🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (6982)

12+

Ukrainan sisu (з фін. - Українське сісу)

Лютий, недарма так названий,

ти лиху долю нам підготував.

Через "руський мир" так званий

багато хто дітей й батьків вже поховав.

Лиш деяким вдалося утекти

до Польщі, Чехії... все одно куди!

Подалі від вогню, від пороху,

від страху й від шурхоту...

Якось біженця, рудого,

до фінів відправили, самого.

Сім'я прихистила рудого,

бо пам'ятали, як колись так само

від "походу визвольного"

тікали вони сім'ями з Карелії та Ханко.

Злилися вони так само,

коли ворог "героєм" себе називав,

коли на свій програш "перемога" казав.

Та було за ними світло.

Світло, правда їм допомагали.

Силу, віру об'єднали тоді фіни у єдине ціле - сісу.

І сказала якось фінка до рудого:

- Українцю, ти шануйся!

За домівкою твоєю правда,

світла правда - не журися!

Ваше сісу його збереже.

Сісу вам також відоме,

бо впродовж років ви любили землю, підсвідомо

оберігали, подалі ворогів

від неї відкидали.

Тільки ви назвали це інакше.

Ваше сісу - це незламність,

любов та впертість, вірність!

Пам'ятай, українцю, усе це.

Поклади у саме серце те,

що близьким для тебе є...

...

Марія Коновалова

Молімося за УКРАЇНУ!

Молімося за УКРАЇНУ,

За наш квітучий дивний край.

За мову нашу солов’їну,

За землю, гарну, наче рай.

За подих кожної дитини,

За кожну дівчину й хлоп‘я,

Що все віддасть за цю країну,

І покладе своє життя..

Молімося за тих солдатів,

Що полегли в степах, в містах,

І шану маємо віддати

За тих, хто б’ється попри страх.

Немає страху, лише віра

В добро, і честь, і правду, браття!

Немає віри іншим людям,

Що розвели війни багаття.

Тримайся, славна Україна,

Осяєш ти собою світ,

І твоя пісня солов’їна

Скрізь терни до зірок злетить

...

Аліса Сімпсон

Глухий кут

Вона його всім серцем покохала,

Думки про нього все заполонили...

Під музику у подушку ридала

Й нічого більше зовсім не хотіла.

А в глибині душі було їй сумно,

Раділа неправдиво - для людей

Та замість сну лиш плакала безшумно

І не могла заплющити очей.

Їй згадувалось, як удвох сиділи.

Він лагідно торкавсь її плеча,

Про все безперестанку говорили,

Тоді, немов би зупинявся час...

З ним кожна мить для неї надважлива,

З ним провела б усе своє життя,

Але вона ще не така смілива,

Щоб впевнено зізнатись в почуттях.

Вона жила й не знала, що робити,

Він ніби близько, а водночас - ні.

Їй зовсім не хотілось їсти й пити,

Лише писати про любов пісні...

...

Ліза Москаленко

Незакінчена історія

Ти думаєш, словом, до неможливості

Надто багато і за кожною комою,

Серце зникає в рядках наївності.

Ти стала для мене ще більш невідомою;

Ще більше далекою і безнадійною,

Вигадка мови, - ну, що ж, за назвою –

Любов, та як випадок – нерозділеною,

Театральною, недоказаною.

13.06.2020

...

Володимир Каразуб

Падіння Ікара

Чим далі від берега - ширшим здається край

Землі за яким ще не видно нового берега,

В розфокусі обрій, мов воском забризкав Ікар,

Повторним падінням з картини голандця Брейгеля.

Лихоманкою мова ще досі про очі крота.

Що он Боварі отруїлась нудьгою. Не правда,

Що кров'ю-чорнилом з ікарового пера,

Нова Одісея напишеться та Іліада.

Що ми ще полюбимо, так, як ніхто не любив,

І свою Беатріче, і свою Дульсінею Тобоську,

Шкода, тілька крила все той же Дедал скріпив,

Здається для притчі, чи то ненавмисно із воском.

26.09.2020

...

Володимир Каразуб

МОва тиші

Зловісну тишу розрізає лезо

Жахливих криків... Нелюдських, страшних...

Десь там, у невідомості небесній

Таїться дар емоцій непростих.

І тиша проводжає крик назовні:

Він йде угору, до нечуваних світів.

Хтось це почує, щирим серцем оборонить,

А хтось не прийде крізь густі тумани днів.

У тиші також є і власна мова,

І своя дума, і пісні без слів.

