житних стебел

Хребет дияволу в бою зламав?!

І гордий я скажу: - Під небом вперше

У день Сварога зродиться нова

Й повстане прикладом величних звершень

Птах Фенікс — Україна, знов жива!!!

В. Самотар

...

Vladimir Samotar

Шах і мат

Війська зготовились до бою

Король у центрі, збоку вежі

Я граю в шахи сам з собою

Усі переступивши межі...

— Не підглядай, - Не підглядаю!

Підозрівать мене негоже...

— Пренепорочная благая

Святая шахів матір божа

Скажи йому щоб він заткнувся!!!

Вже партію не відмінити.

— Ага, ферзя ти доторкнувся

Тепер вже прийдеться ходити!!!

— А я сюди, цей хід прекрасний!

В хитрющу пастку ти попався!

— А я слоном прикриюйсь вчасно

І скритий шах . Ну що злякався?

Ідуть вперед і топчуть жито

На шахівниці тури й коні

Король сміливо і відкрито

Став на чолі цього загону

— Куди поперся, що ти хочеш?

Смішні у центрі викрутаси!

Ти облизня отут схлопочеш!

Комусь й опеньки звісно м’ясо!

— Ти граєш в центрі?! Я на флангах!

Хтось жертвує, а хтось блефує

Іржуть стриножені мустанги

Смілива жертва тріумфує!

У павутину інтуїцій

Десь шахівниця провалилась

Фігури всі між інквізицій

На мить у русі зупинились

— Ти наволоч, отак ходити?!!!

Тепер для нас обох цугцванги

Ну як з тобою можна жити?

Твої думки — орангутанги!

— А ти хіба не половинка

Одного цілого зі мною?

Одна для нас обох стежинка

Не сперечайся тішся грою!

Всі вищі сили благородні

Я таємницю вам відкрию

Мені вдалося все ж сьогодні

Звести цю партію внічию!

В. Самотар

23.3.2023

...

Vladimir Samotar
16+

flaus centure

І знову,цей ліхтар у вікно,

І знову дощ,що споглядає із не звідки.

Ось–я,пошепки я кажу про минуле,

Чому ж знову тема,за минуле.

Усе веде назад в минуле,

Те,щасливеє життя.

Як же було добре,

О,ні прийшла та осінь,що забрала моє дитинство.

Дитинство,що дало мені можливість споглядати за небокрай,

Для того,щоб пізнати справжнє щастя.

А за вирієм птахи,

Вони ж були вже білокрилі.

Білокрилі від майбутнього снігопаду,

Холоди та сніги.

Я знову відчуваю потік ОЦК,

Цей жар та вода холодне.

Лише одне пов'язує мене з дитинством,

Таким щасливим та незабутнім.

...

Foilgene

А ти живи

А ти живи! Живи, а не існуй!

Твори добро, іди на поклик серця!

Світи яскраво серед сірих бурь,

Будь світлам, що надією сміється!

Твори життя! Умій допомогти!

Лови моменти, не вмирай душею!

Цінуй слова! Пусте те не мели,

Не будь як всі, безглуздою вівцею!

І не втікай! Не бійся помилок.

Цінуй свободу! Не марнуй даремно!

Не зраджуй мрії, світ твоїх зірок

Живи життя! А не існуй злиденно.

...

Василина Тарасова

Арифметика проста

День 666 (21.12.23)

На противагу Божим цифрам

Існує зле лише одне,

Що підкоряється втім міфам,

Хто вірить в це, той все збагне.

Число відступників від Бога,

Як сума літер від ім'я

Антихриста вказати змога,

Та всіх, хто є йому рідня.

Без розрахунків нам відомо

Сучасну постать сатани,

Що розв'язав війну свідомо,

Щоб одягнуть нас в кайдани.

Імперський пил його дурманить,

Та живить біль та страх, чи смерть.

Країна власна лихоманить,

Прогодуватись може ледь.

Він обіцянками годує

Отару, що іде в забій,

Союз радянський знов будує

Як терорист веде розбій.

Три шістки разом - не проблема,

Число звичайне. От і все.

Московський цар для нас - нікчема,

Що покарання понесе.

