Молитва з Азову
Господи, став я на стежку гірку!
Ворог прийшов вкоротити віку,
старість втоптати у твань крижану,
віру змінити на чорну ману,
юність в неволю загнати, в ясир…
Кат оскверняє церкви і псалтир:
ллються з амвонів брехливе “не вбий” —
й “братні” погрози, брудні, хоч сивій.
Юного цвіту стоптала орда..!
З кожних очей Сатана вигляда,
в кожному слові — прокльонів іржа…
Став мене, Батьку, на край рубежа!
Витерплю болю незміряні дні,
гартом змужнію в ядучім вогні,
хай в мої руки гашетка вросте,
дай мені вижити. Інше — пусте.
Друже мій — Лазарю! Де ти? Ходім!
Ворог не займе дружину і дім.
Стане бронею молитва рідні…
Чую! Вже треті запіли півні!
Вижену з серця зневіру й нудьгу —
орди пекельні втрачають снагу!
16 травня 2022
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!