Розділ 11

Розділ 11

За дві години табір згорнувся, щоб відправитись в інші не менш красиві місця. День був сонячним, з поодинокими великими хмарами, які подеколи покривали гори покривалом тіні.

Зелені відтінки з усіх сторін милували око, вдивляючись в горизонт здавалось небо зливається з горами і виливається зеленими тонами на землю.

Дані йшов останнім, щоб краще бачити свою групу, в нього проявлялось справжнє лідерство. Він спокійно йшов позаду, не спішачи, в його голові крутилась вся та інформація яка вчора заполонила його розум. Злата вирішила не залишати його самого і уповільнивши свою ходу, опинилась поруч.

- Дякую, що ти пішов з нами! – промовила вона.

-  Нічого вже не поробиш! – пожартував Дані, викликаючи у Злати емоції.

- Ей! Тебе скинути вниз? – тепер жартувати взялась вона.

- Побережи краще сили для походу, вони ще знадобляться! – Дані посміхнувся.

- Ти хоч виспався?

- Звісно, а чому питаєш?

- Ти якийсь змучений! – запевнила Злата.

- Та ні! – заперечив він.

- Тоді щось тебе мучить!

- Думаєш? – запитав він Злату.

- Я бачу Дані!

- Чесно кажучи, багато в моїй голові зараз того про, що ми говорили. Важко сприйняти все, що я до цього часу не сприймав, не хотів бачити справжній світ навколо, не думав про небо, про зорі про їх Творця.

- Тому в тебе є ми, щоб ти зміг познайомитись з ним.

- Все так дивно, наша зустріч, ви, ти!

- Не переживай, все так як має бути! Ніщо не стається без волі Бога!

- Виходить Він справді котролює наше життя? – запитав дані

- Знаєш це очевидний факт

- а що ще Він робить? Як взаємодіє з людьми?

- Бог піклується про нас

- А що на рахунок контролю?

- Це одна з дій Бога по відношенню до нас людей:

“Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців.”

(Біблія, Євангеліє від Матвія 10:19-31)

- Що ти хочеш цим сказати?

- Це слова Ісуса Христа про Божий контроль. Раніше коли торгували маленькими птахами, то за один “асарій” найменшу римську монету часів Христа, можна було купити дві пташки. Один “асарій” прирівнювався 1/16 “динарія ”, монета яка в той час була денною платою робітника. Коли хтось, вирішив купити дві гарні маленькі пташини, витративши свої два “асарія” він отримував не чотири, а п’ять маленьких пташок. Лишню для людини пташину віддавали додатково, як немаючу жодної цінності.

- Маленька пташка? – знову Злата змусила його задуматись.

- Така маленька, незначна на перший погляд пташка, але така цінна в очах Творця.

- Все творіння важливе для Бога! Від могутніх зір до дрібних птахів! Я правильно розумію? – Дані зупинився щоб попити води.

- Ти правильно все розумієш! – Злата посміхнулась і теж потягнула свою руку за пляшкою води.

Гори продовжували вигріватись на сонці, їм не потрібно було метушитись, переживати, нервуватись вони вміли володіти собою. Гори знали таємниці спокою, від початку віків вони знали набагато більше за людину. Створені раніше людей, вони не стали відкидати свого Творця, вони приймали все Його піклування, вони не сперечались із Творцем за могутність. Якими б прекрасними і могутніми вони не були: своєю силою, своєю красою, своїм одвічним місцем, своїм багатством, своєю природою, своїм життям - вони зобов’язані Творцеві. Всіма способами і можливостями, своїми струмочками, травинками і листочками, усім чим володіють вони приносять славу своєму Творцеві. 

Хмари дещо стали схожими на птахів, плавно пролітаючи над полонинами. Дані задивився на дивовижні хмари, які заспокоювали.

- То що там з маленькими птахами? – Дані продовжував дивитись на хмари, які плавно пролітали над ними.

- Все що стається все знаходиться в полі зору Бога, Він все бачить, Він все знає, ніщо не може залишитись без Його відома. Бог контролює час і обставини, навіть такого маленького створіння, як пташка, її життя, її смерть.

- Якщо пташка в полі Його зору, то тим більше людина? – Дані все зупинявся коли мав що сказати і дивився в саме небо.