У тиші є палітра кольорова-

Від чорних і до білих почуттів.

Чи ворог тиша? Чи вона даремна?

Лише тоді, коли мовчать ганебно стіни.

Лише тоді, коли в глибоких чорних недрах

Весь спокій перетворюють в руїни.

Бо тиша також і хвилюється, і плаче,

Вночі уміє зорі рахувати...

Хоч сліз її не чують і не бачать,

Та не витримує усе життя мовчати.

© Віра Семків (березень 2023 р).

...

Віршотвориця
12+

Учителі дев'ятих кіл

Як згаснуть зорі на нічних полотнах,

То вийдуть в стрій учителі дев’ятих кіл.

Учителі сердець ламких, холодних,

Найвижчих сортом, небезпечних, темних шкіл.

Там десь сховались другосортдні діти.

Зимові діти, діти чорних, темних днів;

А другий сорт- це ті, хто щиро хочуть жити...

Таке клеймо взялося звідкись з-під ярів.

І головна мета крізь перешкоди-

У другім сорті позитив знайти.

З-за темних днів і всякої погоди

Можливо фінішу такого досягти.

Дає нам зорі небо пречудове.

Десь вдалені- учителі дев’ятих кіл...

Життя- важка, непередбачувана школа

Й пощади там нема по вік-віків.

© Віра Семків (березень 2023 р).

...

Віршотвориця

На уламках

На уламках життєвих доріг

Ти зустрінеш мене вже фактично безсилу й розбиту.

Я окрасою стала для всіх

І немає надії на те, щоб продовжити жити.

В оболонці, давно нежива.

Лиш обличчя на скелях змальоване дивним портретом.

Я- остання музична струна...

Перед людством постала холодним, зловісним предметом.

Намальована пензлем отим,

Що зітреться від першого, сильного повіву вітру...

Біль, прокладений шляхом важким

І людина, яка без любові, немов без повітря.

А як змиють дощі всі сліди-

То не стане мене. І душа моя враз потемніє.

Я назавжди піду в нікуди...

І залишиться тільки тонесенька ниточка мрії.

...

Віршотвориця

А крик буває дуже різним

А крик буває дуже різним

І зовсім не таким простим.

Чи холоднішим за залізо,

А чи солодким, чи гірким.

Буває крик про допомогу,

Про чисті, ясні небеса.

Ним часто встелені дороги,

Та оповита і краса.

Буває крик різким, холодним,

Ламким буває, мов кришталь...

Дзвінким, веселим, відчайдушним

Чи непроникним, наче сталь.

Але буває він і тихим...

І це найгірший зроду крик.

Бо він завжди віщує лихо

Й немає тих, хто геть до нього звик.

(березень 2023 р).

...

Віршотвориця

Моя заблудла і неохайна душа

Моя заблудла і неохайна душа,

Кудись мене тягне.

Чи то у світло, чи то в темряву,

Або й зовсім у нескінченну глибину безладу.

Хотіла б я знати, яка доля мені уготована,

Коли в серці горять протиріччя,

То обпалюють, то остуджують.

І здається, що більше немає ніякого виходу.

...

Айлін Руж

Не зламати

Вам не зламати ту барвисту мрію,

Що майорить із серця глибини!

Той дар таємний, ту ламку надію,

Незвіданої величі й краси.

Моя душа- ще зовсім не руїни!

Люблю простих, простою є й Сама.

І хай глухі навколо мене стіни,

Та я любов'ю володію недарма.

Цією силою зруйную перешкоди!

Я почуття це не забуду крізь віки...

Любов мене крізь все життя проводить

Й не буде більш в один кінець квитків!

(Березень 2023 р).

...

Віршотвориця

Про мене

Дитина крику.

Дитина сорому.

Без честі й лику,

В щиті беззбройному.

Дитина Божа,

Дитина квітів.

Мов днина ясна

Із теплим вітром.

Болюча совість,

щемливий спомин,

Нова картина,

Нова історія...

Я право світла,

Життя дитина,

Слова привітні,

Я плід України!

(березень 2023 р).

...

Віршотвориця

Провісник

Провісник крику й болю- мить стрімка.

Акорди, зіграні на ніжній арфі.

Стривожена, безсила, не така,

Малюю фарбами яскраві, чорні арти.

Там холод, вітер, крига, заметіль

І коридор заплутаних мелодій.

Невдачі, помилки і знову ціль,

Що десь в заплутаних світах далеко ходить.

Провісник крику, допомоги- страх...

Себе він сам зловісно розгортає

І бачить радість тільки в тих очах,

Які до того ще його не знали.

Страшний провісник- ця гірка й солодка мить.

Себе саму вогнем нестерпним обпікати.

Цей час, що швидко й невблаганно так біжить

І той секрет, що я не в змозі розгадати.

...

Віршотвориця

Весна не знала, що прийде війна

Весна не знала, що прийде війна,

І готувала звичні подарунки -

Три жмені сонця, паростки добра

І перші романтичні поцілунки.

Весна не знала, що там і коли

Надумали чорти поміж собою.

Ми всі чекали справжньої весни,

Яка приходить ніжною любов‘ю.

Весна не знала, та й не знали ми,

Так спраглі щиросердно покохати,

Що після злої лютої зими

Не всі її зуміють привітати.

Весна не знала… та життя іде.

І день за днем б‘ємося ми за волю.

Весна підходить, серце дістає

І гріє кошенятком у долонях.

...

Ірина Руденко

Коли зацвіте мигдаль

Коли зацвіте мигдаль,

і ляжуть на землю роси,

і вітер, хлопчисько босий,

хмарки пожене удаль,

коли трава молода

простелиться килимами,

коли розтане між нами

зимових дощів слюда,

подумаю: не біда,

що ми колись розлучились,

зате ми чекати навчились...

У часу стрімка хода –

коли зацвіте мигдаль,

з тобою зустрінемся знову

і наших сердець розмову

почує Луна бліда...

Луна́ (Лу́на) (лат. Luna) — римська богиня Місяця, ототожнювана з грецькою Селеною

...

Музика

Не остання весна

Це не остання моя весна

І не остання моя тривога;

Це не остання зоря ясна

І не останні шляхи і дороги.

Це не єдина тремтлива душа

І не останній щемливий вітер;

Де неприступна, тонка межа,

Там кожен зможе колись порадіти.

Це не останні обійми палкі

Й геть не фінальна моя поразка;

Знову ті миті прекрасні, прості,

Знову й те прагнення всього й відразу.

Це не останній кривавий біль

І не останнє суворе жадання;

Це не останній доторк надій

Й подих мій, врешті-решт, теж не останній.

(Лютий 2023 р).

...

Віршотвориця

Лесі Українці (До 100-річного ювілею її світлої пам’яті)

Вона, мов гострий меч, кувала слово.

В її душі горів палкий вогонь.

Краса життя була їй за основу.

Його в Землі взяла, мов з матері долонь.

Їй стало до снаги з колін підняти,

Своїм віршем дістати душі з дна.

І вже ніхто не зможе відібрати

Те Слово-крицю, що дала вона.

Хай що не принесе підступна доля,

Але не загасити їй вогонь.

Бо слово Лесі викувало Волю.

Візьму її із сильних цих долонь.

...

Світлана Патра

Ось і минув рік...

Ось і минув рік...

Рік незламности та боротьби,

Рік свободи і хоробрости

Рік, коли всі ми стали воїнами.

Почався вже зворотний відлік,

До нашої з Вами перемоги.

Ми точно дочекаємося миті,

Коли Залужний виступить мовляв:

"Ми вибороли перемогу,

А росія зникла з карт!"

Це буде незабутня мить,

Коли збудеться пророче Батькове:

"І настане час,

Коли один скаже: Слава Україні!

І мільйони відповідатимуть:

Героям слава!"

Від цього буде вічна ейфорія,

Котра зміниться гордістю за Нас.

За Нас, за Наших Воїнів,

Котрі життя поклали,

Аби ми жили під синьо-жовтим стягом.

...

Алі

Ніч у світі 2020

Нічний автобус

теплий, умовно пристойний прихисток

мандрівників без віз

і з наплічниками,

бітників, біженців

та просто безідейних волоцюг

різних куточків світу.

Була стаття про одного такого-

біженця, приреченого до смертної страти

в одній з африканських країн

початку двадцять першого сторіччя.

І от двадцять років поспіль

щоночі -

автобус і Лондон,

І нема в тому

жодної романтики,

але є примарна

надія

на милість уряду

її Величності.

Ця історія скінчилась добре-

йому шістдесят,

він має дах, документи і робить

фотопроект

про таких, як сам.

Брати і сестри англіканських парафій,

й умовно англомовні водії нічних автобусів

свідчили на його користь -

20 років дисциплінованих поїздок,

мінімум незручностей сусідам,

максимум непомітності,

волонтерство на кухнях для бідних...

Немає моралі в цій історії.

В нічних автобусах є сморід,

шум, холодні шибки,

нелегали з Грузії без зимових курток,

голосні розмови, тихий смуток,

співчутливі поліцаї,

підошва сусіда коло твого вуха,

а моралі немає.

Але завжди є надія -

якщо ти будеш милим,

займатимеш лиш одне сидіння,

допомагатимеш в церкві,

часом матимеш квиток -

водій нічного автобуса

свідчитиме на твою користь.

...

Ina Igel

Янгол

-"Це не кінець. Надії не розбиті", -

Цю звістку янгол шле щомиті.

І бореться зі мною він разом,

Тепер вже скрутно нам обом.

Він бачить радощі, поразки, біди, сльози,

Ми йдемо по одній дорозі.

Він усміхається мені

Й зникає знову крига навесні.

-"Це не кінець! Малюй і відкривайся!

Іди, біжи, ридай, всміхайся,

Я буду поряд із тобою все життя,

Лише повір у щире каяття!"

Мій янголе, тобі я довіряю!

Люблю, молюсь, даю, прощаю,

Я буду йти з тобою до кінця

Й повік молитись до мого творця.

(лютий 2023 р).

...

Віршотвориця

Мистецтво зігріває

Іду в музей, в повітрі листопад.

Все іній покриває на алеях.

З віршем збираюсь власним виступать –

Вітатиму колегу з ювілеєм!

Дивуюся на виставках щораз –

На дворі дощ та й вітерець собачий…

Дивлюся на картини – все гаразд!

На них жінки. Їх декілька, я бачу.

Тим жіночкам не холодно? О’кей!

Одіті легко, наче Мавки в лісі.

Не замерзають… Що ж воно таке?

А то мистецтво зігріває, звісно.

Дівчата симпатичні. Так, то є!

Я придивився – та вони ж роздіті…

І тепло восени мені стає,

Бо всі ж красиві наче Афродіти!

Буває раптом восени весна…

Художнику хіба ж багато треба?

Потроху фарби, пензлів, полотна –

І ось

вже крила

підіймають

в небо.

...

Сергій Кузнєцов

Сільській вчительці

Я б назвав її просто Вчителька

Без усяких там зайвих прикрас.

Научи мене! Научи мене

Відчувати важливе щораз.

Поведи споришевой стежиною

До хатини у ріднім селі,

І домівку простими, тужливими

Оспівай візерунками слів.

У тім Домі, як завжди гостинному –

Ніби сам я отам народивсь,

І напився в подвір’ї родинному

Із криниці джерельной води.

Там весілля бували і поминки,

І хрестини у різні роки,

І туди повертаєшся подумки,

Щоб писать сповідальні рядки.

...

Сергій Кузнєцов

Борися, янголе

Борися, янголе! Крокуй

У цій зловісній тиші!

Давай, бери, кричи, малюй,

Пиши життєві вірші.

Не замовкай, мій любий друг,

Не помирай душею!

У світі темрява навкруг,

А ти світись зорею!

Лети до тих, хто серцем згас

І будь же поруч з ними!

Хай сяють очі знову враз

Усмішками ясними.

Борися, янголе! Співай,

Твори за дивом диво!

І світ людський не покидай,

Ця місія важлива.

(лютий 2023 р).

...

Віршотвориця

Ліні Костенко

Ну, що сказать? Чи справді я поет?

Про те пишу, що справді є болючим?

Чи, так собі – словесний пірует –

Пишу щось просто так, тому що скучив?

Чи, може, легко так співаю, як птахи?

Незлим струмочком тиха мова лине?

А може, краще про гріхи? Бо ж є гріхи!

Ну, може так, як у Костенко Ліни…

Віршем прилизаним не зрушиш ні на крок,

Не буде спокійніше для сумління.

А може, все ж натиснуть на курок,

Щоб забриніло так, як у Костенко Ліни?

Не завжди все солодке – є й гірке.

Я не гончар, ваять не вмію з глини.

Але хотів би виліпить таке,

Щоб навіки, як у Костенко Ліни.

Поет співає правду, хоч ти ріж,

Хоч знає, що колись загине.

Бо краще все ж – «по лезу босоніж» –

Кричати вголос, як Костенко Ліна!

...

Сергій Кузнєцов

Кавоварка

(Тримаючи у руках керамічну турку)

Я вам продам, шановні, кавоварку.

Не думайте, що це якісь приколи.

Не треба наражатися на сварку,

Тому цю назву не кажіть нікому.

Казати «кавоварка» – це невірно.

А правильно казати треба «турка».

Бо прогріватись має рівномірно.

Така це дивна керамічна штука!

Варити каву – дивовижне щастя.

Ця дія варта слова драматурга.

Арабіку і цукор треба класти

У цю красиву керамічну турку.

Назвати можна й «джезва», Ваша воля.

Щоб каву по-турецькому варити.

І хоч би у кав’ярні, хоч у полі

Ти будеш невідривно пити, пити...

Немає в світі кращого напОю,

Ніж кава зварена. Чого бракує?

Візьми її упевнено рукою.

І буде щастя всім, кому смакує.

Вона не є солодкою, гіркою.

Вона жива, як для поета рими.

Вона тече невпинною рікою

По всім кав’ярням запахом нестримним.

Сиди хоч вдома, а хоч просто неба.

Іди на запах, просимо ласкаво!

І більш нічого нам в житті не треба.

То просто кава, то найкраща кава.

...

Сергій Кузнєцов

...

У серцях українців зараз фронт,

Й відлунням в них лунає смуток.

А десь далеко - мирний горизонт,

Та зараз кожен день новий - здобуток.

Там десь далеко гарне майбуття,

Дитячий сміх і материнський спокій.

І руського солдата каяття,

Що був до нас колись такий жорстокий.

Все це колись... А поки знову ніч,

Що розсипа тривоги і печалі.

Зі страхом залишає віч-на-віч,

Із думкою про те, що буде далі ..

...

Ольга Ворона

Прощання

Я підіймаюсь уві сні,

Все вище над землею.

Мов та пташина навесні,

Лечу вслід за зорею.

Та, щось не так, я відчуваю,

Неначе все це не моє!

Я зараз чомусь забуваю,

Усе що так любив, своє...

Вже неважливо, що було,

Ось тільки щось болить у грудях...

Неначе взимку, замело,

Розчарувався чомусь в людях...

Що коїться? Не можу зрозуміти!

Прокинутись би вже скоріш!

І чашку кави ще б налити,

Та бути б вдома, як колись...

Ох... Як болить мені у грудях!

Чому ж я не прокинуся?!

Чому мене ніхто не збудить?

Я ж вранці з мамой стрінуся!

Літаю довго серед хмар...

Чомусь не можу сісти!

А щойно бачив я примар...

Про них би розповісти...

Ось річечка біжить, біжить,

І сонце щойно посміхнулось,

Та що ж це? Хтось в труні лежить!

І жінка поряд там здригнулась!

Заплющив очі. Я прокинусь!

Не хочу більше цього сна!

Від спрагу зараз я захлинусь,

Та жінка - маму нагада!

Вставай же швидко! Ти ж вояк!

А сна якогось взяв й злякався!

Та щось не можу я ніяк...

І тут про все я здогадався!

Так, я літаю. Так, болить.

Та вже я не прокинуся!

Моє то тіло там лежить.

В обійми більш не кинуся!

Не можу просто я піти.

Чимдужче маму обіймаю.

Пробач мені за все! Прости!

Чому ж її не відчуваю?!

Матусю, рідна, син твій тут!

Ти ж зараз дивишся на мене!

Он яблуні в саду цвітуть,

А там джерельце є студене...

Торкаюсь я твоїх плечей,

Кричу :" Я поряд! Подивися!"

Та не відводиш ти очей

Від сина, що в труні укрився.

Настав час свічки. З нею тану...

Так хочу тут побути ще...

Не знав, що в двадцять я дістану

Ворожу кулю у плече...

А з нею ще одну, у серце

І в мрії про життя

Що очі мами, як озерця

Що буде час для каяття.

Прости мене, я відлітаю...

Все важче залишатись тут...

Думками тебе обіймаю,

Та там товариші вже ждуть!

Яким так само не щастило,

З якими тепер буду я,

Бо сонце моє відсвітило,

Більш не триматиме земля ...

...

Ольга Ворона

Головне

Головне на світі не багатство,

А любов і свобода в серці,

Нероби сам собі святотатство,

Щоб у пекло не відкрились дверці.

Головне - це люди призначені небесами тобі,

Вони всьому тебе научать бо шляхи їх тверді

І ти можеш довіритись їм:бути собою,

Непокинуть ніколи: врятують люблячою рукою.

...

Діана Гобой

Прощання

Коли ти підеш - я плакати не буду,

Але й сміятися від радості теж.

Коли пролунає останнє «Прощай» -

Я не дивитимусь вслід,

Але обернуся ще раз.

Коли двері ти до мене навіки зачиниш,

Я не проситимусь назад.

І рука застигне у повільнім русі,

Але не прозвучить той бажаний стук.

Німий та сліпий, як кохання

І тихий, як возз'єднання наших рук.

...

Анна Коваленко

Жінка

Ким написана жінка,

Яка може вбити, не беручи до рук ствола?

Ким написана жінка,

Якій не потрібно нікого просити, вона завжди робить усе сама?

Її приводять палити на площу -

вона встає з власного краху.

Їй роздирають душу,

але вона, вкотре вмираючи, не відчуває страху.

Ким написана жінка,

Яка, фактично, обгортка, вже не людина?

Ким написана жінка,

Якій для відсутності посмішки не потрібна причина?

То, хто ж її автор?

Тієї, чия книга життя

була б довшою за екватор?

Боюся, це не колишній, не мама, і не якесь дурнувате дитя

Кожна і кожен

Пише свою історію власним пером

Знати, чиєю кровью вона написана, не може жоден

Доки ця кров - не його.

...

Gayana

Біженцям війни...

Біженцям війни…

Сонце, як завше, сідає за обрій,

І ще один день добігає кінця.

Навколо людей - мільйони мільйонів,

Та я наче та заблудла вівця.

Не бачу й не чую. Як бути - не знаю.

Здається, не зможу, здається зірвусь.

А потім, коханий, тебе пригадаю.

І долі лихій я в лице посміхнусь.

Чого я шукаю в очах перехожих?

Підтримки? Жалю? Добрих слів? Співчуття?

Вони зрозуміти ніколи не зможуть.

Бо в їхніх дітей є батьки і життя.

Бо їхні оселі ніхто не руйнує.

Ніхто не приходить безкарно вбивати.

Вони всі свята в ріднім колі святкують.

А нам залишається тільки чекати…

А скільки чекати? Господь лише знає.

Коли ми повернемось в рідні міста?

Дитина моя іншу мову вивчає.

Хтось скаже: чудово! Та тільки не я!

Земля моя стогне, у пеклі палає.

У серці панує ненависть і злість.

А сліз, щоб оплакати більше немає.

Та ворог проклятий за все відповість!

І ми не здамося! Ми будем боротись!

Настане цей день - надійде блага вість.

І всі, хто поїхав, зможуть вернутись.

Бо я за кордоном лише тільки гість…

...

Ісенко Тетяна

Роздоріжжя...

Чи є моє майбутнє в цьому світі?

Чи є у ньому щось лише моє?

Букет із польових, яскравих квітів?

Чи цей світанок, що з-за обрію встає?..

Чи можу щось лише для себе взяти?

Аби не подих спогаду, а річ...

Бо неможливо небо обійняти

Чи загорнутись у шовкову ніч.

Що зможу я по собі залишити?

Чи поверну те, що дали мені?

Чи зможу я таке життя прожити,

аби без жалю проминали дні?..

...

Yana
16+

Живий мрець

Безсонні ночі я проводжу,

Наодинці, лиш з собою.

Чи то живу, чи то вмираю,

Вже різниці не вбачаю.

Вже, як наче під труною,

Гнию живий і сам з собою.

Хіба життя це? Хіба воно?

Хіба воно безглуздо так минає,

А я десь фоном споглядаю?..

Немов мене і немає.

Іноді і справді забуваю,

Що десь там за вікном бурлить життя.

Людські голоси вже не пам'ятаю,

Та й чи потрібен їм я?

Я – це лиш думки,

Самотність, безкінечні муки.

Приречений ходити по світу мрець,

Чекаючи, коли настане день з життям розлуки.

23.12.2022

...

Fröhliche Kitty

Друзі

Друзі, ви де? Ви взагалі є?

Я ще жива і можу і без людей

Але без вас таки сум мене інколи б'є

Я перечікую, як у усі, все окей

до Перемоги.

Я не зневірилась, Бог не в церквах

Ми всі під Богом

Страх проганяю

Сама як завжди сама

Та це минуче, стан, що нікого нема

Після ночей горобиних світанок завжди

Я почекаю, кажу іншим, тільки зажди

Просто живи, як виходить, і все буде добре

Нині багато людей самотніх і у скорботі

Я не умію казати нещире чи неважливе

Я як кажу, значить треба і є можливість

А як не можу, мовчу, або знов до друзів

Друзі, ви є? Рахувати вас я в недузі

Я просто не знаю, хто лишився у цій війні

Ми всі не сталеві і трохи іще смішні

Але ми тримаємо тил чи тримаємо стрій

Багато самотніх є нині у днині своїй

Багато страждання і вимоги часу тяжкі

Не знаю чи є хто, лишився у мому житті

Але проганяю я думи сумні свідомо:

Бо найважливіше - я є, я жива, я вдома.

...

Віва ЛаВіта

Моя Україна

(Пісня)

Моя земля потерпає від ран,

що залишають гради та смерчі.

Воїни наші злітають до хмар,

дивлячись в очі демонам смерті.

Моя країна страждає від куль,

що звідусіль летять в її тіло.

Братику мій, моя сестро, я тут,

в очі дивися ворогу сміло!

(Приспів)

Києве, стій! І ні кроку назад!

О Україно, земле героїв.

Як пройде осінь, впаде листопад,

станемо ми в смертельнім двобої.

Кров зафарбує пухнасті сніги

і розтечеться мертвим багрянцем.

Чуєте нас, ви московські кати,

ми переможем, зійде знов сонце!

***

Будемо битись за землю, за край,

за наших дітей і їхнє майбутнє.

Боже, прошу, тільки сили нам дай,

душі зроби, мов скелі могутні.

Хай відступають від нас вороги,

друзі хай бачать силу й незламність.

Тільки як впадуть на землю сніги

орки відчують нашу ненависть!

Битва скінчилась - Вкраїна жива,

мертві лежать рашисти прокляті.

Воїн вернувся, в руках булава,

раді героя бачити в хаті.

Тож пам'ятайте, усі вороги,

не віддамо ми нашого краю!

Листя хай впаде чи навіть сніги

наші герої кордон захищають.

(вересень - грудень 2022 р.)

...

Роман Фещак

Хотіла б я

Хотіла б я гарячим сонцем стати,

Щоб в серці людства розтопити лід.

Хотіла б вас любов’ю обійняти,

Аби розквіт у душах ваших цвіт.

Хотіла б стати чистою весною,

Яка приходить, стукає до всіх...

І ранньою, барвистою росою

Злетіти прямо до небес простих.

Хотіла б стати чистою сльозою,

Що розвіває завжди в серці сум.

Хотіла б швидко потекти рікою,

Що розвіває пелелну надмірних дум.

Хотіла б віру в серці оселити

І запалити вогник доброти.

Робити всім добро- мале й велике

Радіти, жити, мріяти, цвісти.

(грудень 2022 р).

...

Віршотвориця

Завтрашнє минуле

Завтрашнє минуле

Обережно у завтра ступаю,

залишаю минуле степам ,

де так вільно вітрисько шугає,

повідає свій смуток птахам...

Там небесна палітра чарує

срібно-синім величним вбранням

і дбайливо притулок дарує

непохитно-могутнім горам.

Щиросердно природа ґаздує,

на потіху прийдешнім вікам,

де життя безтурботно вирує,

задоволеним ніжним дитям...

Все довкола в гармонії мліє

і складає подяку тим дням,

де Господь семидення святкує ,

даючи відпочити ділам...

© Ірися Ластівка (грудень 2022 р.)

thank god for everything

...

Ірися ластівка

Зайвий свідок

Зайвий свідок

Ти зайвий свідок. Ти ніхто.

Ти просто та, яка усе побачила.

Це лиш примара! Ти- ніщо,

Забудь все те, про що це має значити.

Ти зайвий свідок! Озирнись!

Навкруг багато зла у цьому світі.

Та є й добро. Пильніше придивись,

Там де воно, там розквітають щастя квіти.

Воно, мов сонце золото-багряне.

Мов бджілка, що із квіточки злетіла.

Це ангел. За плечима білі крила,

А лід тонкий... Не бійся! Він розтане!

Та все ж ти випадковість. Зайвий свідок.

Якщо ж побачила те зло, борися з ним...

Десь там, за склом прозорим і міцним

Ти, наче корабель, напнеш вітрила.

І попливеш кудись удалечінь.

Боротися зі злом, розповідати казку...

І дарувати навкруги всім ласку,

Співати в щасті з сонечком ясним.

© Віра Семків (грудень 2022 р).

...

Віршотвориця

Рівновага

У вирій знов здіймаються птахи,

Торкаючись крилом порогів неба.

Летять вони на зиму. До весни -

повернуться заквітчані у села.

І пролунає їх весняний клич,

природа вдягнеться у пишні шати,

та поки що лиш журавлиний ключ

почав дверцята жовті відчиняти.

На землю впали перлами дощі,

в зелений ліс прийшла багряна осінь.

Торкнулась різнобав'ям до душі

та розпустила жовто-русі коси.

Годинник їй нагадує про час,

три місяці для неї - це так мало.

Багато справ, а золотистий вальс

осіннє царство ще не станцювало.

Закінчились всі справи на землі,

пора збирати листя у валізу.

Вона прийде ще в золотій імлі

зафарбувати всі смарагди лісу.

За нею прийдуть холод і зима,

яким вона вистелює дорогу,

а далі юна дівчина-весна

одягне сплетену з вінків корону.

І знову закурличе в небі ключ,

щоб розпочати безперервність світу.

Весна прийшла! - лунає срібний клич,

за нею вже біжить гаряче літо.

(жовтень 2022 р.)

...

Роман Фещак

Незламна

Горда дівчина з честю і волею,

Вільна тілом і духом з народження,

Не примириться з грізною долею,

Не стерпить неповаги в поводженні.

Не опустить очей перед ворогом,

Не дозволить сліз болю побачити,

За образу заплатиться дорого,

За приниження вік не пробачити!

Підведеться з землі заплямованої,

У косі синій кров запеклася,

Хоч би як би була пошрамована,

Відвоює назад своє щастя!

...

Yana

Лісова нарада

Байка

Обирала президента лісова громада,

Щоб життя без інцидентів привести до ладу.

Розглядали кандидатів пильно, достеменно,

Бо колишній, клишоногий, вже набрид страшенно.

Позбиралися звірята зранку на нараду,

Бо хотіли всі почути найчистішу правду.

Кожен слово брав по черзі в лісовій спільноті,

Промовляв про кандидата та його чесноти.

Слухали усіх уважно, будь-яку звірину.

Відпрацьовували чітко лісову доктрину.

Попередника Ведмедя лаяли охоче,

Скарги, критику на нього – все казали в очі.

«Сил нема терпіть Ведмедя – зовсім клишоногий!

В кандидата мають бути хвіст, копита, роги…

Пропоную Віслюка, – так провив Вовчисько. –

Він тварина отака! і морально чиста!»

«Я би запросила Лева, – крикнула Лисичка. –

Він не хижий, він в савані ласує травичкой».

«Ні, звичайно буде Лось президентом лісу.

А всі інші, - каже хтось. – Хай ідуть до біса».

Жабенятко із болота прискакало хутко:

«За Крота проголосуйте, бо красиве хутро».

Їжачки пропонували зайця Довгі Вуха:

«Він у лісі найспритніший». Хто ж би їх послухав?

Коаліцію створили таргани та миші:

«Розвиваймо гральний бізнес. Гарантуєм кришу.

Обираймо, друзі, Білку, бо хазяйновита.

У рудої, як у банку – буде шито-крито».

На галявині потроху почало смеркати,

Але вибори ідуть – зась відволікати!

Крики, галас не стихають, і немає втоми –

Тільки в темряві розбіглись виборці додому.

Не домовились звірята, лише покричали.

Злагоди та розуміння їм не вистачало.

То ж залишився Ведмідь лісом керувати.

Клишоногий? То таке… годі мудрувати.

...

Сергій Кузнєцов

у гральному полі

фішкою йду...просуваюся полем.

крок зупиняю під галаси голі -

вона вимагає ставки на долю...

гральні розкидую віялом карти,

вдивляюся в чирви та бубни в азарті.

о! як їх простромлюють піки пікантно...

на варті чатують байдужі хрести -

ото б з ними разом та й з небом на "ти"!

та все на заваді проблемок ряди.

стежини прямують у темряву таїн -

хрипло їх зчитую вголос картаво

з мапи, яку оце розгортаю.

ретельно вишукую втрачену долю

у хащах заблукану, в холод і волод.

там привиди криками, лунами з болем

заплутані в кронах дивних історій.

все шепочу у роздумі у стомі

- ...що є величніше аніж недоля... -

наосліп камінчик зроню у сплетіння

з гілок і стежин, що зачинені в тіні

й спокусливо знаджують в затишок ліні.

десь рахівниць там порух і шурхіт,

дихає час наче в тихій зажурі.

а дати спливають, події похмурі... -

числа рядами численними числю.

шукаю між них там прихованих істин.

думаю...

мислю.

...

Ем Скитаній
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
Продовжую знайомитися з творчістю Дмитра ВоронськогоКниголюб
18.07.2024
Ще одна цікава книга про українських козаків. «Мамай, або Перші козаки» Цей гостросюжетний роман в я ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144430коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: