Бучанська земля
Третій день летіла рота
на весняний Київ.
Та спинилася звірота -
танк солярку виїв
і застряг серед левади,
мов бичок на паші.
А рашисти тільки раді:
напалили сажі
й посідали круг багаття -
ночі ще морозні...
А вогонь повзе по шматтю
у місця "серйозні".
Підповзає, припікає,
ластиться, лоскоче -
от підошви і немає,
і штанина в клоччя.
Ох, і скинулись рашисти!
Та куди ж тікати?
Торф горить! Земля вогниста
шкіриться щербато.
Тліють дупи, морди в сажі!
Скочили на танка -
дим пече очиська вражі,
котиться бляшанка
в сірім мороці наосліп,
та й загрузла в річці.
Ось такий воєнний досвід
принесла їм нічка!
Посідали вражі діти
на сухій вербині...
І земля для вас горіти
буде в Україні!
І повітря стане трунком,
й поле - партизанським,
і не буде порятунку
на землі бучанській!
19.03.22
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!