На ринку в Наровлі...
На ринку в Наровлі сержант продавав:
побитий, та все ж — холодильник,
новенький рожевий мобільник,
пейзаж і ікону (шкода, без оправ),
парфуми, палас і будильник.
“Берітє, недораґа!” — кликав людей.
Зійшлися цікаві міщанки.
Питали, чи будуть фіранки,
тулили дешевий товар до грудей,
вражались солдатській мовчанці.
Рознесли покупки до хат і квартир,
радіючи вигідним цінам.
Прибили ікони на стіни…
Лайнулася бабця: “Неси нашатир!
Таж пляма руда на гардині!”
Відмили, почистили, гарним речам
втішаючись з ранку до ночі.
Та плями кровили пророче
і плакала в комині ніч потерчам,
й ікона відводила очі.
Крізь темряву — холод і дихання хрип,
і бахкали двері на кухні,
й до ранку всі яйця протухли,
й налякане сонце, немов смолоскип,
чаділо у вікна потрухлі.
І жаба у грудях, жорстока і зла,
стискала легені: не дихай!
І стіни ломило від лиха,
і сипалась з рота прогіркла зола,
й сахалися люди від “психа”...
…На ринку в Наровлі — багатий товар,
здобутий безчесним грабунком.
Скривавлені речі не трунком —
прокляттям замарані: жоден мольфар
не викурить смерті з цих клунків.
Сміються убивці: “Купі дачєрям!”
Їх срібло — дешевше заліза.
На танках підвозять валізи
і заробок радо несуть шинкарям,
і падають в пекло без візи.
Бездушне поріддя голодних чортиць,
хоч зовні й здається — людина...
Чого ж довкруж них штовханина?
Чи в вас, білоруси, лиш бельма з очниць,
а в серці — гранітна щербина?
Це — речі померлих! Чекайте ж гостей
з країни німої розпуки!
Як вчепляться в душу їх руки,
то вихором чорних, трагічних вістей
накриє й дітей, і онуків…
02.04.2022
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!