- Саме так, людина вінець Його творива, створена за Його образом і подобою, тому у Творця особливе відношення до людини. Ісус сказав, що волосся на нашій голові пораховане, вкрай важко або майже неможливо, порахувати кількість нашого волосся на голові. Але Бог знає скільки їх там було вчора, скільки випало сьогодні і скільки виросте завтра.  

- Бог справді рахує наше волосся? – здивовано запитав Дані.

- Ні! – посміхнулась Злата.

- А я вже уявив Бога, Який веде доволі цікаві підрахунки! – Дані видихнув з полегшенням.

- Він знає це без будь яких підрахунків! Забув? Він же Всезнаючий і Всемогутній!

- Мені треба це запам’ятати щоб ніколи не випускати цього моменту! – промовив він.

- Так от, вони пораховані Богом, це означає, що Боже просвітництво керує найменшими деталями земного життя, які на перший погляд здаються незначними. Божий контроль за всім що відбувається в тому числі і життя людей говорять про Його могутність. Він знає нас краще за будь кого іншого, навіть за найрідніших і найближчих нам людей. Він знає глибини нашого серця, розмір душі, слабкість нашого тіла, все те що ми самі не знаємо про себе.

- Ваш похід і наша зустріч, в під Його контролем, як ти думаєш? – Дані дивився в чудові зелені очі Злати.

- Так, я впевнена в цьому! – Злата де що почервоніла, але сказала лише правду.

- Якщо Бог контролює життя людей, то чому стаються біди, чому приходять страждання, чому помираю невинні? – він старався говорити спокійним і впевненим тоном, проте його очі в цей момент були наповнені біллю.

- Це доволі важке запитання, на яке намагаються знайти відповідь усі люди. Пам’ятаєш про що ми вчора говорили?

- Пам’ятаю! – Дані напружив свою пам'ять.    

- Ми говорили про гріх, який вбив клин між відносинами Бога й людини. Коли Бог створив людину, то помістив її в дивовижному місці – “Едемському саду”. Все що Він створив, було прекрасним і добрим навіть вельми добрим, Бог надзвичайно тішився своїм творінням. Людина була другом для Бога, відносини яких були прекрасними і надзвичайно близькими, допоки людина не відвернулась від свого Творця.

- Це ж історія про Адама і Єву! – промовив він схвильовано.

- Пояснення на твоє питання про страждання, не зовсім те яке сприймають і хочуть чути люди сучасного світу.

- Чому ж? – Дані занепокоївся.

- Тому що легше звинуватити Бога у всіх бідах ніж відкрити і прийняти істину! – Злата посміхнулась своєю ніжною усмішкою.

- Ти знаєш Злата? Ти наче адвокат Бога, який захищає Його і пред’являє сенсаційні докази, які не перестають мене дивувати. Мені нема, що сказати проти і це заводить мене в глухий кут. Моя правота і підозри ніщо! – він з легка був не в собі, що занепокоїло Злату.

- Цікаво ж хто тоді суддя? – Злата вирішила трохи розвіяти думки Дані, намагаючись викликати посмішку на його обличчі.

- Виходить, що суддя Бог!? Але я хочу знати що було далі?

-  Творіння згрішило, впустивши гріх на землю і у своє життя. Бог нічого не забороняв людині і все було створено для неї, Творець дав владу людині над усім живим створінням в саду. Бог все лишив у владі людини, але дав лише одну заборону, не їсти плодів з одного лише дерева яке стояло посеред прекрасно саду.

Проходив час, людина піклувалась про сад, доглядала за ним за всіма рослинами і тваринами, живучи в тісних відносинах з Творцем. Так тривало до того моменту, поки диявол не вирішив втрутитись у ці ідеальні відносини між Творцем і творінням. Повставши в образі змія, він обманом спокусив Єву, щоб вона їла заборонений плід. Жінка повірила брехні змія, що їм нічого за це не буде, бо начебто Бог навмисне забороняє їм цього робити, щоб вони не стали такими як Бог. Вона зірвала, вкусила і їла плід із дерева, давши і своєму чоловікові Адамові і він їв із нею.

