Васілій
…Для друзів був Васілієм
і марив він насілієм:
сльозинками і відчаєм
безпомічних дівчат.
Сусід в Європу милиться?
А грішми хто поділиться?
Робота - то для йолопів,
у орків - автомат!
Війною марив-цяцькою.
Правицею хижацькою
тягнувся аж до Харкова.
Трофеї - вищий клас!
За новими пригодами
погнав свій танк городами.
А в житі сміх спалахує
дражливий, мов фугас.
Цвіте хустинка ружею…
"Паймаєм, уж нє сдюжім лі!"
Побігли орки підстрибом
в смарагдовій росі.
Красуня віддаляється,
мов ящірка звивається,
батіг Петровий міниться
в розтріпаній косі.
Стомився орк, захекався,
вже й автомата спекався,
патрони, бронік викинув,
а дівчини - катма!
Загруз в полів фарватері…
А де ж його приятелі?
Ні крикнути, ні вирватись!
Зело, немов пітьма,
оплутує, затягує;
повзуть Петрові пагони,
списами прориваються
крізь одяг і кістки!
І дівчина-полудниця
крізь морок Васі чудиться,
і серп криваво скрапує…
торкається щоки…
Він їхав за насілієм,
тепер у житі тліє він,
а поряд танк покинутий
волошками поцвів.
У полі недостиглому
багато орків згинуло.
Регочеться полудниця
з баштану черепів...
11.06.22
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!