Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4251)

***

Моє волосся пахне цигарковим димом

І мерехтить у неоні відблиск очей.

Атлас із шовком обійнявши руками -

Зривають твою душу з петель.

Мов у тумані пливе колом старість

І юність за нею бігом,

Із присмаком крові і серцем твоїм -

Воно отруїть нас світлом фальшивим.

Чай із цукром, чи, може цукор без чаю?

Чого наразі твоя душа забажає?

Зимове повітря балкону приймає до себе,

Огортає смаком сигарет...

Женьшень, чи малина?

Та немає різниці чим воно пахне,

Якщо ранок не вб'є відсутність грошей.

І наступного разу ніч нас зустріне

Розпеченим жалем та холодним, покинутим чаєм.

...

Анна Коваленко

Сором

Що скажете, коли я почну розказ про "порожнечу душі"?

Один відповість: "напевно, там йдеться про смерть, якоїсь людини, яку тепер не знайти"

Інший промовить, що - це від кінця, моєї любимої книжки.

Хтось закричить, що все - це фігня, яку вигадують мої мізки.

І кожен з них буде правий,

Бо порожність душі, буває тільки від ранення серця.

Не важливо, чим саме, чи як?

Або наскільки чутлива людина.

Ніхто не зможе винести пустош, що принесли з собою вчинки.

Будь то, відчуття пустоти чи прожності в цілом.

От і я не можу, перенести спустошність,

Від своїх же безглуздих дій.

Мені боляче знати, що я не можу цього змінити.

Все те, що пройшло - має ціну та віс;

А ще, місто в пам'яті нашій.

Я не можу просити пробачення в інших, бо не можу його заслуговувати.

Мені шкода за вчинки свої,

Мені стидно та соромно з них.

Але я не піду просити жалю для себе,

Тому, що треба відповідати за них.

...

Мерфі Розалін

Натюрморт

За тобою висіли пейзажі осені,

Гори в тумани зодягнені, ріки

Живописали. Позаду тебе

Достатньо світла було та болю.

Можливо пензлю Рене Маґрітта,

Найкраще вдалося б тебе описати

Де ти стояла б із власним серцем

І підпис: " ceci n'est pas une coert"

Нижче долонь розказало б про інше, —

Таке ж невідоме і геть випадкове,

Що й речі довкола твоєї кімнати

Спізнали любові на диво більше

Ніж ті, шо хотіли себе віддати.

Вони пропадали в пейзажах осені

Позаду тебе. Квадратна рама

В лихій перспективі вбирала просинь

Холодного неба, дощі і всесвіт

Прошитих сердець. Заполокані хмари

Над ними, що стали твоєю власністю

Давно, як нічого не означали.

А стали дурним, збайдужілим доповненням

Твоєї кімнати і натюрморту.

12.02.2022

...

Володимир Каразуб

А поки що біль головніший за кохання...

А поки що біль головніший за кохання

Він владарює й бореться з змістами

Він обирає де зустічі й прощення

І яке цього разу обруднимо місто ми

В якому готелі затягнемо штори

Неначе за ними, щось дійсно сховаєш

Неначе можна в душі заховати

Потворні химери від яких помираєш

А поки що біль не планує здаватися

Нервовий ланцюг натягнув тетевинно

І ти можеш лишень попрощатися

Дивлячись в очі злочинно й невинно

В якому готелі я все ж переможу

В якому із них, я перероджуся

Власне в містах і готелях вся справа?

В якому з життів, як людина згоджуся...

...

Толіч

за 30

І яка тут до біса наука,

Коли пристрасті рвуть на частини,

Гордо йдеш, розіправивши спину,

Мов модель. Як гаряча самбука,

Доторкни – запалаєш, вустами

Обпечеш ненароком сміливця,

Ти тигриця, голубка і панна

І тобі уже трохи за тридцять.

Не чекаєш, береш, те що варте

Хоч на трохи уваги – та й годі!

Завмираєш на хвилю на ноті

Насолоди. Чуттів насолоди!

Перевернеться світ задля Нього,

Він – напевно, блукає в дорозі,

І твої вже втомилися ноги…

Не готова промовити «досить».

Все в балансі – активи-пасиви,

Рівновагу шукаєш в коханні,

Гордо йдеш, розіправивши спину,

Не збираєшся тиснути гальма.

І яка тут до біса наука?!

А статті наукові – омана.

Ти – тигриця, голубка і панна.

Час настане. Кохання – в програмі.

...

Віва ЛаВіта
18+

Побажання москалям

Щоби ваші танки й Буки,

Шахіди й Герані

Повлізали вам у дупи,

москаляки ср@ні!

Щоби сонце вам світило,

Сліпило й не гріло,

Щоби ваше брєнне тіло

Дощенту згоріло.

Щоби ваші діти й внуки

Матом вам волали,

Щоби ваші депутати

В тюрмах позгнивали.

Щоб у ваших драних хатах

Труби вибухали,

По рашистських по солдатах

Хаймарси стріляли

Денно й нощно.

Хай не буде

На землі спокóю,

Поки ху@ло не сконає

В смертельнім запої

З мєдвєдєвим.

Ви ж, рашисти,

Станьте на коліна

Та моліться про пощаду

За батька й за сина,

Що пішли "на Украіну" 

І там "заблукали",

Щоби їх, як ту скотину, 

У мішки складали.

Ні, не буде вам спокóю,

Не було й не буде,

Поки весь світ не пробачить

І з вас вийдуть люде.

П.С.: цей вірш прийшов мені серед ночі після читання 100 сторінок Шевченкового "Кобзаря". Спробуйте й ви. Раптом вийде послати москаля ще елегантніше.

...

Olena Keira Soleil

Не громи загуркотіли

Не громи загуркотіли

В небі України,

То ракети полетіли

Ворожої сили.

Суне сила, наступає

Зі сходу ордою,

І тривога в нас лунає

Сурмлять вже до бою.

Налетіла чорна хмара

Фашистів з росії

За що нам такая кара,

За які же дії?!

Суне сила, наступає

Підступно з півнóчі,

А весь світ немов не бачить,

Закриває очі.

Вже зруйновані будинки,

Харків, Ірпінь, Буча,

Розлетілися хатинки

На уламків кучі.

Наші вої не мовчали –

Зброю в руки брали

І рівненькими рядами

Орків укладали.

Кладуть перший, кладуть другий,

Тисячі поклали.

Схаменулася Європа

І танки нам дали.

Пролунала по всім світі

Україні слава,

Так лупили московитів,

Що встала заграва

Кривавая

І тепер щоднини

Розквітає буйноцвітом

За очі дитини,

Що втратила батька й діда

В боях за країну,

Через клятого сусіда

Плаче без упину.

За матері ніжні руки,

Що оберігають,

І за губи, що цілують

І пісню співають.

Коли страшно, коли складно,

Коли в нас стріляють,

Ми співаєм українську,

Нас не залякають!

Покайтеся, росіяни,

У гріхах кривавих,

Вам ніколи не здолати

Козацької слави!

26.01.2023

...

Olena Keira Soleil

Знову сам

Він знову сам. Чи може все ще?

Чи був він хоч на мить не сам?

Хоч раз в житті чи був самотнім меньше

Ніж то відведено зіркам?

Та він не зірка, не палає,

Не гріє жодну із планет,

Він птах у незнайомій зграї,

Він безтілесний сілует

Своїх бажань, страхів, фантазій

Про неіснуючих людей

І підсвідомих евтаназій

Ще не народжених ідей.

Митець думок про неминуче

творець відмовок і страхів.

Для мінусів - земля родюча

І кладовище для плюсів

Все так, але загине лютий,

І травень кине в очі пил

І аж до серпня, може бути,

На зліт скидатиметься схил.

На друзів будуть схожі люди,

І сліз не вистачить віршам.

Та в жовтні він усе забуде,

А в грудні скаже: знову сам

...

Артем Петрик

Княгиня

Поцілований поглядом грудня –

Розминуся з тобою.

Це лиш кілька рядків що пристануть

До серця мого.

Мов колаж із газетних історій,

Записок любовних, —

Біло-білі сніги, чорно-чорний

Прісний вогонь.

І скажу я тобі, тільки подумки,

Тільки тихо,

Ти явилась та зникла Княгинею

В грудях моїх.

І не звіяв цілунок цю пристрасть

Поклінну на лихо, —

Чорно-чорний вогонь, біло-білий

Дрімучий сніг.

16.12.2022

...

Володимир Каразуб

А ти повіриш у мене...

А ти повіриш у мене, авжеж

Коли утратиш свій світ безмеж

Коли побачиш, що нікуди йти

І я найкраще у твоїм житті

А ти повіриш, що я живу

Що сни я бачу не наяву

А уявляєш, так міцно сплю

Хоч часом думаю, що в сні помру

Коли твій образ нанести на тло

Життя мого, де тріснуло скло

Моїх правд, де слово не головне

Де суть моя мов дзеркало криве...

А ти повіриш і скажеш: живи,

Ти не повинен нікуди іти

Ти маєш все сказати отим

Хто насміхався над виявом див

Хто бачив нас, та не вірив очам

Хто бачив шанс, але його втрачав

Хто бив у дзвони, немов би в набат

Хто з другом був, а з іншим був кат...

Іти лишилося лиш пару днів

Лиш пару снів і розбитих шляхів

Ти скажеш знову, без віри мені

Ти поводир, та не знаєш мети...

...

Толіч

Не кінець

Зірвані усі печаті.

Час іде і час настав.

Темні вершники без статі

Світлий нищать п'єдестал.

Ліки є, та трупів більше.

Віруси їдять думки.

Силам байдуже горішнім,

Що овець уб'ють вовки.

Вогонь танцює у пітьмі.

Виття сирен тривожить.

Раби в отарі вірять ЗМІ,

Що цар земний — син Божий

Після втрат життя настане.

Згинуть вершники в імлі.

Біль і сміх несе світанок:

Тепле світло для Землі.

...

Олександр Бондарчук (Sash_Ko)

Elle

Ти не опишеш її усю, як закон математики - це хаос, це безлад, якому немає зрівняння. Судоку чи шахи, чи гра у солдатики - немає інструкції до цього видання, бо грати в ігри без правил - це її безумовна романтика.

Вона не йде головами, але і не терпить поразок, і хоч як би нестримно тягар не тягнув до землі, вона не прийме допомогу та відмовить одразу - скільки треба, витиратиме кров та піт на чолі, бо до власної слабкості у неї найбільша відраза.

Це тіло перестало бути її аномалією - вона вже не шукає у дзеркалі хоч натяк на вилиці, не приховує одягом "неправильну" талію - у світі від цього рівно нічогенько не зміниться, та і вона так і лишиться - чарівно неідеальною.

В агенді завжди є питання особистих кордонів; її характер міксує неможливі смаки, і доки чорна кава малює другий том її хронік, при поцілунках минуле дається взнаки - вона гіркувата, як джин, і шипуча, як тонік.

Біль зсередини ніколи не вийде назовні, де би не була - морське дно, Еверест. Вона на червоній доріжці буде з душею в безодні - навіки "stressed but well dressed" як закон невимовний.

Вона буде твоя, як знайде в тобі спокій - ти протягнеш їй руку, а вона не відпустить. Вона буде у серці твоєму, в метафорах занадто глибоких, в кожній райдузі, посмішці, у радості у в смутку - назавжди твоя запальна синьоока.

Як фенікс, повставши, на попелищі вона виростить квіти. Ці сили всередині нагадують про її витоки, і бо все ж, щоб знайти - тобі треба згубити, і навіть під зливою докорів й критики

вона врешті зуміла себе полюбити.

...

самофракійська

В пам'ять полеглим героям...

Сьогодні ти приїдеш, сину,

У мене ти герой тепер!

Бо в боротьбі за Україну,

Віддав життя своє, помер.

Сьогодні я тебе зустріну,

Та не всміхнешся ти мені.

Побачу тебе скоро сину,

Побачу, та лише в труні!

Ти обіцяв приїхать швидко,

І перемогу привезти.

Та замість цього, в душі бридко,

Бо змушена вінок нести!

Бо змушена тебе чекати,

У чорній хустці відтепер,

Час жити був, не помирати,

Та ти забув про це, ти вмер!

Я так тебе оберігала,

Моя душа була в тобі,

Безжалісна війна забрала,

Цей хрест нестиму на горбі!

Тебе сьогодні зустрічаю,

Востаннє сина обійму,

У вічне небо проводжаю,

Молитву Богу я здійму!

Мій сину, я молюсь за тебе!

Нехай же будеш ти в раю !

Мені більш іншого не треба,

За твою душу я молю!

...

Ольга Ворона

Весна

Сьогодні пишеться історія країни

Кров'ю, слІзьми й молитвами до Небес

Йде свист ракет, а тоді - одні руїни,

Весни як і не було, один суцільний стрес

І так щодня, отой лютневий ранок

Все не знайде ніяк свого кінця.

В підвалах зустрічають свій світанок,

А хтось в окопах б'ється до кінця.

Ти не журися і не плач, моя країно -

Усе минає, мине і ця війна,

Поборемо незгоди неодмінно,

Бо ти незламна й незалежна як оця весна!

29.05.2022

...

Boichuk Olesia

Дожити б ...

А в мене так давно триває лютий,

Не бачу я весняної краси.

Час зупинився, і ти став забутий,

Не чують більше зверху молитви.

Не квітнуть під вікном твоїм дерева,

І не лунає більш пташиний спів,

Іде війна, у ній нема перерви,

Як совісті немає у скотів.

Іде війна, триває дні і ночі,

Вже виплакали сльози ми давно.

До темряви так звикли наші очі,

Життя і смерть, все точно як в кіно.

Іде війна, а з нею і тривоги,

І серця наші терпнуть від біди.

Дожити хочемо усі до перемоги,

Та в мирний час нарешті увійти.

...

Ольга Ворона

Сто днів війни

Весна пройшла і мала назву лютий,

Сто днів зима не скінчиться ніяк.

До неї звикли українські люди,

І кожен з нас сьогодні свій вояк.

Вже літо йде... Солодка полуниця...

Черешня скоро з'явиться у нас,

Та як в зимі страшній не загубиться?

Як нам забути путінський наказ?

Сто днів журби, тривоги і печалі.

Сто днів пройшло, а лютий так і не мина.

Дівчата наші, досі гарні кралі,

В солдат, нажаль, перетворила їх війна!

А хлопці наші, то ще ті герої!

Ми тут спимо, завдячуючи їм,

Не жінку обіймають зараз, зброю,

Та часто згадують з теплом

свій власний дім!

Герої всі, з ким ми боронем землю!

Сто днів для нас ті стали страшним сном!

Та волю, правду, перемогу вернем,

Ще цвіт калини буде за вікном!

...

Ольга Ворона

Ляльковий світанок

Можливо вона розповідає про мене

Комусь із найближчих,

Легковажно скрививши вуста і тильною

Стороною долоні примхливо скида у відбій.

А щоки у неї горять, розпалюються все більше і більше,

Мов груди обмотує ляльки-мотанки

В лоскітливий спогад про ніжність свою мені.

Замовляє словами пишнотілої ляльки Бажанки

Показує вірші, в сторону сміючись,

Чіпляючи срібло на білий мережаний фартух.

А в руках теплий лоскіт стрічок,

Спів чутливих принад і постійне повернення слів

У розвій замовлянь,

Що розмножують площу кімнати

Між свічадами темних, глевких, розпашілих бажань

Магічної зваби чуйного палахкотіння.

Цей місячний позір серпанком примхливих зіниць,

Поблискує в темряві хіттю закличного слова,

Скидає прозору сорочку й під шепіт кладе

До голодної скрині, до темної пащі де повня,

Де лялька та сонце ще сонні її лежать

І званий прийшовши тугі розплітає коси,

І ніжно торкаються губи гарячі, мов з воску.

Скотилась жага тонкошкіра,

Спомутнілим світанком.

14.08.2022

...

Володимир Каразуб

Я один

Я один серед тиші і один в темноті , лежу на підлозі в своїх кайданах

Я навчився жити один , і ти мені більш не

потрібна

Я один . Давно вже тебе не шукаю в обличчях прохожих дівчат .

Але …. я скучаю , кожної ночі у ввісні я

тебе бачу і все так сильно кохаю

Я лежу на підлозі вдивляюсь в примар ,

вони тихо до мене говорять

Моє тіло сковує страх , я без тебе

нездатний нічого зробити

Моє серце погасло і більш не палає ,

від тоді як ти пішла .

Я без тебе як люди без сонця , тихо і мовчки вмираю

...

Vika

Мила моя Джульєтта

Джульєтта, моя Джульєтта.

Як ти жила, в цьому світі брехні?

Чи була ти заглиблена в думах,

У той час, коли всі брехали тобі?

О, Джульєтта.

Що ж ти відчула, від цих романтизованих поглядів, фраз?

Які так глибоко засіли в душі.

Можливо вірші, ті що були присвячені там;

Ще не винесли вирок судді?

Ах, Джульєтта.

Скільки ж страждань, перенесла ти там?

Від того інфантильного дива;

Суспільство, все ще то пам'ятає.

Ніби, як наказ, від бога, в єдино.

Ой, Джульєтта.

Скільки поезій було тоді.

Всі вони є в твоєї душі.

І до досі літають в повітрі,

Ті, що були так хороші.

Мм, Джульєтта.

Чому ти мовчала завжди?

Мовчала навіть тоді, коли очі стеклянні були;

До самої застиглої крові,

Що унесла з собою всі муки твої.

...

Мерфі Розалін

Шатро містянки

Така паволока ніжна очей твоїх світло-зелених,

Що паводок світла схвильований в заводях сну

Ряхтить переливами спраги усіх безіменних,

Що в ній потонули не сягнувши її глибини.

Не знаючи свіжості ліній, що вторить мереживо

Весни розхвильоване, сполум'яніле плаття, що

В застібках сонце, сховалось, гаряче неначе поезія

Оспівала любов під жаданим твоїм шатром

Містянки.

І ти,

Оповита бузковою спрагою цвіту і леготом,

Наче площами світла, і площами тіней — весну

Все шукаєш в розмаренім місті свого поета,

Що матиме сонце і знатиме глибину.

13.05.2022

...

Володимир Каразуб

Море

Світ застудився. Світ безумовно хворий.

Я закриваю очі. Я бачу море.

Чаячий крик розтинає небо крилом.

Хвилі гойдають бурштиновий заходу ром -

Теплий, п'янкий, карамельно-густий.

А прибій!

Ноги цілує прибій - нескінченно пестливий.

Я бачу море і мир. І майбутнє щасливе.

...

Вересневий Кіт

Руки

Руки тримають кермо. Руки плетуть сітку.

Руки гасять вогонь. І ремонтують повітку.

Руки несуть міномет. Руки пускають міну.

Руки несуть обід і обіймають сина.

Руки по лікті в крові - вже накладають шов.

Руки зминають ескіз - і починають знов.

Крилами руки стають в реві металу й вогню.

Руки несуть свій хрест. Руки зупинять війну.

...

Вересневий Кіт

Аніме

Ми - персонажі маловідомого аніме.

Антиутопій, постапу чи драми - хто вже пойме.

Посталі із плоті і крові, і болю, і диму

Створіння з великими та несмішними очима:

В когось - від страху - наче із ртуті.

в когось - бурштинові, жовтогарячі - від люті,

В когось від лютого - льодом застиглі навік,

Вмерзлі в бетон, як у спалаху зрізаний крик.

Пильні, тривожні, спокійні, безмежні,

Сповнені сліз, необачні, лихі, обережні.

Сповнені віри, чи то зневірою вбиті.

Рівно підведені, чи ранковими росами вмиті.

Юні, небесні, чи кольору джинсів затертих,

Тисячі тисяч, живих, нескінченних, безсмертних.

...

Вересневий Кіт

Покоління

Привіт, народжені в тенетах,

В мережах снів та ідей,

В світ людей.

Не розчаровані у злетах,

Крикніть, що я не сказав.

Ваш час настав.

Інші

Нові

Хто ви?

Хто ви?

Хто ви?

А може,

Ми схожі?

І тіні

Від крил на землі...

Або ні.

Зникне

Полине

У безслід.

Вас поглине

Байдужий світ.

Ваш усесвіт у кишені - дірка у небі? Порожнеча слів?

Двері у радість намальовані в воді пальцями снів?

Стума й бескид -

Сонце не спить

Сонце встає.

Відіграє

В сонмах очей

Наших дітей.

Тих, хто піде,

Світ поведе

В нові часи.

Скоро всіх нас

Судитиме час.

На терези

Ляже перо:

Кóнтра чи про?

Пан чи пропав?

Ти, що єси

На небеси

Ти все проспав.

...

Вересневий Кіт

Серед Вас

Що я забув серед вас, сонцеоких та юних?

Що я плекаю в порожній клітині грудей?

Попіл вчорашнього дня? Щастя мертве відлуння?

Кинуту шахову партію зниклих ідей?

Там де я є власна смерть. Шах і мат.

І віват

Королю.

Я зникаю в плеяді

Пустих, нецікавих нікому, німих, не моїх дежавю.

...

Вересневий Кіт

Сьогодні небо в білих цепелінах

Сьогодні небо в білих цепелінах

І звір сиренить бивні догори

Піднявши, наче вирвавшись з фантастик

Дотичних, паралельних нам світів.

Немов іде на пензлях Сальвадора,'

Химерний сон і в плавнях очерет

Записує буколіки на водах

І все упереміш кудись тече.

І губить хтось стару, як світ дискету,

І як тоді, на підвіконні день

З'являється, коли зникає світло,

Те відчуття, що страх уже минув.

Заціпеніли білі цепеліни.

Гроза, ще трохи, вирветься вогнем,

І загориться тьма нечистим полум'ям

Дискети попелу скидаючи униз.

3.05.2022

...

Володимир Каразуб
16+

Самотня в своїй самотності

Самотня в своїй самотності,

Не до твоєї зараз присутності.

І немає ніяких ніжностей

Без поняття самої сутності,

Барви темних очей-вічності

Реверанси твоїх-моїх демонів,

Не до Вас мені, Ваша величносте.

Вистачає вже зайвих ідей мені.

Шлях пролитий не кров'ю, ні

А безкрайніми метрами ніжності

Вдохи-подихи взяті під ковдрою -

У словах твоїх немає вірності.

Залиши мене без комічностей,

Не попрошу я зайвих висловлювань.

Додамо разом трохи можливостей -

Мінусів всіх наших випробувань.

Я шепочу тобі півголосом,

Тиша падає, крутиться з глобусом

Ти стулив мене, ніби поясом,

Моє тіло вигнулось колесом,

Ренесансу не буде, не смійся

Я веселих проклять не боюсь.

Біжи чимдуж, скоріш рятуйся,

Доки я сама не спалюсь.

...

MaL_Vi

Хлопчина ти ще, Ой хлопчина.

Твої пісні проходять нижче,

Хоч вписані всі на горищі,

"Мурашки" все по тілу гонять,

Коли не ти, а інші дзвонять.

Пісні про те, як у колоссі

Ти гладиш когось по волоссю,

Слова усі, немов про мене

Серце гріють моє студене.

Руками любиш і очима,

Хлопчина ти ще,

Ой хлопчина.

...

MaL_Vi

ЛЮБИШ ПАЛИТИ З КАВОЮ

Тане цей день цигаркою, межи твоїми пальцями.

Любиш палити з кавою, дим видихати кільцями,

Просмакувати фразами, і підібрати епітети,

Правди шукаєш істину і так боїшся вірити..

Ти так боїшся підлості, як не боїшся пострілів.

Тане життя цигаркою і розчиняється в попелі.

Може, пора спинитися ?.. Може, усе ще справиш ти ?

Любиш палити з кавою. Просто їй можна вірити.

Можна, вона мовчатиме. Хоч і гірчить полиново.

Серце твоє надщербляне, наче горня полив'яне.

Пам'ять - сумна елегія - не досягти й не витерти..

Суть же довіри криється, просто в бажанні вірити.

...

Ма Річка

ЯКЩО

Якщо одного разу буде біда,

То я не покину тебе без сліда.

Якщо одного разу схочеш піти,

То я тобі скажу тільки слово «йди».

Якщо схочеш повернутися знову,

То не почуєш від мене відмову.

Якщо одного разу скажеш «люблю»,

То я це слово теж завжди повторю.

Якщо забажаєш ти розлюбити,

То знай, що без тебе не зможу жити.

15.01.2023.

...

Мирослав Манюк

санскрит навприсядки

мама мила раму

раму мила мама

поспішайте, мамо сіто

ми несемо воду ситом

гей гоп, шіді ріді

пісня у форматі міді

серце, чом же ти не криця

надавали нам по пиці

ми писали, ми писали

наші пальчики устали

ой, лихо, не петрусь

бо уже не розігнусь

заспіваймо як навчили

пісню про павла тичину

гей гоп, пранаяма

всіх панів до ‘дної ями

від мерефи на чугуїв

ми навпочіпки крокуєм

раз два, аватара

час уже здавати тару

з лісу вийшовши, равана

вийняв ножик із кармана

всьо равно єво нє брошу

патамушто он хароший

ойра, не далеко

занеси мене, лелеко

наші гімни на санскриті

ми пливемо у кориті

не гори бо, милий раю

я тобі ж іще заграю

Москва, третій рим

хай же дідько буде з ним

...

undyber

Віланель

Я бачу серця стіни голі,

Бо вже не вернеться вона,

Любов не вернеться ніколи.

Круки прокинулися долі,

Землею котиться війна.

Я бачу серця стіни голі.

Упали замки вічні долу

І книги віддано вогням.

Любов не вернеться ніколи.

Кружля загибель видноколом,

і тільки крилами війне -

Я бачу серця стіни голі,

І золотий Аркіти голос

з моїм зливається в одне:

Любов не вернеться ніколи.

Сердечко вирвано віоли

І тільки помсти бачу лик.

В мойого серця стіни голі -

Любов не вернеться ніколи.

Любов не вернеться повік.

...

undyber

Безвороття

Не озирнусь, маршрут не поміняю,

не розбіжусь в омани красоту.

Не залишу терена свого краю,

не схиблю, не зверну, не підведу.

Залишу сумніви і насолоди,

зітру буремні плями з майбуття.

Стан боротьби не грає від погоди,

мій Бог, ти  ціль і все моє життя.

Прославився у темнім кадрі світу,

осяявши душевну німоту.

Старезний профіль вже немає й сліду,

з тобою я забула самоту...

© Ірися Ластівка (січень 2023 р.)

#thank_god_for_everything

...

Ірися ластівка

я не дружина

І не буди мені нічиєю дружиною

І не бути коханням душі

А бути мені покинутою

На цвинтарі своїх почуттів

Віллавала усе що я мала

Відривала я серця частини

Щоб вони згоріли в холодній пітьмі

Для тих хто бічити це просто не міг

Закривши очі свої

Навмине не бвчити тих почуттів

Ти втратив найбільшу любов

Яку збагнути ти просто не зміг

Я не хочу щоб ти визнавав своєї провини

Живи з цим до кінця своїх днів

Свою душу ти вже не врятуєш

З попелу колись живих почіттів

І зустрівши когось на своєму шляху

Колись ти це зрозумієш

Від пустого кохання відчуваючи тугу

Що любов таку ти вже не зустрінеш

...

Аліна Сова

Холодне кохання

Тепер холод відігріває теплом,

І вже не болить загострена рана,

Яка ледь не щодня мене справжню вбивала.

І у світлі ліхтарів північних,

У моїй душі цвіла відраза.

До несправжнього кохання,

І дбайливої брехні,

Яка південним сяйвом омивала

Всі невидимі світи.

...

Анна Коваленко

Внутрішня дитина

Всередині мого серця

Чудове живе дитя.

Воно із жагою рветься

Пізнати весь світ буття.

Та тільки дитя майданчик

Для ігор такий малий,

Що тільки від сонця зайчик

Дотягується до мрій.

І мóя дитина плаче

Так гірко день ізо дня.

«Там зайчик щасливо скаче,

А я тут сиджу одна!» –

Жаліється. Це так тяжко

Сприймати дитячий біль.

Назовні буває страшно,

Немов серед сильних хвиль.

І я наче розумію,

Що їй не дають зрости

І кажуть: «Яка ще мрія?

Дитина навіки ти!»

І гірко так. Плачу з нею.

Ми маєм змінити тон,

Пройти через біль з брехнею

І переповзти кордон.

Я буду тримать за руку

Міцніше своє дитя,

І буде вважати другом

Мене від душі вона.

Не зраджу. Не заподію

Ні горя, і ні біди.

Ти зможеш дійти до мрії,

І зможеш, дитя, зрости!

09.01.2023

...

Іра Соєр

У бляшанці свічка горить

Перемога ще не прийшла,

Вітер небо не очистив,

Дощ не змив сліди війни,

Сльози ще не висохли.

Новий рік! – Підіймемо келих за Перемогу!

Ти вийшов, і, дивлячись у небо,

Чорне, фронтове, небезпечне,

Вистрілив салют.

Хіба зможуть зрозуміти люди в окупації?

А може, зрозуміють ті, у кого міста зникли?

Чи ті, кого змусила війна покинути свою країну,

Бо за спідницю діти тримаються?

Хіба зрозуміють бійці на передовій? -

Сидять і п'ють гарячий чай,

І гріють руки замерзлі об залізні кухлі,

А вони так довго не зігріваються.

І світла у них всього нічого -

У бляшанці свічка горить.

Ось вони про нас думають.

Але ти вийшов, ти вийшов,

І в чорне та грізне небо

Вистрілив салют.

Навіщо?

...

Кім

Дурна королева

Я готовий присвятити їй віру,

Статус богині у її власній Торі.

Готовий здерти із себе шкіру,

До неї призвати усі існуючи зорі.

З власної шкіри зробив би їй лабутени,

з зірок - маленькій нічник.

Чи ми у Львові, чи в Карфагені

Вона, завжди, - Венера, а я - язичник

Жінка - полум'я,

і снігова королева водночас.

Якщо я - чорнокнижник, вона - злослів'я.

Вона і інші - танго і подеграсс.

Вона майже княгиня Ольга,

Теж за межею розуміння

Начебто сильна, але в очах якась туга

І не вперлися їй, до речі, усі мої богослужіння

Якби відьми були реальні

Я б замовив на неї три привороти

Але і десятки безрезультатні

Бо вона любить когось, хто позаду, поки я - напроти

Моя королева віддала серце

тому, хто грає і досі ним у футбол

Поки вона питає про свої недоліки, дивлячись у люстерце

І якщо всесвіт це пекло, то вона - янгол.

І я молюся. На неї. Щоночі.

А вона не спить через нього.

Через нього червоніють мої улюблені карі очі.

І дурненька, не розуміє, що краще неї немає. Нікого.

...

Gayana

нас татуйовано фігурами

нас татуйовано фігурами

їх зміст високий і святий

серця кинджали змії гурії

троянди кораблі хрести

орел сидить на плечку лівому

в Наталі з правого руша

на кораблі великім білому

шукать америку душа

і генуезця ворохобного

там видно постать на мості

і синім виколото коміром

слова на горлечку святі:

‘все починається негодою.

земля безвидна і пуста.

ширяє дух мій понад водами

мого пустошного життя.’

і на вершині груді білої

ковчег застиг і з нього ной

на протилежну гору дивиться

і зачудований тобой

і кольорова і незлічена

на мене блимає очва

і пролітає непомічено

птах мимо нашого вікна

тобі несе оливи гілочку

але Наталі не знайшов

не зупинить потопу вічного

і світу загниває шов

і він розлазиться і репає

немов обдертий кобеняк

а бог тебе ‘до себе требує’

і хмар колошкає сіряк

ти розмальована й розмічена

мене цілуєш в темноті й

лепече мій язик скалічений

слова забуті та святі

...

undyber

ізнову паперові човники

ізнову паперові човники

словами змірено зачовгані.

пливіть собі за течією

як попередньо, не керовані

ні головою нічиєю,

ні недостачею сердечною,

ні суперечкою негречною,

ані бажанням заробити

на прожиття хоча би дечого,

а так собі, мішком прибиті,

пливіть, корито за коритом,

змішавши засоби лінгвістики в

приємні та плескаті істини.

...

undyber

Казки Віті Брагара . Частина 4.

Вже не можу промовчати, мушу казку розказати. Щоб в могилу не забрати, маю те все сповідати.

У далекім чудо царстві, Кузміному господарстві, в ті часи, що загули, ми ще молоді були.

То часи були чудові, вечорниці у діброві.

Гарні Тодора дівчата, (біля лісу їхня хата).

Серце плаче, як згадаю. Добре було в дивнім краю. Там ведмідь плете корзини для грибів і для малини. Як плете, то не дрімає, чудні казки вповідає.

Тож одну почув і я, свята правда, не брехня.

Біля паньської теплиці, де завжди росли косиці, якщо добре придивиться там жила одна вдовиця. Бабця була за свободу, тож варила часто воду. Все село в страху тримала і німецьку мову знала.

Часом було задивлюся, до межі її схилюся.

,, Хендихох!'' - кричить. ,,Стояти, бо почну зараз стріляти!'' Що ж поробиш, провинився, поклонился, відпросився. Нащо бабцю дратувати, треба старших поважати.

Була якось нам в науку, бабця - смолоскип у руку. Білим днем, не серед ночі, світить пану прямо в очі. Біс вселився у вдовицю. ,,Підпалю каже теплиц!'' Менше з тим, що тут казати, треба бабцю відмовляти. Але то усе дрібниці, то лиш фіглі для вдовиці.

Підійшла якось до плоту, Вітя їде на роботу. Весь поважний, у картузі, ремінець тріщить на пузі. У конект червоний всівся і до долу покотився. Але бабця зупинила. Хлібчика купить просила. Каже: ,,Сонечко, швиденько, щоби хлібчик був тепленький.''

Тож Вітюня поспішай, добре діло - шлях у рай.

Бо сієї нині ночі, лиш закрила свої очі, сам Петро святий приснився, став поважно, поклонився. Похвалив за службу мою, і покликав за собою. Але Ангелам небесним треба хлібчика принести, щоби сильно не судили і в обітелі пустили.

У раю одне лиш чуть, як хліби у нас печуть.

На дровах лиш, у печі, будуть смачні калачі.

А якщо газдиня гарна, час свій не втрачала марно, то вперезавши спідницю, спече файну паляницю.

Тож, Вітюня, я чекаю, бо вже спізнююсь до раю.

Святе діло предстояло, Віктор вже спізнився мало.

Тож натиснув на педалі і помчав у місто далі.

Бо Кирилівна, дружина, хочь на личко гарна й мила,

Та попробуй запізниться, можеш починать молиться.

Вона Віктора любила і при людях не сварила.

Максимум -- в кутку, на гречку, на коліночках, скраєчку.

Зранку справ завжди багато, треба квіти поскладати. Зо дві діжоньки водиці, На цегельнім, із теплиці. З холодильника взять зрізу. На сміття відвезти хмизу. На Калинку це завезти. Від дівчат сухе привезти. День у день, зрання до ночі Віктор не змикає очі.

Так неділя й пролетіла, все устиг. А святе діло???

Їхав вже коли додому, відчував у плечах втому. Біля церкви людей бачить, піп з кадилом поряд скачить. Всі співають у тривозі, несуть бабу по дорозі. Підіймають, опускають, так до раю проводжають.

Що вам братчики казати, не схотів Петро чекати. Свят святим то в допомогу, але час іти в дорогу. Бабця вже не сперечалась, помолилась і зібралась. На спасіння, не на муку, протягла святому руку.

Люди добрі у селі, мають статки немалі.

Добрим серцем в допомогу проводжали у дорогу. Відмолили, відспівали, тіло спокою придали. А душа лине до Бога, тут над смертю перемога.

Тож тепер, кожної ночі, Віті хтось у скло скребоче.

І шепоче, що у раю, хлібчик дуже поважають .

Найсмачніший із печі, паляниці й калачі.

...

Onra
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Напиши в своєму стилі 3ФанАрк
02.12.2023
💥Напиши в своєму стилі.💥 Нова субота — новий уривок, щоб попрактикуватися у відточенні власного стил ... Детальніше
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83613коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: