Ліфт
Чи то пороблено, чи то зурочили:
з торбами-гирями– на шостий прись…
А ліфт підморгує: "Сідай, проскочимо!"
Проїхав поверха, й капець – завис.
Мобілка лається: зв'язку – як в бункері.
Хриплять диспетчери з залізних стін…
Чекання тягнеться… хвилин – хоч жуй бери,
Фейсбук не ловиться… скінчився гін!
Тепер дедлайнами колеги бавляться,
а я сховалася… Торби, не спіть!
Дістану хлібчика, ковбаски палицю,
ще сиру слайсика… Та й можна жить!
На дні пакетика – цукерок бусики…
В смартфоні виловлю старі книжки,
ввімкну Бетховена… Сюди б кавусика,
в куточок стільчика, чи хоч санки,
і хай диспетчери майстрів не смикають,
хай не летять сюди, не рвуть туман!
…Ех, крекче темрява… Вже йдуть… покликали…
Вгощу цукеркою… Зітхнув роман
(а там же тільки-но шаблі схрестилися!)
Смартфон аж здибився – п'ятсот дзвінків!
Вилажу з темряви – й сто справ вродилося…
Тож завтра – знов сюди, і поготів!
16.01.23
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!
Анатолій