Тиша хрестів за Ізюмом
Осінь – достоту як настрій:
вимкнула небо, гасне розбитий екран.
Снів одривається пластир.
Здрастуй, люстерко! Ну, де твій оспалий обман?
Плачте, сирени! Не страшно!
В душах поетів гниють незачаті пісні.
Демоне, де наша Пташка?
Вже й Балаклея побачила, як це – на дні.
Тиша хрестів за Ізюмом
молиться зорям, майбутньому, ночі і нам.
З лютого всі ми – безумні.
Гарно стріляйте, бо знов вигрібати синам!
17.09.22
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.