Книга сарказму і гніву

Вкрали орки кавоварку,

повантажили в камаз.

Та рвонули надто шпарко -

рашик гепнувся нараз.

Наздогнав своїх аж в Бучі.

А назустріч - БТР.

Лиш один рашист живучий

обісрався, та не вмер.

До Чорнобиля під ранок,

пручи здобич на горбі,

дочовгикав наш підранок

в шмарклях, тузі і журбі.

Радіації нажерся

разом з пилом у полях,

утопив обидва берця

в зеленавих болотах,

гриз мохи, смоктав бурульки,

потім - лапу у дуплі.

Спав тривожно, зимно, мулько

на підтопленій землі.

Та й прибився, неборака,

до своїх під Мозирем:

засмердівся, як чортяка,

в животі пече вогнем,

весь обриганий (Чорнобиль!)...

Та до серця притиска

кавоварку. Від жадоби

аж тіпається рука.

Мовчки хрестяться кацапи.

Дусту хтось приніс брусок,

трохи втерли рило, лапи -

їдь у свій Владівосток!

Взули в тапочки китайські,

посадили в товарняк,

і поїхав рашик зайцем:

зі свиньми, та на дурняк.

На росії тишкувався

(дезертир же, утікач).

Снилась водочка невдасі,

ковбаса, а ще калач...

Та й доїхав до хатини:

голий, босий, як лишай.

Грюка в вікна: "Гей, дружино!

Батя вдома! Зустрічай"

І побиту кавоварку

гордо ставить на столі:

"Недарма весь взвод - на шкварки!

Заживем, як королі!

Ну, давай, врубай, Марфуша!"

А дружина крекче: "Ля!

В нас немає навіть кушать!

Що за кава? Звідкіля?

Нам же імпорт не завозять!

Можу жолудів набрать..."

Надулася, та у сльози:

"Їдь обратно воювать!

Може, шубу хоч добудеш,

килим, крісло задарма?

Чи хоч ліки від застуди?

Он, і цукру вже нема...

Нахіба нам ця бандура?"

Ванька цикнув на жону,

шишок назбирав понуро,

намолов, та й зажбурнув

в кавоварку. Бо ж так тяжко

добував її в боях!

Наварив єдину чашку,

сьорбнув, хрюкнув - і закляк.

Бо не тільки в Конотопі

повно відьом і бабок.

І з Гостомельських окопів

наведуть умілий врок.

Все, що вкрадене в цих землях,

взяте збройно чи тихцем,

принесе лиш смерть нікчемну,

що зжере тебе живцем.

І недовго порадіють

тим "гостинцям" дітлахи,

бо страшна прокльону дія -

вимре рід твій до ноги.

Тож сиди в своїй барлозі,

до Гостомеля не лізь,

щоб не скаржитись на бозю

і не лити моря сліз.

Весь цей край - лункий і темний,

відьма - в кожному дворі.

Окупанти в світ підземний

по накраденім добрі,

мов по східцях, чимчикують.

Мародерив? Подихай!

Відьми слово вже гартують.

Чорний шабаш. Чорнобай!

23.03.22