...

Галина Студінська

Ти зателефонуй мені завтра о сьомій...

Ти зателефонуй мені завтра о сьомій.

Хоча ні. Краще після десяти.

Коли вслід тяжких церемоній,

Демони тихо спатимуть в мені.

Ти не турбуй їх раніше. Не треба.

Вони тоді будуть дуже злі.

Зателефонуй мені краще пізніше,

Коли демони тихо спатимуть в мені.

Ми з тобою тихенько посидим.

Тільки пошепки зі мною говори.

Розкажу тобі про все на світі.

Поки демони тихо спатимуть в мені.

Знаєш, вони за тобою сумують.

Плачуть щоночі мені.

Але ти не думай, вони не прощають,

Всі ті лиха скоєні твої.

Ти зателефонуй мені завтра о сьомій.

Хоча ні. Краще після десяти.

Коли вслід тяжких церемоній,

Демони тихо спатимуть в мені.

20.12.2023

...

Анастасія Гордієнко

Перламутрова шаль

І здасться раптом - більше не наповнить,

Та всередині буде пустота...

Вона проводжала кохання у довгім зеніті.

Билась об серце тонка́ перламутрова шаль.

Та щось залишалось, таки залишалось у світі,

І гріла розпукою тиха беззахисна даль.

Омутом неба спадали осінні тривоги,

Рокотом ночі котились останні листи.

І ледве тримали на витоці тисняви ноги -

Падали в темряву надто безмежні мости...

Мало хто знав, та її не лякали потоки -

Сонячну віддаль і так замиває вода.

Тільки дерева черпали її застороги,

Немовби чекали... погаро-сліпого лиття...

Дощі відшуміли і все ще, можливо, і буде.

Билась об серце тонка́ перламутрова шаль...

Вона одинока, аби увінчати забуте,

Вона неосяжна, мов дерева стишений жаль...

08.12.2023

...

Сара Ґоллард

Букет від москаля

День 665 (20.12.23)

Неспокійну нічку мали -

З півдня ворог завітав.

Харків знов атакували

Дві ракети кремль додав.

Влучила одна ракета

Десь у транспортне депо.

Не потрапила в тенета:

Не дістала ППО.

В двір будинка впала друга,

Зруйнувала, що могла.

300-С - кремля подруга,

Сильно нам «допомогла».

Крім ракет кремля в букеті

Два десятки БПЛА.

Розвелось їх на планеті,

Як з осиного дупла.

Також з півдня «завітали»,

Щоб не дати спати нам.

Майже всіх їх позбивали:

Не радіти ворогам.

Кожен день такі букети

Даруватиме москаль.

Тільки сила та багнети

Можуть втримати, на жаль.

Тож гуртуємося далі,

Ми здолаємо це зло.

За життя, не за медалі,

Щоб країні повезло.

...

Галина Студінська

Любов то чистих сила, грішних - смерть.

Чому любов така болюча?

Чому у серці та є туга,

За що мені та смертна кара?

Я хочу жити, пити соковиту кров життя,

Але я вже у тих несамовитих путах,

У вічному бажанні поцілунку

Вуст отих тонких, жаданих,

Що так і манять все до себе суто.

Але ж ніколи та «любов» не буде навзаєм,

Так нащо ж мені є та туга?

...

Анастасія Горицвіт

...

Я щаслива просто бути поруч

та бачити тебе щоразу уві сні.

Малювати твій образ власноруч

та зустрічати вдома навесні.

Ти - мого серця відрада.

Ти - промінь кохання ясний.

Ні за чим нам жодна барикада,

навіть простенький дощик рясний.

І нехай ніхто не зрозуміє.

Та буду ж тебе берегти.

При зустрічі серце зрадіє,

Якщо зуміє тобі помогти.

...

Анастасія Гордієнко

Театральний оптимізм

День 664 (19.12.23)

Терорист, убивця, злодій

Звик до трону, вочевидь.

Заблукав серед рапсодій:

В Україні не щастить.

Не зустріли, не вклонились,

Не погодились з царем,

Тобто плани провалились,

Став керманич тягарем

Для країни, для народу,

Олігархів та кремля.

