Книга сарказму і гніву

Рило їхало містом, танк тарабанив зі свистом,

повна торбина лахміття з башти звисала врочисто.

Рилу ввижалася дома: діри в асфальті знайомі,

місто далеке, як зірка, й страдне, немов аденома.

Рило всміхалося небу. Хрюкало: "Що ще нам треба?

Щоб іпотеку списали, грошей, медаль яку-небудь"...

Рило погладило клунка...

Грюкнула арта-чаклунка...

Башту знайшли аж під лісом. Все, не довіз "подарунка"...

31.05.22