Розділ 8

Розділ 8

На горизонті вершин почали з’являтись маленькі кольорові точки. Передбачувано то були саме ті групи з яким і змагалась група, яку супроводив Дані. Потроху всі зібрались на домовленому місці, підтвердились і так зрозуміла річ, Злата, Дем ‘ян, Катрін і Оександра виграли і летять до Бразилії. Дехто був розчарований, але всі були щасливі бачити одне одного живими і здоровими. Всі як один встали на свої коліна і почали молитись, Дані трохи розгубився не кожен день бачиш стільки людей стоячих на колінах. Він відчув себе як ті прихожани в церкві, яких він бачив буквально вчора. Злата ніжно запросила його стати біля неї і він вагаючись схилився на своє коліно, через вплив її чарівності.

Усім прийшлось по душі таке казкове місце біля озера на висоті майже тисяча шістсот метрів, намети вже розкинулись на пагорбку ідеальному для розбиття табору. Хтось розкладав намети, хтось взяв на себе розведення вогню і заготівку хворосту, а хтось взявся за приготування їжі. Злагоджена робота і розуміння в дикій природі основа успіху, або просто гарного відпочинку.

Дані допомагав багатьом підказками, адже він справжній герой гір, ну для своєї групи, і в особливості для Злати. Ця красуня з розкішним каштановим волоссям, сама того не знаючи, змусила його думати лише про неї. Вона справилась зі своїм наметом однією з перших. Дані побачив досвід і завзятість яку вона проявила, йому не могло це несподобатись.

Коли вже стіни льодовикового кару заховали сонце і кинули тінь на щойно розбитий табір біля гірського озера, повітря вже пахло їжею. Такою смачною і заслуженою, після втомленого дня. Вечір став прохолодним, дуже швидко із заходом сонця. Всі постарались одразу ж накинути свої куртки, і по комфортніше вмоститись біля вогню, вибираючи найкраще для себе місце.

Гарячий суп з лапші і м’яса на відкритому вогні був надзвичайно смачним. Злата швиденько налила дві порції такого делікатесу, яким сьогодні мали смакувати туристи, і відправилась на пошуки Дані. Його намет був порожнім, він ще продовжував тягати хворост для вогню, якому судилось сьогодні горіти аж до самого ранку.

- Ти робиш запаси аж до зими? - спитала Злата, тримаючи у своїх тендітних руках мисочки з гарячим супом.

- Ні лише до весни. - жартома відповів він.

- Ну ж бо, він же гарячий, важко тримати!

- Вже йду.

Взявши суп, вони сіли разом на хворост, який тягнув до табору Дані.    

- Спершу треба помолитись! – наполягла Злата.

- А без цього ніяк? - іронічно запитав він.

- Ні! Так ми не поїмо! - заперечила Злата.

Йому навіть сподобалось наполегливість Злати. Вона нагадувала йому маленьку дівчинку, яка навчилась чогось нового і зараз намагається навчити іншого. Впевнено передаючи свої знання, вона подобалась Дані ще більше. 

- Як молитись? Навчиш?   

- Ось так, просто треба закртити очі і говорити те, що саме зараз є на серці. Подякувати за їжу і обов’язково в кінці сказати амінь.

- Амінь? - повторив задумливо Дані.

- Ну все давай, а то застине!

- Давай. – погодився Дані.  

- Господь, я дякую тобі за сьогоднішній чудовий день, який ми провели в цих чудових горах створених твоєю рукою. Дякую за твою присутність, за твій супровід, за твою охорону і за нашого провідника який привів нас до цілі. Дякую за їжу, яку ми маємо цього вечора і особливо за нового друга - амінь.

Злата ліктем штовхнула Дані, і він також ледь чутно промовив – амінь, щоб не образити почуття Злати. Вперше він сказав амінь. Виходить, що я теж молився, подумав він про себе, я погоджуючись із її словами.

Відчуття якогось тепла наповнило його серце, може то присутність Злати, може аромат гарячого супу, але щось тепле відчулося там всередині, досить давно ховаючій холод до всього. В колі цих мирних людей він відчував якісь зміни, зміни які сантиметровими кроками долали його власну вершину невірства. В присутності Злати він відчував почуття дуже приємне, таке схоже на те яке він колись вже переживав. Так просто, так нічого важкого, прості слова які обов’язково мають йти прямо з серця.

Вони смакували їжею дивлячись на зоряне небо, що розкинулось як простирадло. Воно було схоже на мантію астронома, саме того  астронома із загостреним капелюхом, якого часто малюють в дитячих казках.

- Смачно!

- Звісно не твій ранішній шедевр, але ти правий, приємна легка вечеря.

- То які плани на далі? – запитав Дані.

- Зараз буде все вирішуватись.

- Ви отримали перемогу, тепер можна і до дому. – в голосі Дані проблиснула нотка печалі. Він не хотів одразу так швидко втратити друга як швидко і знайшов. Бажаючи, щоб її присутність була довгою, чи не вічною.

- Ну ми йшли не лише через перемогу, нам хотілось в це місце, далеко від всього. Такий спосіб допоміг нам покинути життєвий вантаж вдома, залишити його далеко – далеко, десь там внизу. А здобути перемогу і отримати місце в місіонерській подорожі – просто мотивація, ну і хороший спосіб відпочинку з друзями.

- Що там в Бразилії? – з цікавістю запитав Дані.

- Діти! – Злата знову щиро посміхалась, ховаючись в капюшоні своєї куртки.

- Давно ти так піклуєшся про них?

- Давно! – зі скромністю відповіла Злата.

-  Ти займаєшся хорошим ділом, таких людей мало, особисто я не знаю таких.

- Зараз вже знаєш! Ми всі покликані на добрі діла!

- Покликані чи ні, але не всі відкликаються!

- Мабуть бояться жертвувати собою! – промовила вона з сумом.

- Що таке "жертвувати"?

- Віддавати найкраще, найцінніше, те чого в тебе більше можливо й не буде, обов'язково для когось!

- Для кого? - запитав Дані.

- Для Бога, для людей! - заявила Злата.

- Це стиль життя такий? 

- Ну можна й так назвати, це життя яке присвячено длякогось, не для себе!

- Для Бога і для людей, так?! - знову перепитав Дані.

- Так! - ще раз запевнила Злата.

- То яка нагорода за таке життя?

- Щасливе життя! - посміхнулась Злата.

- І все? Так просто?

- Так просто!

Вони сиділи свмакувавши вечерею, а потім Дані знову запитав:

- А як ти знаєш, що Бог тебе чує?

- Ну це насправді просто! Він же ж Всемогутній, Всезнаючий, тому знаючи Його атрибути, я точно знаю, що Він мене чує.

- А якщо Він в той момент слухає когось іншого?

- Він чує мільйони подяк і прохань одночасно, Він же - Всемогутній.   

- А ну так, щось я прогавив.

- Нічого! - підбадьорила його Злата,

- Ти дізнаєшся про Нього ще багато чого.

- Ти кажеш Біблія дає опис всього незрозумілого, для таких як я? То треба почати з неї?

- Було б чудово насправді, адже вона - Його слово, яке дає пояснення на багато чого, незрозумілого. Багато людей сучасності просто відмовляються від знайомства з Богом, від читання Біблії, відкидаючи Біблію вони відкидають самого Бога адже в ній зберігається всі Його слова скзані до сердець людей, вся надважлива інформація для людини міститься в ній, вона несе в собі істину. У нашому біблійно не грамотні, в школах не вчать її не моляться, Бого центричність суспільства змінили різні ідоли такі як гроші, секс, насолода, влада, алкоголь, наркотики, слава, в кожного серця свій бог за яким ховається диявол. В школах діточкам говорять, що хлопчик який любить іншого хлопчика, це нормально так само з дівчатками, виходять закони які забороняють батькам бути батьками, діти самі можуть визначати свою стать, і це називається – цивілізований світ. Істину замінюють брехнею яку видають за істину, це те про що ми з тобою говорили.

- Тобто ця книга несе в собі істину? - на повному серйозну запитав Дані.

- Абсолютно вірно! Тому надважливо читати її, і вникати в кожне нею написане слово.

- Я зрозумів!  - утішливо сказав Дані.

- Ну ти ж такий розумний! - іронічно відповіла Злата, після чого вони обоє почали сміятись.

Сузір’я широкого нічного неба змінювали своє положення, маленькі астероїди згорали в атмосфері так і ніколи не торкнувшись поверхні землі, створюючи відвічну ілюзію падіня зірок. Дані відклав порожню миску від супу.

- Смачно, дякую!

- Будь ласка! - посміхнулась Злата. 

- Хочу запитати! - доволі невпевненим голосом проговорив він.  

- Звісно, питай!

- То Бог приймає участь у нашому житті?

- Так - це занадто коротка відповідь! - відповіла Злата, вдивляючись в зоряне небо.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.