Люди повелись на обман диявола, тим самим переступивши заповідь Бога, зруйнувавши їх ідеальні відносини. Через непослух і переступ заборони Творця, гріх не просто увійшов у їх серце, гріх увійшов у світ, поширившись по цілій землі, на все бездоганне і ні в чому невинне творіння. Таким чином через гріх людини, було зіпсуте усе прекрасне твориво рук Творця.

- То людина причина страждань? – здається Дані не очікував такого відкриття.

- Більше того! Людина причина болі, прокляття і смерті! – здається очі Злати промокли, але вона вміло приховала їх від Дані.

Бог був відкинутий, Його слів не послухали, Його заповідь порушили, а повеління переступили. Найдорожче творіння Творця відвернулось від Нього, відкинуло Його любов. Спокусившись людина зробила свій вибір, і відносини які мали тривати вічність - зруйнувались.

- Тому вони мали померти після цього?

- Так! Люди які були створені для вічного життя мали померти! Коли Творець оголосив людині наслідки її вчинку, він назвав чотири фактори які матимуть вплив на все подальше життя людей.

Злата зупинилась, за нею зупинився й Дані, вона зняла свій рюкзак і почала щось шукати. Діставши маленьку книгу в шкіряній оправі, коричневого кольору, на якій писало – “Біблія”, вона зачитала Дані наступне:

“До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою. І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.”

(Біблія, книга Буття 3:16-19)

Дані був трохи здивований, але він уважно слухав, що вона йому читала. Часто в житті ти чуєш історії з Біблії, дещо переплітається з її змісту у лексиконі людей, дещо з історї, але читати прямо з неї важливі факти, було чимось незвичним і особливим.

- Результати того, що відбулось в момент їхнього гріха були страшними. Страждання стануть повсякденною частино життя на землі: хвороби, епідемії, біль, страх, муки, все що перетворює людське життя в нестерпне існування. Гріх не просто знищив відносини між Творцем і творінням, але і між самим творінням. Відносини між людьми зазнали змін, люди стали ненависними і жорстокими, бажаючи принижувати і панувати над іншими людьми. З чого почались війни, геноциди, і постійна боротьба за виживання і існування.

Проклятою стала і земля, яка почала так би мовити ненавидіти людину, в природі з’явися спротив, чим вона збільшила страждання і труд людини. Тисячі природніх катастроф і катаклізмів стали результатом гріха людини. Творець створив людину із землі і дав їй можливість жити вічно у вічному блаженстві, маючи прямі відносини із Собою. Після гріхопадіння людина померла, спочатку духовно – втративши спілкування з Богом, а потім і фізично – обмежившись земними роками. Організм людини почав руйнуватися і направлятись в сторону помирання. Смерть стала невід’ємним фактором життя людей, будь де і будь коли.

Хтось попросив зупинитись і вся група зупинилась для маленького відпочинку. Дані присів на прямо на дорозі якою вони йшли і аналізував нову інформацію. Злата присіла поруч, вони попивали воду малими ковтками, сонце гріло обличчя усієї групи туристів. Хмари схоже вже розчинились у небі, сонце вигрівало кливи полонин, на яких росла вівсяниця.

- Чи не занадто суворе покарання, за їжу цього забороненого плоду?

- Усі скорботи, які ми бачимо зараз, були допущені і викликані людьми які встали проти Бога. Світ в якому ми живемо несе відбиток гріхопадіння людей, наших прабатьків. Перший син Адама і Єви скоїв убивство, потім їх нащадки порушили постанову шлюбу, обиравши собі за дружин багатьох жінок. Потім стали розвивати одностатеві стосунки, ненавидіти, вбивати і руйнувати все, що колись було створено - “вельми добрим”.

Тому ми – люди, розділили з нашим прабатьком Адамом його гріховну природу і наслідки його гріха живе в нас і продовжує руйнувати все вже нашими руками.

- Доволі страшна правда!

- Ось відповідь  на твоє питання Дані! – Златині очі були наповнені добротою.

- Тобто ми всі грішні і такими помремо? – питання яке доволі важливе в житті людей.

- По великому рахунку це правда, але є одна істина! – вона знову йому посміхалась, не договорюючи щось важливе.

- Яка ж? – очі Дані горіли від очікування оголошення цієї істини.

- Якщо ти не проти, я розповім  тобі трошки пізніше!

- Ти винна мені вже дві істини! – наголосив він.

- Я пам’ятаю! – посміхнулась Злата.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.