Не сплять ЗСУ
Засинають Покровська, Хмельницького, Рекунова,
дразнить озеро наші пошерхлі, зневоднені крани,
і, мов свічка в вікні, до безсоння вчепилося слово -
заліплю ним розгніване серце, мов пластирем рани.
Сплять книжки. Їх поля обродились віршованим криком.
До дитячої місяць крадеться з барвистими снами.
За полями - столиця невидним, спохмуреним ликом
стогарматну молитву здійме над безпечними нами.
І сопе у Гостомелі пес на строкатій перині,
і моргають новини, і чайник ромашці присвине…
Сповідається небо сміливцеві з зором орлиним,
й заряджається зброя - безпристрасно, лиховісно.
І не спатимуть очі, хоч втома спокус не шкодує,
і плече до плеча стануть вірно, як мур Азовсталі.
Там не сплять ЗСУ. І не бійся згадати їх всує.
Наші сни, наша віра - основа у їх арсеналі.
01.11.22.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!