Проклинаєм
Ми кожного з вас проклинаєм - усіх, хто стріляв.
Не думай, що вижив - а отже, родився в сорочці.
Тут стогнуть сирени, в підвалі кричить немовля,
гуркоче земля і від диму спікаються очі.
Підступно і ницо йде обстріл колишніх "своїх",
в прицілі ракет - дитсадки і поснулі будинки.
А Бог не обнулить, не змиє твій проклятий гріх,
хай совість проп'єш, та палають анафемські вчинки,
втавровані в душу.
Скінчиться ця люта війна,
обіймеш батьків, повінчаєшся, виореш ниву...
А в тиші нічній оголоситься чорна ціна:
життя за життя! І під серцем кольне страхітливо:
твій бажаний син із колиски злетить за межу,
дружині за місяць казатимуть - зовсім пропаща,
трястимеш її - збайдужілу, холодну, чужу -
з долівки ж тим часом зростатимуть змії, мов хащі.
І дім твій осліпне, на ниві - паслін та дурман,
зчорнілі плоди опадатимуть з мертвого саду...
Платитимеш, чорте, за мирних киян, слобожан,
бо хто тебе кликав в цей край із ракетами, "Градом"?!
Ми ж кожного з вас проклинаєм - усіх, хто стріляв!
Поїдуть до мами десятки катів-полонених,
та в кожного в душу впеклася вогненна земля.
Радієш, що вижив?
Дарма...
Утікай... прокажений...
03.03.22
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!