Тож шукає він нагоду

Пояснити спад рубля.

Конференцію затіяв,

Якось себе відбілить,

Де нову брехню посіяв:

НАТО знову там свербить.

Задоволений собою

Злодій, навіть, шуткував.

Та погрожував війною

Всім, хто кремль не визнав.

Жонглював питання жваво,

Незручні́ - ігнорував.

Сам собі бадьоре «браво»

У перервах скандував.

Обіцяв всім перемогу

Та достаток в кожний дім,

А військовим - допомогу,

Перспективу - молодим.

Задоволений собою

Театрально виступав.

Пояснив все боротьбою,

Щоб режим Бендери впав.

Так захекався, що правду

Випадково видав всім.

Не дожили до параду

Триста тисяч - назовсім.

Це країна людожерів,

На болотах що зросла,

Кровожадних режисерів,

Смерть для людства запасла.

Гра на публіку - фальшива

Оптимізм - нудотний весь.

Нація цілком брехлива,

Інші загубились десь.

Ми сьогодні в обороні

Та за нами правда є,

Стусана дамо короні

Що нам жити не дає.

...

Галина Студінська

Ілюзії Пу

День 663 (18.12.23)

Геополітика путлєра вабить,

Царства замало, масштаби не ті.

Вже п'ятий раз збирається править

Та обіцянки несе ..... в решеті.

Отже, донести нічого не в силі,

Десь по дорозі розплескує геть.

Звикли терпіти раби зубожилі,

Допомагають царю нести смерть.

Бачить москаль головний себе богом,

Що має вплив, як Китай, США.

Не розуміє, що є епілогом,

В світі не вартий він і гроша.

Мріє той чахлик про владу безкрайню,

Реінкарнацію С Р С Р,

Перетворити Європу у стайню,

Де б розгулятися міг живодер.

Але реальність не співпадає

З світом, в якому живе цей бандит.

У цих ілюзіях Пу догниває,

Як той запалений апендицит.

Він - рудимент у сучасному світі,

Що заважає жити усім.

Є небезпека кожної миті,

Тож захищати маємо дім.

Хворі ілюзії, влади багато,

По́милка вкралася тільки одна.

Не Україна чекала, а грати,

Прорахувався в кремлі сатана.

...

Галина Студінська

У ніч..

У ніч великих засідань

Моїх думок та сенсу прози

Дивлюся в небо, наче в край

Що в інший всесвіт перевозить

На тінях спаланих зірок

На тлі небесних з камню мріях

Кидає темрява в мішок

Мої страхи й чуток надії

Іде енергія, як дим,

Що розсівається по стелі

Моїх казкових, щирих слів

Які летять, мов дикі релі

І в часі й просторі із стін

Коли пройде ця ніч, як влітку

Я задивлюся на той світ

І не відчую ранок чітко

...

Katie.kao
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Результати конкурсу "Три шестірки"🎆Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"
17.07.2024
Світлий привіт😇 Нарешті завіса мороку впала та привідкрила довгоочікувані результати конкурсу «Три ш ... Детальніше
Якою буває їжа?Лана Філлі
16.07.2024
Привіт! У таку спеку не мучитиму ані вас, ані себе довгими викладками. Просто спитаю дещо діалектичн ... Детальніше
Самійло Кошич – козак-легендаКниголюб
17.07.2024
Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.» Що можна сказати ... Детальніше
Цікаві і незвичні українські слова.. ДіалектиMia
06.03.2024
Трохи гумору для настрою: Так говорять на Полтавщині: спробуйте вгадати, що таке лопездрики, припинд ... Детальніше
Повернення хвилинки-занудинки або Як правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотамиЛана Філлі
16.01.2024
"У реченні з дієприслівниковим зворотом обов'язково повинен бути підмет – особа, яка виконує дії: ос ... Детальніше
Треш-цитати "Псистих теревень", або Хто це гавкнув?Леся Сагула
16.07.2024
Ну, оскільки багато хто заявив про страх репресій за подібні блоги, я візьму перший удар на себе. Пр ... Детальніше
На Аркуші вже:
11804читачів
144237коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: