Книга сарказму і гніву

Тягнуть хмари повний лантух

тиші, сутінок, дощу.

Сонно стигне філіжанка...

Я нікуди не втечу!

Телефон вола: "До сховку!"

Ворог шкіриться: "Зжеру!"

Сто ракет завили вовком...

Я сьогодні не помру!

Щеплять гнівом небувалі

дози болю звідусіль.

Мій скелет із азовсталі,

Дім - мій захист! ...Дім - мій біль,

неприборкане коріння,

що крізь серце пророста.

Тут в книжках - думок насіння,

у перинах - дрімота,

в серці сина - колискова,

в ручках доньки - співчуття.

Смерте рання, сутінкова,

не займай моїх дитят!

Поверни над болотами

в царство люті і погроз.

Хмари, станьте нам щитами!

...Хлопці, всипте їм всерйоз!

11.10.22