Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4246)

ВІДЬОМСЬКЕ

Чую стук: "Відкрий мені, маленька,

Огорни, як завжди, в теплоту,

Потягнись до мене, солоденька,

Я тебе усякою прийму.

Хитрий лис, спокусник, ошуканець

Тягне вниз, де виходу нема.

Переконує, що він є мій обранець

І тихенько душу забира.

Що ж, ти сам просився в мої руки,

Заживем тепер, неначе в сні.

Хай пізнає демон усі муки,

Відьму не розгледівши в мені.

🤣🤣🤣

...

Amara
18+

СОНЦЕ

Прийду до тебе, сонечко,

Відчую дотик літа,

Й буду, немов кохана,

Тобою я зігріта.

Заставиш всю роздітися,

Віддатися спокусі.

І вгледиш ти еротику

У кожнім моїм русі.

Цілунки даруватимеш,

На пам'ять лишиш слід,

Знайдеш мою слабинку —

Розтопиш в серці лід.

Немов востаннє братимеш.

Усю, до мокроти.

А тіло ніжно млітиме,

Бо тут керуєш ти.

Не зможу більше дихати,

Від жару загорюсь,

І, наче переможена,

Тобі я підкорюсь.

Лежатиму розморена.

Ти зверху, як завжди.

Нарешті й я отримала

Твоєї теплоти!!!

...

Amara

Червень 2023

Червоне зарево здійнялося на сході,

палючим спалахом розлилося по жилах.

Над людством піднялося, щоб горіти. Згодом

спуститися із вереснем на жовтих крилах.

Комусь принесло сяйво усмішок промінних,

веселий гомін, запах флокси, айстри, липи...

Для когось виклик долі й часу, щоб зуміти

ножами сонця розітнути болю схлипи.

Люб'язно пропонує спеку та засмагу,

сердито варить землю в казанку червонім.

Вогненним язиком зчищає світу рани,

тримаючи в кишені три тузи чирвові.

Для мене червень запалив новий світанок,

мов лезом розчеркнув примарний морок тиші.

Вся невідомість вчора скресла, бо на ганок

сьогодні літо принесло надійні брижі.

(Червень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Цілувати завжди

Дозволь мені - і я торкнусь вустами

До тіла твого кожного надламу;

Цілунками вималюю лінії,

Що зігріють в холоди осіннії.

Твоєї шкіри кожну частку ніжно,

Коли на вулиці вже буде сніжно,

Укрию ковдрою із поцілунків -

Витіюватих і складних малюнків.

Тепла весняного промінь промайне -

Тоді губами квітчатиму тебе:

Усиплю твоє тіло пелюстками

Ледь-ледь допомагаючи руками.

А запах акацієвого цвіта

Залишить після себе присмак літа.

Я тебе торкнусь - лиш дозвіл дай мені,

Червоним обведу всі дні в календарі

...

Лія Гако

Адресант

Не володій! Іди і залишися!

У цього вірша невідомий адресант;

Минають роки у намисті тиші,

То й хвилюватись, певно,в же не варт.

Поліфонічний стрій безжальних вічностей,

Дитячії, примарні голоси;

Там прірва є для меншості і більшості

І не дадуть, чого б не попросив.

Я віршем опишу страхи можливі,

Я закарбую в серці навіки.

Аби після бурхливої розливи

Посіяти в душевний луг квітки.

Пишу я щиро, може і однаково,

Але ховатись у поезії не звикла.

Бо, зрештою, журба буває всякою.

А чим скінчиться вірш? Напевно, криком...

(червень 2023 р.)

...

Віршотвориця

мед

тремтить усе, і шкіра мов палає,

від дотику нового все благає.

ось рік і два, кохання не згасає.

здавалося б, ніщо вже не зламає.

та сердце зовсім не зважає,

жагу невпинно вже втрачає.

сьогодні цей, а завтра інший тут лягає

і галас, сей усіх сусідів налякає.

та вкотре ця стріла вражає

проте серденько далі сяє

а близькість та, вже не лякає

і мед вуста вже знову покриває

...

візз
12+

Бажаний спокій

Бажаний спокій мені ти даруєш

Коли вустами п'янкими цілуєш.

В очах твоїх солодку безодню я бачу

а при згадці про тебе знов плачу.

Та усмішка все ж знов все осяє

попри те що тебе зараз поряд немає.

Хоч не поряд та все ж тебе відчуваю

знов зустрінемось ми-точно знаю.

18.06.2023

...

Дара Зульська

Страх

Переслідувать буду вічністю,

Я зламаю твоє життя!

Залякаю тебе несумісністю,

Перетворю весь сон на буття.

Я у вікна твої буду стукати

Щирим днем і ночами темними.

До останку не зможеш забути,

Що вся віра твоя є даремною.

Не дозволю тобі усміхнутися,

З заборон полетіти пташкою.

Назавжди ти захочеш забутися,

Щоб не було так боляче, важко...

Загратована мороком смерті,

Виглядатимеш з темних вікон.

Забажаєш у підсумку стерти,

Не захочеш ставати світлом.

Не розкажеш повіки й тиші

Про все те, що ти чула і бачила...

Ти назавжди поспалюєш вірші,

Що хоч трохи для тебе щось значили.

Вірш хоч трохи, але говоритиме

Про подію жахливу, що сталася;

Вірші чутимуть, вірші радітимуть,

Поки владно не спиниш галасу.

Ти піддашся мені із острахом,

Не забудеш мене повіки.

У душі- лиш діра самоосуду,

Ти не спиниш мене навіть криком.

Я ж-бо бачу, що ти боїшся

Й все це грає мені на руку.

Я- твій страх! Підійди, зустрінься,

Потони в вирі тиші та звуків.

Ось така от мета остаточна,

Ось така незакінчена розповідь.

Все життя твоє буде неточним,

Те, що завтра, вже стало сьогоднішнім.

(травень 2023 р).

...

Віршотвориця

Старість

Крихти хліба

для голубів,

палиця

для ніг,

окуляри

зі зламаною дужкою,

таблетка «Валідолу»

про всяк випадок.

Помолившись Богу,

щоб дарував

ще один день,

щаслива людина

виходить з хати.

Хвороби –

то пусте,

аби лиш у дітей

та внуків

було все добре.

...

Назар Скалюк (Марко Войт)

Маска

Для кожного я маю маску,

Щоб викликати почуття.

Люди кажуть: "Ти прекрасна",

Та я не знаю де та маска, а де я.

Для тебе недолуге дівчисько,

Для іншого майже філософ.

Ти думаєш що підійшов близько,

Але навіть не пам'ятаєш,

Що в моєму імені стоїть апостроф.

Сьогодні я сонце,

А завтра лиш тінь.

Та завжди я наодинці,

Хоч і оточують мене чужинці.

Вже не знаю де та маска, а де я.

Вона вросла в мою шкіру,

І я не стала з цим щаслива.

Та з нею я порину в забуття.

У вічне забуття…

І забуду, що в моєму серці діра.

18.05.2023

...

Fröhliche Kitty

війна

істина складна

й мистецтва – не той рецепт.

мабуть, іде війна,

бо всі провалили тест.

бо щастя не завжди

складається лиш зі снів.

якщо ти все спиш

і спиш,

приходить вона

у шатах

убивчого гніву

(від слова "провина",

що лихо одвічне

колише)!

бо хто тобі сварог,

наприклад,

чи хто тобі той дажбог?

сваритись із кимось за борщ?

ще гірше – за мідний грош.

зловити пекельний дзен.

до неба підвести очі.

розбити минуле вщент

і битись щодня – що є моці!

...

мелхіседек

людина

ворог – він і є ворог

просто зазирни йому в очі

я колись думав, що

можна знайти ворога в собі,

але як бути із ворогом,

що зачаївся у

темряві?

краще вже той, що

з піною з рота

піде тобі навпрошки...

дай лиш йому таку можливість!

і коли людина почне

кричати, втрачаючи щось,

що тримала в душі –

дивишся, а нічим він не

краще й не гірше

за когось – краще нехай

вже іде, де зарплата

більша, де війн

немає й тривог – видимих

і невидимих, де

ніхто не замкне тобі

рота за те, що

ти вважаєш – за істину.

бачиш, що ніде воно

краще не буде,

аніж сам ти не станеш –

справжнім і сильним. справжньою

стане й твоя країна – тільки

наважся назвати її:

Україна!

...

мелхіседек

Початок

Я досяг свого дна –

Там русалки плавають,

Королева одна

Підводного краю.

Чистий білий пісок

Ледве-ледве колишиться,

Синя-синя вода

Ізмарагдами тішиться.

Я уперше знайшов

Цю царину, де спокоєм

Диха кожен листок,

Ледь радіючи дотикам.

Повертаюсь у світ,

Де усі кудись бігають

І танцюють фокстрот

Зі своїми тінями.

22.04.2012

...

vagabond

Waiting for my spring

Чомусь раптово захотілося весни,

З таким приємним, теплим, свіжим вітром,

Який вривався б вихрем навіть в сни,

Забрав тривоги й зі світанком зникнув.

Чомусь раптово захотілось квітів вишні -

тендітних пелюсток сліпучо-білих,

Що усмішку в самій душі залишать

І сміхом стануть в формі ягід спілих.

Чомусь раптово захотілося тепла!

Від сонця, від землі, від всього світу!

Аби в житті розпочалась нова глава,

Що сльози сумніву і страху ніжно витре.

...

Yana

Наголос

Коли люди тобі усміхаються просто –

це добре.

Коли всі на сьогодні твої турботи –

зовсім умовні.

І говориш тоді, коли легко так, як

на орбіті, мабуть!

Найсолодше та найпростіше –

завше правду!

Усі нашарування, наче в березні сніг,

щезнуть.

Люди ходитимуть після роботи

цілком упевнено.

А перспективи пірнуть кудись

у приховані сенси.

Стане дуже крутою термінологія

екзистенції.

Спишеш усі борги боржникам, бажаючи

щастя.

Наче весь бізнес зазнав краху най-

кращого!

Наче зміни стаються тоді,

коли твердо віриш

у те, чим дихаєш – коли

пишеш вірші!

29.03.2019

...

мелхіседек

передранковий вартовий

прокинешся вночі та чуєш гуркотливий,

якийсь могутній гул з розкритого вікна.

то крик війни. То голос України.

із гуркотом гармат до нас іде весна.

буває, у собі почуєш крик мільйонів

таких, як був ти сам, хто згинув у вогні

обпечених донбаських териконів,

і хто тобі являється у сні.

очам їх молодим старішати не варто,

кевлар та сталь - їх крила бойові,

вони над кожним з нас несуть небесну варту,

допоки ми - земні є вартові.

прокинешся отак у темряві та димі

і чуєш, як душа вдягає талани…

ми поруч з ними, вічно поруч з ними,

в захмарних тих полях останньої війни.

коли кінець прийде, замовкне грім гарматний

та втомлена земля полегшено завмре,

хто з нас назавжди стане в лави варти,

хто виживе, хто вмре?

прокинешся вночі і чуєш гуркотливий,

якийсь страшенний звук із власної груди

то звук життя. То голос України.

як заблукав - іди на нього. Йди.

...

Світлана Ходаковська

Тепер, коли ви навпроти

Тепер, коли ви навпроти

у бік, ледь подавшись натомленим профілем,

здається, чіпляєтесь ниткою голосу

за вушко ще гострого слова;

шепотом,

кинувши в простір, кудись, знеохочено;

листя

прошивши в сум схоплених

шелестом,

вишивши гладдю над обрій –

птахів;

довго тривожитесь вицвілим реченням,

креслите вічність в повітрі що

крайністю,

сходиться точкою в талії

вісімки,

наче приречення в слові –

прощай.

Профіль тримаєте гордо,

безпристрасно,

Знаючи

першою вийдете ви.

Звідси,

з картини,

з пейзажу, що вичахнув

і мерхне в байдужім

безвітрі

брови.

02.08.2021

...

Володимир Каразуб

Темна ніч і зірка в ній. Текст колядки.

Темна ніч і зірка в ній,

ангели співають.

Нині нам - тобі й мені

радість сповіщають.

Темна ніч і зорі скрізь,

лиш одна палає.

Лине всюди світла вість,

що нас звеселяє.

У стаєнці Бог-Ісус

воплотився нині.

Поклонімся ми йому

і приймімо щиро.

У вертепі божий син

усміхнувсь Марії,

доторкнувся, дав їй сил

й дарував надію.

Йосип ніжно горне їх

до грудей і серця.

Найцінніше за весь світ

немовля сміється.

Десь на сході три царі

зірку ясну вздріли

і збагнули мудриці,

що Ісус вже в тілі.

Взяли ладан, злато й мир

і подались слідом.

У вертепі божий син

просвітив їх світлом.

Клав до ніжок кожен цар

ладан, злато й миро,

та найбільший в світі дар -

віра їхня щира.

Освітилось личко вмить

і всміхнулись очі.

Все на світі відболить

у різдвяні ночі.

Розжене Ісус пітьму,

рік за роком - диво.

Поклонімся ми йому

й попросімо миру.

Темна ніч і зірка в ній,

ангели співають.

Нині нам - тобі й мені

радість сповіщають.

Христос народився!

(січень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Новорічний вірш 2023 р. 💙💛

Із тигром попрощались. Вухань іде до нас,

біленький, наче з вати, зайчисько мчить крізь час.

Торкнеться ніжно-ніжно лапкою своєю,

пригорне міцно-міцно серцем і душею.

Примчиться швидко-швидко, покине диво-ліс,

угледіти не встигнем, майне лиш білий хвіст.

Зимову казку й радість, що несе в торбині,

він розпорошить над містами України.

Запустить щастя жменьку і злагоду у дім,

добробут, мир та спокій, щоб завитали в нім.

Колядки залунають попри всі незгоди,

ми Українці вільні - йдем до перемоги.

(грудень 2022 р.)

...

Роман Фещак

Дитинство

Дитинство майнуло, махнуло крилом,

минуло батьківські пороги.

Помчалось у степ, десь туди за село,

а з ним повтікали і роки.

Попереду стежка в доросле життя,

позаду така рідна хата.

Як хочеться знову вернутись дитям

додому, де мама і тато.

Де пахне любов'ю, смачним пирогом,

дрова тріскотять у каміні.

Там мамені очі палають добром

і гріють мене аж до нині.

Там батько приходить, засніжений весь,

заносить у дім подарунки.

Цю ніч новорічну сховаю я десь

у серце своє - до шкатулки.

Всі спогади ніжні тримаю в душі,

дивлюся у них, як в люстерко.

Торкаюся їх, коли сумно мені

й радію в ту мить я серденьком.

(жовтень 2022 р.)

...

Роман Фещак

Миколай також за мир

Здіймаються вогні до неба,

чорніє спалена земля.

Ординцям крові людства треба,

його гірка сумна сльоза.

Та Українці не здаються,

із нами Бог і всі святі.

На фронті ЗСУ відважно б'ються

за мир і щастя на землі.

Героям хвацько помагають

всі легіони із небес.

Крилаті янголи літають

і трудяться, щоб ворог щез.

Тому ми точно переможем,

я впевнений, що стане сил.

Отця святого лиш попрошу,

бо Миколай також за мир.

(грудень 2022 р.)

...

Роман Фещак

Осіннє царство

Осіннє царство позіхає тихо -

сонливий подих втомлених ґрунтів.

І на прощання з вітром пісню щиро

співає знов засмучено мені.

Опале листя в'ється в вільнім танці,

встеляє землю, зрошену дощем.

Воно лежить, шепоче, мов коханці,

для інших це лиш шелестливий щем.

Дерева, наче статуї застигли -

могутні велетні давно вже сплять.

Їм не страшні цілунки снігу й криги,

вже до весни вони не зашумлять.

Прощальні сльози в золотавім диві

востаннє змочать втомлені ґрунти.

І осінь щезне в попелястім димі,

щоб уступити місце для зими.

(листопад 2022 р.)

...

Роман Фещак

11.11.22

Шматок яскравий

смачно вкусиш!

Це, мабудь, лише мій сон...

Ти мене віддать не змусиш

наш кавунів світ — Херсон!

Це не сниться, це вже сталось!

З підборіддя сік стираю.

Стільки сил на те вкладалось,

я ось так... кавун цей маю.

Стільки сил і стільки крові.

Стільки сліз і стільки болі!...

Не забудем, як нам тяжко

діставалась справедливість...

Як на те є Бога милість,

я запишу ці слова...

...

SINNITSA

Ніч одягає чорну шовкову сукню

Ніч одягає чорну шовкову сукню,

Чорні панчохи, фарбує вишнево губи.

Любить-не любить? Завжди випадає "любить",

Але ж по суті... А біс най із тою суттю!

Зорі в коханні доволі слабкі віщунки,

Віри немає тим вірним блискучим зорям.

Буде із ним у хворобі, у щасті, в горі,

Лиш би ще раз спопеліти від поцілунку.

Любить-не любить, хіба ж про це йдеться мова?

Просто без нього - вона заскорузла вічність.

Хоч би ще раз подивитись йому у вічі!

Ніч одягає сукню.

Чорну.

Шовкову.

...

Валерія Матвієнко

колискова

шукати чогось невловимого –

шукати чогось неможливого...

ми люди звичайні – чи привиди?

так хочеться щастя зрадливого!

так хочеться лиш перемог!

і хочеться ще нагород!

життя ж завертає кудись –

й не скажеш йому: "зупинись!"

дарує сповна насолод –

із оберемком турбот.

що манить або стереже?

поміж веселкових обмежень.

в обіймах нічних годин

пливеш до незнаних країв...

де, мабуть, все трохи інакше,

аніж все раніше, що бачив.

годинника ритм на стіні

рахує думки непримітні.

ми всі на картині життя

долаємо плин забуття.

розмова йде з майбуттям –

комусь воно скаже: "отямся!"

когось заколисує в ліжку,

підспівуючи трішки.

чи чули, як кряче війна?

країна в усіх нас одна:

нехай насуває орда –

все буде Україна!

...

мелхіседек

свобода

свобода – це коли ти вирішуєш, а не за тебе

це коли уникаєш зайвих вагань

це коли кожної миті робиш те, що треба,

а не те, що підказує тактика запобігань

це коли за найтісніших обставин

ти відчуваєш себе королем,

а не рабом незліченних

й кошлатих бажань

це коли ти сміливо дивишся

у бездонне небо,

аби за мить увірватись

в коло страждань.

це коли щось у тобі

є сильнішим за безліч обманів

коли ти приймаєш рішення,

зваживши всі ланцюги

це коли ти тримаєшся

того берега,

де відступають найвитриваліші

вороги

...коли за спиною все те,

що давно минуло

коли поряд ті, із ким

варто бути!

що буде – того

не знає ніхто,

але чи не варто

заради найкращого –

перемогти –

майбутнього?

9.03.2022

...

мелхіседек

Daybreak

Я сьогодні ще затемна встану,

І закутаюсь клітчатим пледом,

Заварю собі чаю із медом,

У вікно подивитися стану.

Ні душі, дуже тихо й спокійно,

Тьмяне світло ліхтар відкидає,

Я любуюсь коротким видінням,

Яке ранок мені посилає.

Я вдихаю морозне повітря,

Воно голками в тіло ввірветься,

І сльозу, що з’явилася витру,

Стрепенулося заспане серце.

Я любуюся зоряним небом,

Що сіяє у мороці ночі,

Я неначе дивлюся у очі,

Такі ніжні, ласкаві, далекі.

Дикий вітер ударив обличчя,

Воно вкрилося теплим рум’янцем,

Так спокійно, що навіть незвично,

Забризжало у небі багрянцем.

Перші промені небо прошили,

Розірвавши ранкову імлу,

Посміхнуся я тихо, про себе,

Зустрічаючи вічність нову.

...

Yana

розмови

діалог неспростовний... навіть – коли мовчиш!

навіть минають роки, хоча час – баламут!

ніч – найжорсткіша пора, якщо не спиш.

день напинає думки, проте – не суть.

так зникають блокади... від миті, коли

я почав говорити про небо – наче до себе.

траєкторії випадковостей – візерунки,

що... вирізняють найсміливіші потреби.

неможливо ніяк зазирнути в ніщо. отож,

серед тиші – поміж віддзеркалень гуляєш.

безумовно (чи просто) до когось звикаєш,

коли...

хтось звикає до тебе – зникаєш також.

27.11.2020

...

мелхіседек

Дід Панас

— Щоб оце би вам повідать, діти мої любі?

Залунало у тіньочку під крислатим дубом

Дід Панас, набивши люльку, черкнув враз кресалом

Затягнувся та дмухнув — все туманом стало.

Дітвора зібравшись в юрби, від мацьоп до юних

Примостилася рядочком, мов на кобзі струни

Наче пуцьвірки маленькі, дзьобки розтулили

Ждуть, аби їм з казочок кашки наварили.

Дід Панас, почухрав носа, ще й скуйовдив чуба

Розстелив собі верету, та й присів до дуба

— Ну то слухайте, малята, бо ніхто на світі

Тої правди вам не мовить. Тут я вам в отвіті.

Все скажу, як воно було, не збрешу ні разу

Бо, бігме, на власні очі видів ту заразу

Як ото тебе, Кирилко, чи тебе, Оксанко,

Майоріла перед мною та лиха поганка.

Був я віку ще малого, вже й ходив до школи

Голомозий, босоногий пас чужі корови.

І як завше по полудню, капелюх з соломи

Натягнув собі на лоба та й чкурнув із дому.

Дід Степан та вуйко Зеник вже корів пригнали

Дали мені палку в руки, та ще й приказали:

— Ти, Панасе, легінь бравий, клепку маєш добру

То ж сьогодні довіряєм ми тобі худобу.

Маєм ми із вуйком Зеньом сіна накосити

Два городи поорати, муки змолотити

Так що ти корів паси, та зважай, юначе

В Чорний ліс їх не жени, бо біда інакше.

“Не жени та й не жени”, — я собі гадаю

І тим часом помаленьку корів поганяю

“Чом не можна йти у ліс, там ж трава по груди

Напасуть собі боки — молока йой буде!”

То ж на дідове табу я махнув рукою

Повів стадо я до річки, ген до водопою

Ну а потім навпростець через луг зелений

Всі корови підтюпцем кинулись без мене

В ліс густий, між буйні трави “миньки” розбрелися

Ну і я знайшов галяву — там і постелився

Тільки встиг я прилягти й трохи закуняти

Як до мене, мов крізь сон, став хтось промовляти

— Гей, Панасику рідненький, прокидайся друже

Я тебе у своїм лісі бачить радий дуже.

Я, мов хто мене облив крижаним потоком,

Став на свої рідні ноги за одним підскоком

— Чом ти, братику, у гості завітав неждано?

Не чекав я, не чекав я тебе так рано

Чорний, мов в’язка смола, як у себе в хаті,

На березовім пеньку гиготів рогатий.

— Чи не знаєш ти, що тут мої володіння

Скільки вже віків пройшло, скільки покоління

Забрело у ці ліси в пошуках пригоди

Та ніколи не минув я тої нагоди

Аби з кожним із людей в загадки пограти

Та дивлюся я на тебе. Що ж ти можеш дати?

Босоноге, дірка в штанях, в капелюсі вітер

Мої милі чортенята встократ кращі діти.

Ну нехай: чужі корови, в торбі лиш хлібина

Ти зіграть на душу можеш, як і всяк людина.

То ж умови гри у мене є простіші палки

Це не шашки, не футбол, не стрибки в скакалки

Задаю тобі питання я легке, Панасе

Даєш відповідь ти вірну, й головне одразу—

Хід у грі наступний твій, без обману, брате

Ти загадуєш, а я маю відгадати.

— Вуйку-дядьку, чорте темний, дідьку волохатий

А якщо відмовлюсь я та й піду до хати?

— Що ж іди, Панасе любий, раз такі умови

Та підеш ти сам додому, лишаться корови.

А якщо ти переможеш в чеснім поєдинку

Я буду тобі служити до твого спочинку.

Так що, брате, вибирай неминучу долю

Без корів, чи без душі, чи чорта в неволю.

Вибір був геть не складний, бо корів втрачати

Не хотів я, як і душу чорту віддавати.

То ж ,отримавши мою непохитну згоду,

Закріпили в рук стисканні ми оцю угоду.

Самовпевнений чортяка, глянувши на мене,

Хрюкнув раз і прохрипів: — Ти іще зелене

То ж давай загадку ти свою нікудишню

Проковтну її я враз, наче спілу вишню.

Ой, рогатий той не знав з ким він має справу

Я загадки, як насіння, лузав на забаву

Тож потер я свого лоба, звів докупи брови

Наче я згадать не можу ні одного слова.

— Ай, не буду довго думать і почну з простого

Що є гірше, аніж чорт, та є краще Бога?

І нечистий сіпнувсь враз та й в лиці змінився

Усміх в ту ж хвилину згас і він зажурився.

Думав довго, й називав різні варіанти:

Слава, влада, сила, міць, гроші й діаманти

Королі, солодкий мед та гірка отрута

У гріху людське життя, праведна покута.

Бігав він туди-сюди, геть оскаженілий

Виривав він клапті шерсті зі свойого тіла

Падав ниць і від безсилля землю гриз зубами

Та який був той отвіт, так він й не дотямив

— Я здаюсь, триклятий сину, досить тої муки, -

Загорланив лісовий, заломивши руки, -

Буду вірним я тобі другом та слугою

Тільки відповідь скажи, зжалься наді мною!

Дід Панас закінчив мову та й окинув оком

Всю присутню дітвору. Й мовби ненароком

Він струсив додолу попіл, звівсь на свої ноги

І поволі повернув він у бік дороги

А за ним, мов вовчий хвіст, вихором здійнявся

Чорний, мов в’язка смола, пес Сірко зібрався

Так ніхто й не зрозумів, що під хутром хорта

Дід Панас усе життя никав дідька-чорта

І під дубом стало глухо, кожен дихать перестав

Та один дитячий голос тихо-тихо запитав:

— Що ж є гірше, аніж чорт, та є краще Бога?

Сивий дід, не озирнувшись відповів: Нічого...

...

Ігор Лобзік

Я чекала

Я чекала тебе на світанку,

огорнута пледом з чаєм увечір.

Я не спала вночі аж до ранку,

хотіла твоїх обіймів за плечі.

Я чекала і влітку, і взимку,

як сонце пекло й пронизував холод.

Восени, навесні, аж до крику,

що вітер поніс із листям у морок.

Я чекала тебе, розцвітала...

Кохання тримала в ніжній долоні.

Вірила, мріяла, добре знала -

юнацтво мине - сивітимуть скроні.

Я чекала і досі чекаю,

весна моя пісню вже проспівала.

Серцем своїм так само кохаю,

хоч осінь імлу в волосся сховала.

Ти не чекав, так як я чекала,

коли вмивалась гіркою сльозою.

Ти покинув, хоч я так благала,

бо дуже хотіла бути з тобою.

Ти не кохав, так як я кохала,

хоч вогник горів десь глибоко в серці.

Всі твої зради я пробачала,

ховала весь біль в замочок за дверці.

Ти не бажав, так як я бажала,

лише розпалював нове кохання.

Ти, лиш один, я більш не шукала,

тобою марила у сподіваннях.

Я зосталась одна, тільки осінь.

Чекала тебе і втратила крила.

Чом тоді не сказала я: досить!

Можливо би зараз вільно летіла.

Надто довго тебе я чекала,

красу розгубила, зранила серце.

Скажу: бувай - тебе відпустила...

І стало весняним спогадом все це.

(вересень 2022 р.)

...

Роман Фещак

намистинка

ці маленькі життєві історії

надихають понад усе

наче чотки, що під рукою,

з намистинкою – в центрі

колихаються хвилі брудні

політичних протистоянь

а мені ці випáдки дрібні

зігрівають уламки бажань

і такого ж не розкажеш –

захищаючи невловиме

важливіше не те, що маєш,

а від чого стаєш сміливим

і від чого чутливим стаєш –

наче в центрі буремного світу

що найбільше тебе збентежить?

подаруєш, а не забереш.

наче думка, що поряд чиясь

потребує незграбного слова

це вже втретє, моя ти дівчинко,

що ж я маю робити з тобою?

20.08.2022

...

мелхіседек

джавелін

обожнюю життя – за справедливість!

коли нахаба – хоч би й геть святий –

отримував за фсб-шну підлість

удар допіру влучний та чіткий!

це щось таке старе і призабуте:

я знов пишу віршоване й просте.

коли бажаєш вкотре не заснути,

а відчувати, як снага росте!

крокуєш містом зачаїло тихим,

вітаєш постаті знайомі або ні...

нестримно зустрічаєш подих літа,

що дуже потребує перемін!

тому що буде справжня перемога:

закон такий існує, що з руїн –

усупереч тривалим перелогам –

постане світ... без божевілля війн!

27.05.2022

...

мелхіседек

Bond that can't be broken

Я прихилюся до тебе, моя печаль

І втома осяде мені на плечі.

Не відпускаєш? А дуже жаль,

Як тільки зробиш це, стане легше.

Знайомі з тобою вже цілу вічність,

Нам відомі секрети і неприглядні сторони,

Сьогодні ми журавлі завтра ворони

І небом розноситься ехо кличу.

Ми не баласт і не тягнем на дно одне одного,

Ми найкращі старі, добрі друзі,

Нам не стати один для одного ворогом,

Один одному ми завжди не байдужі.

Ми і слабкість і сила, надія і туга,

Ми два боки старого і ржавого мідяка,

За потреби покличу старого друга,

Щоб підтримала плечі незрима і тепла рука.

Ти мене я тебе обійму і зігрію,

Не прожену, як би серце не краялось,

Під звуки дощу ти розкажеш мені свою мрію,

Я опорою стану, аби кожне слово в ній справдилось.

...

Yana

Україна

Ти промінь світла у моїх думках,

Мов сонце, що виблискує крізь хмари.

Щоночі чую голос твій у снах,

Що вабить за собою наче чари.

В очах твоїх безмежний дивний світ,

В якому грають своїм сяйвом зорі.

І воля твоя сильна мов граніт

Не зломиться під натиском ніколи.

Коли вже сил нема здолати шлях,

Ти мене мов дитину обіймаєш.

І душу втомлену, як квітку на полях,

Своїм теплом ласкаво зігріваєш.

Навчи мене надію не втрачати,

Дай сили вірити, що тебе збережу.

Моя країно, ти для мене мати,

Понад усе тебе ціную і люблю!

...

Іванова Олена

Це не скінчиться, поки не напишу про це

Це не скінчиться, поки не напишу про це.

Знаєте, вірші — то такий щільний процес...

Ніби береш кістку та дістаєш мозок,

Ніколи не тримавши зброю важче нігтьових ножиць.

Ніби береш скрипку та ламаєш її на дрова,

Бо боїшся звуку ширшого за власний голос.

Ніби береш пензлі чужі та тікаєш під зливу,

Аби хтось інший не намалював тебе менш сміливим,

Ніж ти сам собі можеш тільки уявити, чи намарити.

Щоб потім до когось прийти і сказати: "Оце, власне, — ти.

Від червоної літери до останнього знаку. Я його забула поставити, але схожість, напевно, вгадується."

Вірші — то розколупати себе та віднести в долонях

До першого-ліпшого, хто не крутитиме біля скроні.

Стояти напружено з секундами втрачаючи гордість.

І найкраще, якщо він просто скаже: "я ничего не понял".

(28.02.21)

...

Деніза Глезіна

Подарунок

Зробіть мені, будь ласка, подарунок.

О ні, не бійтесь, він не дорогий.

Для мене стане наче порятунок -

Не видний ззовні, але визначний.

Зробіть на совість, коли ваша ласка,

Без упаковки, стрічки чи прикрас.

Сам по собі він вже чудова казка

З використанням не на один раз.

Цей подарунок так мені потрібен

Для творчості та спокою душі…

Це люба тиша... - гамором світ повен,

У ній думки витають не чужі.

Зробіть і ви такий собі дарунок.

Нам кожен день шуми приносять стрес.

Завжди тримайте поруч цей пакунок,

Щоб не давив на вас тривоги прес.

(червень - липень 2022 р.)

...

Марина Герелюк

А ми не ангели з тобою

Сплелись дві долі у віночок,

Неначе нитки в полотні.

І хочу я небес ковточок,

Що їх тримаєш уві сні.

З тобою хочу я літати,

До неба, навіть до зірок.

І маю, мила, я сказати,

Що є між нами душ зв'язок.

Танцюють тіні на папері,

Коли пишу я ці рядки,

Щоб відчинились в душу двері

і злилися в одне думки.

З тобою я отримав крила,

Тому повторю знов і знов:

"На світі є найбільша сила -

Це вічне щастя і любов".

А ми не ангели з тобою,

А ми не ангели ніяк.

Коли твоя душа зі мною,

У зорепаді щастя я.

А ми не ангели з тобою,

А ми не ангели, однак,

Коли ти мила є зі мною,

Я відчуваю неба знак.

(листопад 2021 р.)

...

Роман Фещак

СТИХІЇ

Вона, як вогонь, а він - це вода.

Вона поспішала, горіла, палала,

Він руку тримав десь на рівні чола,

Плече підставляв, коли рух був невдалий.

Нестерпно було їй стояти на місці,

Чекати на тих, хто поволі ходив,

Він квітами ніжними круглорічно

гасив полумяні її сліди.

Щалений вітрисько влетів до кімнати,

і шторм несподіваний все затопив.

Чи ж варто кудись у житті поспішати,

Коли старт подібний, а фініш один.

...

dracena72Natalka

Не мовчи!

Не мовчи. Розкажи, що хоче серце!

Не мовчи. Не стискай його, хай б'ється.

Дай напитися спокою,

воно змучене тобою.

Не мовчи…

Не мовчи. Хай цей біль із тебе вийде.

Не мовчи. Відпусти нестримні сльози,

Криком розбий тишину,

Наче кам'яну стіну.

Не мовчи…

Не мовчи. Поки серце ще тріпоче.

Не мовчи. Поки сили є боротись,

Вижени той біль на волю,

Хай зустріне свою долю.

Не мовчи…

І коли ти заговориш,

Заговорять й люди-гори,

І не тому, що ти став сильним,

А тому, що ти став вільним.

Не мовчи…

(Жовтень 2020 р.)

...

Роман Фещак

Ллє ненависть Кальміусом

Ллє ненависть Кальміусом,

Ллє та не всихає.

В мого міста були крила,

Зараз їх немає.

Розбомбили, розтрощили,

Взяли сувеніри...

В мого міста замість грудей

Чорненькії дири.

Ллє ненависть Кальміусом,

Йде Азовським морем.

Ваше щастя, окупанти,

Обернеться горем.

Обернеться, повернеться,

Кров’ю захлинеться,

Як змія з нашого степу,

В серце увіп’ється.

Ллє ненависть Кальміусом,

Почорніли води –

То чекає Маріуполь

Щастя і свободи.

А поки її чекає,

Москалів вбиває.

В мого міста є майбутнє,

А у вас немає.

...

Валерія Малахова

Дім

У мене є дім. Під вікном у рядочок - тюльпани.

Малесенький дворик, посіяна густо трава.

Ще лютий на дворі, та сонце запахло весняно,

Листочки тугі на життя заявляють права.

І є в тому дійстві палка надихаюча сила -

Пробивши багнюку, уперто тягнутися ввись!

Присипала снігом зима і таки відступила,

А я над бутоном щоденно молюся: "З'явись"!

І він розкриває тендітні червоні пелюстки -

В маленькому дворику тісно стає від краси.

Співає життя, обійшовши закон акустики.

А заздрісний дурень назвав те життя - нацизм.

І вже у дворах не тюльпани цвітуть - заграви.

Співають ракети - і більше немає дворів.

І воїни встали боротись за діло праве,

Щитом перед ними - молитва із укриттів!

Ми все відбудуємо, всі залікуєм рани!

На полі зародять жита із-під крові й роси.

В зелену траву посаджу ще рядок тюльпанів,

Щоб в нашому дворику тісно було від краси!

...

Валерія Матвієнко

Моє щастя

Про це не напишуть в газетах,

І по радіо теж не скажуть,

Не танцюватимуть менуети

І не зіграють нам барди.

Якийсь місцевий художник

Малюватиме край ранковий,

Письменник напише вірші

Своїм неповторним словом

У цьому є їхнє щастя

Моє ж — все завжди зі мною

Бо справжнім для мене є щастям

Насолоджуватись тобою

Відчувати твою турботу,

Підтримку, увагу й любов,

Вони зігрівають душу

Вони окриляють знов.

Бо з тобою я справді щаслива,

Хоч по різних ми областях,

Але мало хто знає те, що

Моє щастя в твоїх очах.

(13.05.2022)

...

Vitaminka

І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ * ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ

І смеркає, і світає,

День божий минає,

І знову люд потомлений

І все спочиває.

Тільки я, мов окаянний,

І день і ніч плачу

На розпуттях велелюдних,

І ніхто не бачить,

І не бачить, і не знає —

Оглухли, не чують;

Кайданами міняються,

Правдою торгують.

І господа зневажають, —

Людей запрягають

В тяжкі ярма. Орють лихо,

Лихом засівають.;:

А що вродить? Побачите,

Які будуть жнива!

Схаменіться, недолюди,

Діти юродивії

Подивіться на рай тихий,

На свою країну!

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну!

Розкуйтеся, братайтеся!

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тільки

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля.

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра;

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра,

Добра святого. Волі! волі!

Братерства братнього! Найшли,

Несли, несли з чужого поля

І в Україну принесли

Великих слов велику силу,

Та й більш нічого. Кричите,

Що бог создав вас не на те,

Щоб ви неправді поклонились!..

І хилитесь, як і хилилисьі

І знову шкуру дерете

З братів незрящих, гречкосіїв;

І сонця правди дозрівать

В німецькі землі, не чужії,

Претеся знову!.. Якби взять

І всю мізерію з собою,

Дідами крадене добро,

Тоді оставсь би сиротою

З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,

Щоб там і здихали, де ви поросли!

Не плакали б діти, мати б не ридала,

Не чула б у бога вашої хули.

І сонце не гріло б смердячого гною

На чистій, широкій, на вольній землі.

І люди б не знали, що ви за орли,

І не покивали б на вас головою.

Схаменіться! Будьте люди,

Бо лихо вам буде!

Розкуються незабаром

Заковані люди.

Настане суд, заговорять

І Дніпро і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море

Дітей ваших... І не буде

Кому помагати:

Одцурається брат брата

І дитини мати.

І дим хмарою заступить

Сонце перед вами,

І навіки прокленетесь

Своїми синами!

Умийтеся! Образ божий

Багном не скверніте.

Не дуріте дітей ваших,

Що вони на світі

На те тільки, щоб панувать...

Бо невчене око

Загляне їм в саму душу

Глибоко! глибоко!

Дознаються небожата,

Чия на вас шкура,

Та й засудять, — і премудрих

Немудрі одурять!

Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрість би була своя.

А то залізете на небо:

— І ми — не ми, і я — не я!

І все те бачив, і все знаю:

Нема ні пекла, ані раю,

Немає й бога, тільки я!

Та куций німець узлуватий,

А більш нікого!.. — Добре, брате,

Що ж ти такеє?

— Нехай скаже

Німець. Ми не знаєм. —

Отак-то ви навчаєтесь

У чужому краю!

Німець скаже: — Ви моголи. —

— Моголи! моголи! —

Золотого Тамерлана

Онучата голі.

Німець скаже: — Ви слав'яни.

— Слав'яни! слав'яни!

Славних прадідів великих

Правнуки погані!

І Коллара читаєте

З усієї сили,

І Шафарика, і Ганка,

І в слав'янофіли

Так і претесь... І всі мови

Слав'янського люду —

Всі знаєте. А своєї

Дастьбі... Колись будем

І по-своєму глаголать,

Як німець покаже

Та до того й історію

Нашу нам розкаже.

Отоді ми заходимось!

Добре заходились

По німецькому показу

І заговорили

Так, що й німець не второпа,

Учитель великий,

А не те, щоб прості люди,

А гвалту! а крику!

— І гармонія, і сила:

Музика та й годі!

А історія!.. Поема

Вольного народа!

Що ті римляни убогі!

Чорт зна що — не Брутиі

У нас Брути! і Коклеси!

Плавні, незабуті!

( У нас воля виростала,

Дніпром умивалась,

У голови гори слала,

Степом укривалась! —

Кров'ю вона умивалась,

А спала на купах,

На козацьких вольних трупах,

Окрадених трупах!

Подивіться лишень добре,

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми —

Все розберіть... Та й спитайте

Тоді себе: що ми?..

Чиї сини? Яких батьків?

Ким? За що закуті?..

То й побачите, що ось що

Ваші славні Брути:

Раби, підніжки, грязь Москви,

Варшавське сміття — ваші пани,

Ясновельможнії гетьмани.

Чого ж ви чванитеся, ви!

Сини сердешної Украйни!

Що добре ходите в ярмі,

Ще лучче, як батьки ходили?!

Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,

А з їх, бувало, й лій топили.

Може, чванитесь, що братство

Віру заступило?

Що Синопом, Трапезонтом

Галушки варило?

Правда!.. Правда, наїдались,

А вам тепер вадить.

І па Січі мудрий німець

Картопельку садить,

А ви її купуєте,

Їсте на здоров'я

Та славите Запорожжя.

А чиєю кров'ю

Ота земля напоєна,

Що картопля родить?

Вам байдуже. Аби добра

Була для городу!

А чванитесь, що ми Польщу

Колись завалили!..

Правда ваша: Польща впала,

Та й вас роздавила!

Так от як кров свою лили

Батьки за Москву і Варшаву,

І вам, синам, передали

Свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають.

Замість пива праведную

Кров із ребер точать.

Просвітити, кажуть, хочуть

Материні очі

Современними огнями.

Повести за віком,

За німцями, недоріку,

Сліпую каліку.

Добре! Ведіть, показуйте!

Нехай стара мати

Навчається, як дітей тих

Нових доглядати.

Показуйте!.. За науку

Не турбуйтесь! Буде

Материна добра плата:

Розпадеться луда

На очах ваших неситих;

Побачите славу,

Живу славу дідів своїх

І батьків лукавих.

Не дуріте самі себе!

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому.

Я ридаю, як згадаю

Діла незабуті

Дідів наших. Тяжкі діла!

Якби їх забути,

Я оддав би веселого

Віку половину.

Отака-то наша слава,

Слава України.

Отак і ви прочитайте,

Щоб не сонним снились

Всі неправди, щоб розкрились

Високі могили

Перед вашими очима.

Щоб ви розпитали

Мучеників: кого, коли,

За що розпинали?

Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, —

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотна

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечерній

Тихо засіяє. ....

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

14 грудня 1845 В'юнища

...

Тарас Шевченко

Пісня про баланс стихій

В стародавньому Китаю,

Коли це був закритий світ,

Дракони жили у тім краю,

Правили людьми сотні літ.

Полонили всіх війною,

Де невірний кожен ліг.

Шенду звали головного,

Він орудував вогнем.

Володар 12 талісманів,

Його не вб'єш простим мечем.

"Небом" володів Ші Ву,

Де сидить він не один.

Літає "вітром" там Шо Фун

З ними ще "гримить" Чанг Зу.

Часто там тремтить "Земля",

Коли у сні хропить Дай Гвей.

А  сестра "вода" Бай Тса

Топить у собі дітей.

У стараху весь тремтів Гон Конг.

Тільки не мудрець Май Ран.

Владик зібрав ударом в бонг

Й магічну мантру прочитав.

Хай Інь та Янь знайде баланс.

Хай вічно сакура цвіте.

Хай нечисть зникне з сходом сонця

Швидше ніж роса впаде.

Вмить дракони закричали

Тікаючи хтозна-куди

Сили стихій їх залишили

І всі зажили як у сні.

...

Маркус Броді

Герой, що знайде рай

Коли загинуть кораблі

І зникне небокрай

Тоді народиться в пітьмі

Герой, що знайде рай

Він вийде з попелу і жару

Закутаний у стяг

Збіліють чорнії тумани

І ворогів кістяк

І битиме шалено в груди

Герой, що знайде рай

Однак забудуть всі етюди

І скажуть: він - шахрай

Глухі сліпці без ніг, без рук

Їх голос, що без слів

Злетить, як навіжений крук

Та й за героєм в слід

І стане він в нерівний бій

За тих, кого не знав

За тих, хто у житті своїм

Його зганьбив й скарав

Коли загинуть кораблі

І зникне небокрай

Не буде більше там землі

Де мав би бути рай

...

Аля Кобза
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8448читачів
83538коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: