Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4244)

НЕЗЛАМНІСТЬ

Проходим квест на виживання –

То тяжке життя.

Хай краще нам не знати, що не буде

У щастя вороття.

Плекайте, люди, віру, що закінчиться

Ця проклята війна.

Нам суджено розвісить синьо-жовтий прапор

І написати кров’ю: «ПЕРЕМОГА!»

На жаль, не всі побачать, як роквітне веселково

Мальва-Україна,

Але я певна, душі це відчують скрізь,

Бо в серці пророста навічно Батьківщина,

Раніше думала, патетика, слова,

Переконалася: кров – загадкова рідина.

Вона червона, бо важлива, бо значна.

Червона кров, а чорная – земля.

Пройдуть роки, історики напишуть книги,

Чи правда буде там? Не знаю…

На трупах наживуться злодії-бариги,

Без цього якось не буває.

Але ми свідки, зможем дітям розказати,

Як насправді все було…

Ракети щедро нищило і відбивало ПВО,

Як місто вуликом великим генераторів гуло,

Як кожен знав, що їхній путін –

То великий злодій і ху***.

Світ дивувався, як титани ЗСУ

Стояли крицею,

Я кіборгами досі їх зову.

А волонтери – додаткова армія в тилу,

Їх значення неоціненне,

Місія – звернути шию ворогу.

Ми все спроможні будем розказати,

Як плакала над тілом доньки

Вбита горем мати,

Як мерзли сім’ї на руїнах спалених,

Розбомблених домів,

Земля на гній переробила

Тіла залишених катів.

На попелищі-згарищі

Нові міста збудують,

Любов і спротив в генах

Дітям-внукам закарбують,

Герої-люди славитимуть Україну

На весь світ,

НЕЗЛАМНІСТЬ буде кодом сотень тисяч літ!

...

Ксенія Демиденко

БЕЗСОННЯ

Місто спить в обіймах ночі,

Тишу п’є сповна.

Лише зорі в небі темнім,

Бачу я з вікна.

Чую полохливий стук підборів

В далині.

Будить тишу чиясь доля,

Шле привіт мені.

Може то дівча гуляє,

Неціловане?

Може то душа блукає

Обездолена?

Стій! Кричу я чужій долі

У вікно.

Спотикається мій голос,

Об холодне скло…

...

Анатолій

Меседжер

Це так просто.

Привіт, привіт

Він заходить до тебе в світ

Він запитує щось, говорить

Це так просто, і це розмова.

Я нормально, кажу йому

Я нормально, і все окей

І сніги сховали траву

І на часі, певно, хокей

Це так просто,

А можу я

Подзвонити тобі колись.

Подзвони, тільки не зрання

А як хочеш, то і наснись

Це так просто,

Емоцій вир,

Я згадала, що є життя

Я згадала про шлях до зір

І про сукні із забуття

Це так просто,

Легкий дурман

Це так просто, аби не впасти

І оце все самообман,

Завтра витре усе, як ластик

Завтра скаже, ти не звикай

Не чіпай, і не думай навіть

І нема в українській, знай,

Слова ластик, тобі і править

І емоції різні є,

І слова різні є за змістом

Це так просто.

Нема і є, і нема, і усюди чисто.

https://md-eksperiment.org/post/20230124-sho-vidbuvayetsya-u-temryavi-vita-valerevna

Привіт, прошу проголосувати за мене

...

Віва ЛаВіта

Я знаю ти

Я знаю ти майбутнім станеш.

Ти не відав свого життя за дарма

те, яке дала тобі твоя мати.

В момент її найбільшого болю у житті.

Я знаю ти майбутнім станеш

для тих кого зараз у колисках

підніжну мелодію з вус мами

мале маля тихенько засинає.

Я знаю ти майбутнім станеш

для кожного того хто зараз є.

Хто вчиться не жаліючи ні сну, а ні себе.

Бо він знає, яка ціна за це платиться.

Я знаю ти майбутнім станеш

для тих хто колись боявся бути.

Щирим, відкритим, дивним не таким.

Бо знає, що він немає права більше.

Втікати від себе самого.

Я знаю ти майбутнім станеш...

Ні ти їм став, бо душа твоя полетіла

в небеса на крилах лелеки, що прийшла

тебе провести востаннє на твердій землі.

Бо ти не станеш більше вже на неї.

Ти не бігатимеш по ній й не мріятимеш

сидячи в полі серед пшениці.

На жаль ти на віки закрив очі й ліг в

холодну землю.

11.01.2023

...

Тетяна Фан

Новорічний

А знаєш, я б зараз міг чистити тобі мандарини.

Кімната б заповнилась запахом цедри та звуком k-popу.

Я б швиденько приніс пляшку вина з магазину

І на кухні ми б зварили глінтвейн. Найкращий в Європі.

А ввечері ми б залізли під одну теплу ковдру.

І під якийсь різдвяний фільм, обмінялись дарунками.

Ти б уважно спостерігала за героями та сюжетом,

А я заледве стримувався, щоб не відволікати тебе поцілунками.

Не пам'ятаю коли востаннє просив щось на новорічні свята.

В цьому році моя компанія - сім'я та коти.

В цю ніч у всіх українців заповітна мрія одна

Але мої різдвяні бажання це перемога і ти.

...

Місячний_Лис

Вітання музею Давида Гурамішвілі

Де ж подітися поету,

Де знайти порозуміння?

Хто ж підтримає на злеті

І плекатиме без зміни?

Як боюсь, що рима стигне,

Що нічого вже не вийде,

Я приходжу на гостини

В дім грузинський, до Давида.

Нас веде по творчим сходам

Крізь стрімкі життєві хвилі,

Дах гостинний у негоду –

Наш музей Гурамішвілі.

Підіймаймо ж, друзі, ліру!

Хай птахи-вірші злітають,

Хай музей у місті миру

Всім на радість процвітає!

...

Сергій Кузнєцов

Пам'ятає лиш земля

Не всі дати точні,

Не всі легенди правда.

Та й люди не усі були.

І не усі лишили згадочку про себе,

І ні словечка про них не скажуть вчителі.

Лиш земля пам'ятає всіх!

Усіх князів, княгиню й короля.

Козацькі війська, гетьманів і отаманів,

що йшли до бою і заборони не спинили їх.

Людей молитви, що линули до Бога, й козацьку булаву.

Хлопців наших, що не серце не дівчині,

А неньці, неньці - Україні віддали!

І те, як плакали жінки по Україні,

Що сльози їхні, як Дніпро.

Чому ж не пам'ятаю люди?

Чому героїв, що кістьми побудували фортецю Україні не згадають ні словечком?

Чому не треба людям цього?

Це ж їхні старшії брати!

А вони вірять, вірять в москальськую брехню.

І не зрозуміють все ніяк, немає в Україноньки такого друга, вигаданого брата.

Нема, не було і не дозволять свідомі люди бути!

І возвеличаться герої наші,

Й Шевченко до Бога полинуть зможе.

Молитиметься там, дивитись на Вкраїну-неньку буде.

Зустріне там, на райських небесах,

Усіх князів, княгиню й короля.

Козацькі війська, гетьманів і отаманів,

що йшли до бою і заборони не спинили їх.

Людей молитви, що линули до Бога, й козацьку булаву.

Хлопців наших, що не серце не дівчині,

А неньці, неньці - Україні віддали!

І тих, жінок, що плакали по Україні,

Що сльози їхні, як Дніпро.

Дивитимуться вони всі разом,

Як їхнії нащадки волю здобули.

...

ElizaLoiren

Він знає

Він знає мій секрет

Коли я зла

Коли я шалена

Коли я плачу кленом

Коли не сплю

Лягаю спати

Плету вінок із мяти

Коли в мені

Усе на світі

І проростають квіти

Він знає одне лише

Мене потрібно любити

Він знає коли я жорстка

Знервована і надірвана

Мене обіймати і я така

Палаю й печу інеєм

Він знає про мене добре

А я не прошу багато

Мені ще любові й ковдру

Зі мрій і бажань строкату

...

Віва ЛаВіта

Час

Час виростає як рослина великим,

формується, відкривається як він є.

Циклічною конверсією приміряє безликість,

Сухим пензликом ні фарбинки не згає .

Листя дерев нині теж не зелене,

на них сонця застиглі проміння,

яскраво жовті чи фатально червоні

Час згубив її в плум'ї тіней.

Гілки як ті сироти напів одинокі

бавлять себе, удари вітру терплять

а в їх ногах холодною ковдрою,

душа та думки переможено сплять.

Скоро чарівно весною зростаючи

час воскресить їх любов та життя,

А старе листя напевно десь щезне,

як і не було для нього буття.

...

Citrus _S_M

Моє щастя

Моє маленьке

Моє маленьке миле щастя,

яке так любить спати у ночі.

Зміною, як мала дитина в обіймах

ви лежачи в ногах.

Моє маленьке миле щастя,

яке любить бути новиною дитиною.

Роблячи шкоду в мене на очах

та отримувати на горіхи в той самий час.

Моє мале чарівне чудо,

як добре, що ти в мене є.

Таке чудове ніжне чудо мов

янголя мале, але вухами та хвостом.

Моє маленьке янголя

таке пухнасте і невинне

коли ось так лежить й

спить в мене на руках.

Моє маленьке файне

миле чудо, яке так часом

хочеться обійняти так сильно,

що аж страшно, бо можна роздавить.

16.10.22

...

Тетяна Фан

Пухнасте щастя

Пухнасте щастячко урчить

таке мале і безневинне

воно має красиві ніжні оченята,

які так закохано дивляться на мене.

Пухнасте миле щастячко,

яке має маленький мокрий носик

Який так і тулиться до тебе

в цьому холодному вітряному бліндажі.

Пухнасте миле сонечко, яке

ось мало дім, а тепер його нема

бо дехто пролітаючи вночі

скинув бомбу на його дім.

Пухнасте миле щастя

ось спить у своїй такій.

Вже звичній сумці й зовсім,

вже забув, що таке комфорт.

Пухнасте і велика таке щастя Лев

яке хоч живе у клітці й повинен

мати вільний рух.

Від переляку й шуму ракет

він збив собі носа й око в клітці.

Малі пухнасті земні створіння

коти, песики, папуги, лави, коні,

мавпенята за, що це їм усім таке

страшне і люте бачити в житті.

Ніхто в цьому світі не повинен

страждати або втрачати дім.

Чи рідних, які опікувались ними завжди

Ніхто не повинен спати в годному бліндажі.

16.10.22

...

Тетяна Фан
12+

ХОЛОДНИХ КЛИНКІВ УКОЛИ

Моя королева

Полонила серце лева.

Мене з розуму звела,

Чорту душу продала…

Я простий слуга короля.

Меч, а не лютня — зброя моя.

Але, зараза, через вас

Я не можу не думати про нас…

Люба, моя, кохана,

Уже й не так болить смертельна рана.

Нам не бути з вами вже ніколи,

Розлучили нас холодних клинків уколи.

І ось, коли уже помер,

Коли попрощався із власним я життям,

Коли сум мене роздер,

Врятували ви мене від тортур душевних ям.

...

Міністр (без) культури

Сповідь дзеркал

Ти дивишся йому в очі. Люди дуже люблять казати , що це дзеркало душі .

А що як там , у відображенні не ти ?

Не тобі він освідчуєтся в коханні, пишучі палкі листи.

Це не ти є постійною гостею його безтурботних , сповнених дитячою мрійливістю снів.

Інша — адресант усіх сказаних їм палких слів

Боляче ? Можеш мовчати — я знаю , що так .

Хочеш дізнатися зрозуміла тебе як? Просто побачила це у твоїх очах.

...

Ганна Липнева

Не має влади час над почуттями,...

Не повернути час, коли були разом,

І дихали тоді в одному ритмі,

Ми розійшлись самі собі на зло,

Щоб не програти у щоденній битві.

Ми думали, що буде, як завжди:

перекипить, стежини знов зійдуться,

Але дорогу інші перейшли,

Пообіцявши нам благоролуччя.

Життя пливло рікою каяття,

Не має влади час над почуттями,

І серце знов пришвидшує биття,

Коли фантоми-поцілунки поміж нами.

...

dracena72Natalka

Життя

Життя наше коротке, як птаха політ,

І проходить воно, як весняний той цвіт.

Життя наше як тінь, на землі дано нам,

І запишуть його, на плиті лиш ім'ям.

Життя наше як ніч, при якій так темно,

І лиш сонце зійде, пропадає воно.

Життя наше, як помах в полі вітряка,

Як черговий сигнал, на березі маяка.

Життя наше як звук, як удар молотка,

Й тимчасове воно, як тривалість квитка.

Життя наше як слід, на морському піску,

Як та річка гірська, несе долю людську.

Життя наше як спів у садку солов'я,

Так красиве воно й добігає кінця.

8.08.2022

...

Vladyslav Derda

О рідна моя.

О небо, о світе, як же я тебе люблю.

Моє блакитне гарне чисте небо.

Моя родюча земля із жовтим кольором на ній.

Яка ж ти гарна моя рідна Батьківщина.

Не проміняю я ніколи твої родючі чорноземи.

На чужу землю, яка б гостиною вона не була.

Я твоя дитина й тільки твоя.

Ти створила мене та моїх предків.

Я люблю тебе, як ніколи раніше.

За тепле сонце, чисте небо,

свіжий літній дощ.

За красиві світанки, ніжні обійми,

За теплий мамин поцілунок в лоба вранці.

За татові слова підтримки й віри в мене.

Ціню і дякую тобі за ту свободу

слова, що я маю,

За те, що можу писати те, що хочу, а не те, що мушу.

За те, що можу зростати й дивитись в майбутнє, йти до нього.

За те, що можу подорожувати й бачити красу світу...

Сказати слів можна ще багато,

Але я скажу зараз те одне значуще та єдине,

що характеризує тебе і нас усіх.

Незламна наша віра в тебе.

Незламна сила предків в нас.

Незламна мудрість нашої землі.

Незламна наша батьківщина з людей складається вона.

24.08.22

...

Тетяна Фан

Ліберецька осінь

Либерецька осінь, зрошена дощем

Жовте листячко опало долу.

Вуханець сховався за калиновим кущем,

Підслуховує з смерекою розмову.

Біла приморозь змальовує траву,

З ранку крига закує калюжі.

Серпантини жовті пролягли,

Як не встигші поховатись вужі.

Дикі кози скачуть через тин,

За гостиньчіком господарьського саду.

Тільки вітер полем йде один,

У самотності знаходе він відраду.

Вітре братчіку ти знаєш мудрість гір

І говориш з лісом голосами.

Тільки час укаже сивині,

Чому прірва вийшла поміж нами.

Тільки час, а що мені роки,

Не рахую дні та кілометри.

Час , піщінка на моїй руці,

Відстан в карті , лише сантиметри.

...

Onra

Прийшла війна в мою Країну

Прийшла війна в мою країну, на крилах, ангела пітьми,

Затьмарила собою днину, стоптавши правду чобітьми.

Усюди кров, а їй замало, замало тих страждань що є,

Вона ще більше їх приносить і злим дощем на землю льє.

Прийшла війна, дітей забрала, малих, великих і старих,

І на далекому Уралі, сміється карлик, наче псих.

Прийшла війна "асвабаждьонна", і полонила всі міста,

А потім всіх "асвабаждала", людей від власного життя.

По всіх місцях де лише була, залишила свої сліди,

Сліди насилля, злоби й крові - сліди нікчемної орди.

Війна забрала в людей душі і просто знищила життя,

Лишила хлопчика без мами і по домам, своє сміття.

Вмочивши руки в кухль з водою, на цілий світ кричать - "...не ми",

А кров засохла аж до шиї, їх не назвеш уже - людьми.

Моя країна вся палає, її жива душа болить,

А її люди захищають, й до смерті будуть боронить.

Прийшла війна в мою країну, і вибрала для свої справ,

Народ, що крові прагнув з давна, і сам на неї натякав.

Народ, який живе минулим і не бажає майбуття,

Наклав на себе власні руки, і вже немає вороття.

Війни ніколи не було б, якби її не сотворили,

Дохлявий деспот й сатана, у бункері договорились.

Хотіли з Бога посміятись і знищити Його народ,

Та сміхом зараз і не пахне, зазнали тяжких перешкод.

Увесь народ, що Українці, ті що країна в них - "Одна"

Тебе війна, зустріли сміло, безодня жде до свого рва.

Бо з нами Бог, Він нас боронить і витирає сльози нам.

Він нам дає все нові сили, щоби нести розплату вам.

Прийшла війна, і зруйнувала, всі наші мрії і діла,

Нам вже нема чому радіти, хороним ріднії тіла.

Міста горять, в селі палає, усе спалила вмить до тла.

Усе зламала, роздробила, серця позбавила тепла.

Чому прийшла ти, зла потворо? Чому торкаєшся мене?

Ти знаєш кара повернеться, і плата твоя не мине?

Всю біль, яку ти принесла і наситила мої діти,

За все прийде Небесний чек, і будеш сповна ти платити.

Ти думаєш, що Бог не бачить? Або ти думаєш - глухий?

Тепер весь світ уже побачив, у свому серці ти лихий.

І Бога там у нім немає, як і немає каяття,

Ти думаєш, що меш щасливий, забравши в іншого життя?

Я не прощу тебе війна, як і твоїх творців потворних,

Я не прощу твої діла, і твого царства всіх придворних.

Не буде вам уже прощення, і каяття вам не дано,

На вас чекають вічні муки і вічнеє пекельне дно.

Страшний 2022-ий

...

Vladyslav Derda

Настане

Настане день Війни не буде.

Пройде цей страшний сон.

Збудуємо ми Нову Країну.

Буде кращою за ту, яка була.

І у кожного буде вже інше життя.

Так воно матиме руїни.

Розбите серце через втрачену родину,

дім, близьких та друзів.

Ми все зробимо по новому

Краще ліпше, як ніяк.

Ми є одна велика Родина.

Ми і є славна Україна.

Ми і є її Народ.

12.03.22

...

Тетяна Фан

Не має

В моєму серці вже

немає співчуття.

Нема цензури та жалю.

До тих хто псує життя

не лише собі, а і йому.

Тому малому, який тихо

спав собі у ліжку.

Прокинувшись почув:

"- Малий швидесенько вставай давай

ховатись у метро"

"- Я не хочу трохи хочеться поспати"

"- Сонце нема часу, давай вставай"

І ось поплентався він слідом.

За мамою та татом ховатись у метро.

І чує шум і чує гул...

Немає співчуття до тих хто

Говорить "А, що я зроблю мене

не послухають, не почують"

"БРЕХНЯ" - ось, що я вам на таке скажу.

Ви в полоні власного страху.

Бо вам то є комфортним.

Сидіти, боятись та мовчати.

Ви брехуни, які беруть в руки зброю і говорите

"- мы мирных не трогаэм".

Брешіть собі, але не іншим.

Брешіть кому завгодно, а не світові,

який все бачить, і чиї життя ви забираєте.

У вас нема ні совісті не честі

Не брешіть АЛЕ навряд ви мене почуєте

то ж Народе України Ми сильні,

Ми вільні, Ми все зможемо,

МИ вже Перемогли.

...

Тетяна Фан

БІЛА ЗАЗДРІСТЬ

Біла заздрість, страшна, чи ні?

Із якого насіння росте?

Де береться вона у .душі,

Щиро вірим, не зла, проте ...

Біла заздрість - блискуча ртуть,

Замість крові у венах тече,

Гріють тіло бажання - є рух,

У шпарині стає бичем.

Дивний стан, як метал рідкий,

Це ж не чорна - старий мотив Срібні кульки біжать по землі...

Сам безпечний, а випари - ні.

...

dracena72Natalka

Хто?

Її мова і стегна гарячі.

Кров кипляча стікає з руки

Тонка "лебедина", оголені плечі

Хто ж знущання із тебе роки?

Хто незчув цього слова тривкого,

Що палало в твоїй глибині,

Не намацав і серця живого

Стукіт чути тепер вдалині

Хто ж бо зрікся божого слова?

Хто порушив всесущий закон?

Хто й не слуха ЯКА твоя мова?

Хто, рідненька порушив твій сон..?

28. 07.2022

...

Птаха

Україна

За абищо я життя не віддам

Віддам лише за Україну

На зло і грець усім катам

Відам за вільну, незрониму

Віддам життя за всіх дітей

За всіх дівчат котрих зганьбили

За тих хто не отримує вістей

З підвалів. Родичів, можливо...вбили

Віддам життя за її мову,

За своє слово, милозвучне солов'їне

І під свободи незборимої покровом

За мати свою - я загину!

07.04.2022

...

Птаха

Натхнення

*Різдвяний шкодник*

Хочеться ласенького на різдво мені,

Сяду я тихесенько вдома на вікні.

Поряд стоїть мисочка, радість для життя.

То смачна, бабусина, запашна кутя.

Я до ней підсунувся з ложкою в руці,

За вікном купаються в снігу горобці...

Кіт на них не дивиться, тихо ловить гав,

Ну а я до мисочки передчас пристав.

Ложкою зачерпую радість по життю,

Я краду бабусину, запашну кутю.

Вже й завечорілося небо навкруги,

Зіронька засяяла, вертепи пішли...

Ми з котом наїлися - як два пузани,

Ложку дам вусатому, дві ложки мені.

Навкруги всі зайняті дорослим життям,

І ніхто не дивиться за малим дитям.

Із котом заснули ми разом на вікні,

Я в обіймах з мискою, а кіт на мені.

Мама заходилася, накрива на стіл,

А куті немає вже, бо я її з’їв.

Отаке цікавеє у дітей життя,

Хай на кожному столі буде та кутя.

Щоб маленькі діточки в нашому житті

Засинали ситими від смачной куті.

#загадки_до_різдва.

На святковому столі,

У красивім бутилі,

Є компот незвичний,

Дивний та магічний.

З чорносливом, грушками,

З яблуками сушками.

Додає різвяних чар

Запашний, смачний... (узвар)

Золотаві і смачненькі,

Добре пахнуть, так би й з’їв.

Всі бочки у них гарненькі,

З начинкою їз грибів...

З маком, сиром та варенням,

Схожі на пухкі сніжки.

Мама їх пече з натхненням,

То різдвяні... (пиріжки)

Серед страв смачних, різдвяних

Є компот, що варить мама.

Він корисний і смачненький,

Український, і рідненький.

З сухофруктів той відвар,

Зветься він смачний... (узвар)

...

С'юзен Муз

Хвартушки

я знаю все про що я можу знать

тепер ми будем бігати у травах

і забувати в мороці - знання

задля любові срібних солоспівів

задля любові солоспівів золотих

сплітати будемо гірлянди звар’ятілі

на тіло ніжне кидаючи тіло

в цілунках сумовитих потопать

і янгол дивиться, пильнує вартовий

та ніч густа і нас йому не видно

ми лежимо і дихаємо в ніч.

немов роти, паруючі озера

парують нас із привидом небес

ми будемо у травах беркицятись

аж поки ті під нами задимлять

і дим солодкий колесо поплута

кохання це сумне, або прощальне.

ми зникнемо - а замість нас у гай

дріади вийдуть білі танцювать

у хвартушках із бересту й сандалях

...

undyber

Торпеда

День 644 (29.11.23)

Торпеда - це зброя в військових руках,

Підводна та самохідна.

На морі наводить на ворога страх,

Тому там вона необхідна.

Команду їй дали, покірно біжить

Розбити ущент, що вказали.

Короткої «слави» смертельна то мить,

Москальської горе-забави.

Сучасна війна корективи внесла

У функції щодо торпеди.

Можливість дода́ла кремлю ремесла,

Літають як вражі Shahed-и.

З'являються там, де захист в них є,

А захист - Верховная Рада.

Мар'яна Безугла не перший раз б'є,

Підтримати кремль, явно, рада.

Таке ця безугла Торпеда несе,

Що ворог плеще в долоні.

Безугла останніх ніц не пасе,

У наступі, не в обороні.

Зелена Торпеда. Керує ній хто,

Невже самостійно стріляє?

Чи обслуговує кремль, болото́,

Для кого торпеда ця грає?

Терпець обірвався, як зброя чиясь

Залужного геть зачепила.

Пора вже назад, звідкіля ти взялась,

Допоки нікого не вбила.

...

Галина Студінська

ЛАЙКИ ДЛЯ СОЛДАТА

Блогери женуться за лайками,

А моделі – за вподобайками,

Ще є художники та поети,

Що теж хочуть слави в Інтернеті.

Сотні тисяч лайків для солдата

Не поможуть біля автомата.

Вподобайки не примножать силу,

Не спасуть сердечкі від могили.

Для солдата, коли гримить битва,

Допомога – слово та молитва.

Частіше з’єднуйте долоні рук

І не сподівайтеся на Фейсбук.

29.11.2023.

...

Мирослав Манюк

Тут зима...

Тут зима... Біле пір'я негоди

Застилає й землю, й душу.

Хуртовина відпустила поводи,

Крапки кроків заметіль глушить...

Далечінь світла, та не видно в тумані

Акварелі заходу сонця... Все біле...

Візерунком дивовижної грані

Заповняється все наболіле.

Сніг святий, аж душа іскриться.

На долоні кристал сльозою тане...

Вгору спалахнула смішна синиця,

Думка мою в крила вплітає...

Сонцем зимнім край снів закутаний,

Пісня вільного вітру – снігами.

Теплим зітханням застигло заплутане,

Казку життя створивши складами...

~зима•2018~

Відеокліп з моєю декламацією можна подивитися у вкладці Буктрейлер

...

Lexa T Kuro

Пудра

Завтра випаде сніг,

Можливо пудрою,

Що лежатиме на землі та деревах,

Як учора за прилавком на духм’яній випічці

Між моїм поглядом і твоєю усмішкою.

І завтра, як і вчора

Пахнутиме хлібом,

Який клюватимуть крихітні сонячні лебеді

В твоїх очах,

В середині мінливого листопаду.

18.11.2023

...

Володимир Каразуб

Дівчина-перлина

Минають години радості і горя,

Пливе життя, як річка по долині,

Йдеш до нових перемог,

І не озираєшся навколо.

Але там, у мирнім Києві,

У ресторані чи кафе,

За столиком сидить дівчина,

І попиває каву з молоком.

Сидить одна і лиш сама,

Просто неба, яке укутане теплом,

Дивиться в синю даль,

На давнє місто мрій і сподівань.

Тепленький вітер повіває,

Та запашні дівочі коси розвиває,

Торкається невидимою рукою до неї,

І цілує лагідні її уста.

Київ зеленню буяє,

Тополі пухом облипає,

Не згасає швидка міська ходьба,

Яка заповнює маленькі тротуари.

А ти сидиш мов київська перлина,

В теплий весняний день,

Нема в тобі ніякої тривоги,

Лиш гарні очі і молоді уста.

Робиш ковток запашної кави,

І сидиш далі й далі,

Під привітним сонцем золотим,

Під безхмарним небом голубим.

Машини їздять мов на перегонки,

Свої опери театри ставлять,

Голосить десь синя пташка,

Свою мелодію привітну.

Проходить ще одна година,

І музика в кафе лунає,

То скрипаль завів для Каті, пісеньку одну,

Мрійливу, любу, чарівну.

Написано: 25 квітня 2022 року.

...

Павло Горбач

Тарас на Хортиці

Розкинувся безмежно Дніпр широкий,

Ревуть пороги і шумлять дуби.

Поміряв Хортицю неспішно своїм кроком

Тарас Шевченко в давнії часи.

Блукав Тарас на острові стежками,

Шукав козацьку славу і шляхи.

Та поросли тернами й бур`янами

Могили славних предків-козаків.

Гармати, шаблі, списи і корогви-

Козацька честь, звитяга і любов.

Тарасе-батьку, гідно стоїмо ми

Й бороним край наш запорізький знов!

...

Тарасенко Вікторія

Однокласникам

Лунає музика. Кружляють пари.

Спадає вечір тихий і п`янкий.

У літньому саду пахучі трави

Колише теплий вітер запальний.

Згадалась школа, вечір випускний.

Ми юні і окрилені, як птиці,

Летим назустріч мріям і новий

Заграє день мелодію на скрипці.

Рожеві мрії. Вічності немає.

Дорога безкінечна і пряма.

І пам`ять невблаганно повертає

Туди, де юність чиста і свята.

Ми не забули друзів імена

І вчителів, які нас наставляли.

Давно тієї школи вже нема

І стежка заросла там бур`янами.

Розкидані по світу ми, мов листя.

До юності нема вже вороття,

Але у пам`яті моїй живе колишнє

Таке далеке й молоде життя.

...

Тарасенко Вікторія

Хортиці світ

Котить Дніпро свої води широкі

Тисячу років, тисячу літ.

Тихо срібляться ясні потоки,

В місячнім сяйві видно граніт.

Скелі Дніпрові, гострі пороги,

Стежка Тараса- Хортиці світ.

Степ, ковилою повитий широкий,

Чайки самотньої вільний політ.

Човен колишеться хвилями буйними,

Балкою стелиться сивий туман.

Наче наповнений вічною мудрістю

День прилетить на високий курган

...

Тарасенко Вікторія

Симфонія

Це велика симфонія звуків та кольорів,

Тихе відлуння присмерку, що скрадається в лоно ночі,

Вітер їх струшує в кишені набиті дрібними монетами,

Що в долонях твоїх переплавиться на різдвяні дзвоники.

Коли можеш почути то дослухайся та почуй,

Як запала на вулиці клавіша мого мовчання.

Місто у мерехтінні гірлянд проганяє холод від дверей тепла

І я тягнуся до нього, як комаха на ліхтарне світло.

Як завжди і повсякчас тягнуться руки до інших рук,

Як голодом прокляті люди, що засинають під стінами з мотлоху

Втрачають своє обличчя і загортаються у дрантя шукань,

Що, мабуть, для них завершились болючим надломом.

Я міг би покинути це місто, і знову прокидатися

Між штучним світлом і сірим вікном світанку,

Залишаючи погляд чиїхось надії на відстані телефонних дзвінків,

Слухаючи подзвін у кишенях безпритульних на автостанціях.

І, якоюсь зимою,

Коли сліди мої зникнуть із клавішею останньої октави,

На дорозі чужих спогадів, під товщею білого снігу,

Ти віднайдеш сіру монетку, яку підкидали мої задубілі пальці

У пошуках нового пристанища і забереш із собою,

На пам’ять.

17.11.2023

...

Володимир Каразуб

Осіннє листя

Моє улюблене листя

Розлітається повсюди.

То червоне, то жовте...

Йду я стежкою

Та й думаю про них.

Питаю себе:

А їм не боляче падати,

А потім бути чорними від

Того, що по ним пройшлися?

З нас - листочків можна

Зібрати гарний букет квітів.

Тож ми не хочемо бути чорними.

Нам подобаються наші кольори

Написано: 27 жовтня 2022 рік

P.S. Відеокліп можна переглянути у буктрейлеру

...

Зінаїда

ЛИСТОПАДОВА НІЧ

На заході всі стежки замело,

Темніє небо, сонце заходить .

Часу не стримати, було – пройшло,

І знову холодна ніч приходить.

Всі гарні хмари вітер розігнав,

Гілки гойдаються у вишині,

А місяць стіни всі розмалював

І малий двір ховається в тіні.

В нічному мовчанні спить природа,

Так спи і ти, ще поки тепла піч.

Вже не дає нам тепло погода,

Але пройде і це як і ця ніч.

27.11.2023.

...

Мирослав Манюк

Тиран

Він так завзято говорив неправду,

Що й сам повірив сказаним словам,

І кинувшись в розпусту з головою,

Та будучи обманутий собою

Він опинився з нею сам на сам.

Але і в дзеркалі розвінчаних ілюзій,

Не скинув маски визнавши обман,

Пожбурив в скло іронію, мов камінь

І в тріщинах його, в дзеркальних шрамах,

Втішався стоголовістю тиран.

18.11.2023

...

Володимир Каразуб

Пісок пустельний

Пустелі клубочиться морок.

Тремтять золоті міражі.

Колючі ґотичні собори

полудень заворожив.

Вітри показились од спраги

і риють даремно пісок,

де скинула зірка ранкова

вузький шкіряний поясок.

І білим перекотиполем

небесна тікає яса:

негода надходить як голем.

Гнівно двигтять небеса.

І кличуть присутність Господню

у райдужний промінь змії

у бурі та пеклі сьогодні

уста божевільні мої.

...

undyber

Жалюгідна

День 641 (26.11.23)

Видихлась дилда після «рекордів»,

Мала бажання вона відпочить.

Та не вдалось через кілька акордів,

Щоб веселіше кремлю було вить.

Там на болотах не згадують кількість

Дронів, що вчора на Київ кида́.

Їх не цікавить життя цього крихкість

Цілеспрямовано б'ють в холода.

Сімдесят п'ять Shahed-ів - це зграя,

Що цілу не давала заснуть.

Ненависть ворога люта, безкрая,

Тож довелось їм борги повернуть.

Вніч насьогодні Москва теж не спала,

А рахувала дрони у них.

Кажуть, усі ППО позбивала,

Бо захищає імперській поріг.

Голосно досить про збиті волає,

Мабуть, не всі позбивати вдалось.

Будемо знати як точно збиває

Трохи пізніше, як влучили в щось.

Буде злочинцям відповідь гідна,

Час наближається тому кінцю.

Зникнути має РФ жалюгідна

Навіть без допомоги свинцю.

...

Галина Студінська

Чотирнадцять

В чотирнадцять здавалося:

ось іще один рік і скоро це все закінчиться.

Припиниться школа з тупими правилами,

плакáти з коряво-щасливими личками

знімуть зі стін коридорів,

фарбованих у нудотний зелений колір.

Вже не доведеться читати вголос,

знати правила поведінки в симуляції справжнього світу

І за кожен непевний крок до дорослості,

врешті припинять ліпити оцінки червоним вироком, називаючи це освітою.

Господи боже, як сильно хочеться літа!

А воно не приходить.

Ні слідом за атестатом,

ні після пляшки міцного пійла,

що купили зібравши решту в шкільній столовці.

Кольоровими олівцями намальоване штучне сонце

на блокноті з крутими планами на майбутнє.

Воно ж у нас буде? Та мусить бути.

Інакше навіщо ці всі тиради.

Не можеш ти стати двíрником —

переможець міської олімпіади

з почесним дипломом Яцика,

з жовтою грамотою

за особливі досягнення

та співпрацю зі шкільною адміністрацією.

А зима все ніяк не закінчується,

Ні за рік, ні за двадцять.

...

Теплий сніг

КРИК ДУШІ

В муках душа місця не має,

А серце б'ється без зупину,

В середині воно ридає,

За нашу неньку Україну.

Матінко наша, земле рідна!

Багато горя ти зазнала,

Захід в сльозах, у крові східна,

А в центрі зрада спрацювала.

Супроти ворогів велично

Стоїш ти і чути вічний крик.

Жага життя твоя практично

Нами керує як керівник.

В історії твоїй правдиво,

З свободи виросли нащадки,

Щоб на землі жити щасливо

Тобі служить дітям на згадку.

Ми, українці, вільні люди,

Слово велике – наша зброя.

Сьогодні, завтра і повсюди

Вклоняємось перед тобою.

Бо нам сам Бог допомагає.

Запам’ятай це, Україна!

Тебе ніхто вже не здолає

І не поставить на коліна!

25.11.2023.

...

Мирослав Манюк

ВКРАДЕНЕ ДИТИНСТВО

Моє дитинство в мене вкрали,

Ляльки спалили, дім зруйнували…

Я вже не піду в дитячий сад –

Туди попав ворожий снаряд.

Школа стоїть, порожні класи,

Сумно висить портрет Тараса.

Ніхто не прийде на двір шкільний,

А хтось тут мріяв про випускний.

Мій пес десь втік, куди – не знаю,

Я з ним в парку не погуляю.

Пусті квартири і балкони,

А замість сміху – крик ворони.

24.11.2023.

...

Мирослав Манюк
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8446читачів
83521коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: