Флорофаундія

– Краса витвору природи змушує собою захоплюватися.

– Не все красиве безпечне і не все потворне несе загрозу.

– Як добре, коли тебе нефальшиво кохають.

– Все могло статися випадково, якби не було звично.

– Навряд чи, адже у нашому житті всі випадковості не випадкові.

– Стабільність – це те, що обожнює більшість, тільки у кожного вона своя.

– Швидкість – це потреба часу...

– Таке відчуття, що світ боїться кудись запізнитися.

– Як наслідок, цілі епохи повторень снують довкола, потрібно лише зрозуміти, яка твоя.

– Час не чекає: він нам одне дає, а інше – відбирає.

– У смерті немає вибору: ти або живий, або мертвий.

– Ми всі для чогось приходимо в існування, допоки не виконаємо своєї місії.

– Головне чітко вірити в те, що ти кудись ідеш. Бо той, хто йде, той обов’язково знайде свою дорогу.

– Мертві ніколи не померають двічі!

У далині серед площі бачить людей на Сибірських єдинорогах, які наздоганяють жінку та з невідомої зброї намагаються поцілити у спину. Люба злякано спостерігає за подією. Врешті, як би не старалася панянка втекти, але від них навряд чи... Один із пострілів прошив наскрізь серце нещасної. Впала на сніг і замість жінки з’явилася маленька фея. Підняли із землі, як пушинку, та поставили до невеличкої клітки. Гола жива істотка, згорнена в клубочок, тремтить від страху та холоду.

– Ще одна реліквія для господині. Богиня Діана буде в захваті від цієї здобичі. Нам за неї добряче заплатять. Гаразд, поїхали! – промовив один із нападників.