Київська перепічка
Підпрапорщик Чмоня (вже тиждень неголений, стільки ж - небитий)
в окопі під димом і зорями скрушно пошморгує східному вітру.
І мариться Чмоні пузата перепічка - та, що печеться лише на Хрещатику.
Це слово, хрумке і облесливе, вщент проламало окопну граматику.
Вона, та перепічка, звабна і тепла, мов крадена пралка,
гостомельські тапки, гаврилівські кури, ірпінські труси чи бучанська тоналка.
Її не надкусиш, а й навіть не вимовиш, як паляницю.
Чого ж вона, капосна, з болем в печінці вже третю добу так пожадливо сниться?
А вітер все дужчає. Вітер, гуркочучи, пахне розгніваним морем.
У ньому сміються Нептун, Гарпуни і зубаті прадавні хтонічні потвори.
У ньому гудуть смертовбивчі хрущі, що їх пас ще безвусий Шевченко.
А з місяця пахне та сама перепічка. Кругла, пухка… Та висить далеченько!
29.05.22
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!