Розділ 23

Розділ 23

Ранок оживив табір бджіл, які міцно спали після такої довгої і холодної ночі, але розплющили свої очі під впливом сонячного проміння. У лісі царював туман, ледь пропускаючи промінчики світла крізь свою густу масу. Вологість наповнювала не лише землю, але і повітря, вдихаючи відчувалась певна важкість, та надзвичайно приємною була свіжість повітря, яку народжував ліс. Свіжість була навколо, а разом з нею була прохолода, яка все ще нагадувала про довгу і холодну ніч.

Сьогодні всі встали рано, але ніхто нікуди не поспішав як зазвичай, адже невідомо було, що покаже сьогодні, який там стан у їхнього провідника Дані. Повстало питання: чи зможуть вони продовжити свій похід? Чи продовжиться ця цікава і надзвичайна подорож,Карпатськими вершинами і лісами? Головним було здоров’я Дані, а все інше ще буде навіть, якщо прийдеться все зупинити і відмінити, спустившись до найближчого села, з якого його можна доставити до лікарні.

Дем’ян відчував тяжкість і вину за те що так сталось, адже це їхня ідея з походом, аж до Синевіру, це йому пообіцявши Дані збирав гриби, тим самим затримавшись в лісі, де їх і зустріла, страшна негода. Сьогодні Дем’ян був сумним і почувався погано, йому було прикро, що так сталось, але він розумів, що Бог все контролював і значить Він дозволив цьому статись. Адже в житті не може бути все прекрасно, усе прекрасне колись, закінчується змінюючись ситуаціями, які народжують проблеми. Відповідно це нас засмучує, тривожить і ми одразу хочемо все це змінити, позбутись цього. Завжди в житті люди відбуваються зміни, і тихе спокійне життя змінюється штормами і бурями, так само як і шторми з бурями закінчуються і минають, а їх місце займає знову спокій і мир.

Щасливе життя – це не життя в якому немає негод, щасливе життя, коли твоє серце справляється з ними, знаючи і розуміючи, що вони є і будуть, але воно гідно зустрічає їх і проводить зберігаючи в собі світло. Неважлива буря і шторм, якого кольору зараз небо, чи воно темне, чи воно освітлене блискавками, страх намагається оволодіти нашим розумом і якщо йому це вдається, він просочується глибше, аж до самого серця і сіє там свої плоди. Тоді людина починає жити страхом і в страхові, але ж насправді страх живе в людині і вирощує там свої страшні і химерні квіти, які для нього завжди прекрасні. Коли ж людина в перші хвилини бурі, відкидає будь який страх геть, він не має сили скорити її і проникнути в серце, шляхом: розум – серце, він знищений на підступі до нашої душі.

Так багато проблем у житі можна уникнути і знищити на самому початку їхнього зародження, лишень люди б це знали і хотіли розуміти, застосовуючи у своєму житті. Для цього й прийшов Ісус, щоб ми знали, щоб навчити нас, щоб наше життя не було таким, як бачимо його ми, а таким яким хоче бачити його Він. Живучи в цьому світі там де володарює диявол і усе творіння і наша планета страждає від нас людей і наших гріхів. Де людина створила маленьку подобу пекла з війнами, геноцидами і вбивствами, де все наповненне жорстокістю і пронизане біллю, Ісус дав вказівки які зможуть облегшити наше короткочасне перебування тут на землі. Такі прості, але такі дієві Його слова, які можуть допомогти пройти нам увесь цей шлях, цей нелегкий екзамен на цій планеті, випробування, щоб осягнути справжнє щастя, справжню насолоду і справжнє блаженство.

У людини хибне уявлення щастя, радості і блаженства, з початку віків ми люди замінюємо видиме невидимим, святе огидним, скарби замінюємо на пустощі, а вічним марнуємо заради тимчасового. З наближенням кінця віків, ми лише нарощуємо свої апетити, поглинаючи все більше і більше ілюзій щастя і насолоди в своє нутро. Намагаючись заповнити пустоту, яка там з розміром у безкраїй всесвіт, ми зазнаємо невдач, у нас нічого не виходить, бо нас змусили це робити. Ми віддались страху, який проникнув спочатку в наш розум, а потім у наші серця, розповсюдивши свої бридкі і потворні квіти, які народжують жахливі плоди.

Ми не можемо стати щасливими бо в нас живе страх, страх який говорить нам, що уся вічність - це просто ілюзія, обман, казка і байка про сивого дідуся, яким прикриваються віруючі люди. Пропагандуючи ілюзію і обман, сатана сам користується цими методами, щоб замінити в нас образ Бога, який Він Бог створив, прекрасним і чистим. Диявол намагається зробити з нас нерозумних, але ніби вчених маріонеток, які живуть нав’язаним ілюзіями, руйнуючи своє життя, залишаючись навічно без Бога в своєму житті і позбавляючи себе справжнього щастя, яке дає лише Наш Творець.

Ми намагаємось заповнити нашу пустоту з розміров у всесвіт, ілюзіями щастя і насолоди, повноти і блаженства, але цього ніколи не станеться, адже лише Бог може це зробити. Лише Наш Творець, Той хто нас створив, витворив, наділив життям і полюбив, моє і дає нам справжнє щастя. Саме Той Творець, Який створив безкраїй всесвіт і всі його галактики, лише той Бог може заповнити нашу дирку у нашому серці з розміров в цей самий всесвіт. Нас уміло використовують, а ми радо беремо в цьому участь, хіба не час прокинутись від оманливого сна, прогнати страх і пізнати для себе справжнє щастя?

“Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любові, і здорового розуму.”

(Біблія, Друге послання до Тимофія 1:7)  

Дем’ян згадав ці важливі слова зі Слова Божого і пішов дізнатись як там справи у Дані.

                                               ***

- Я звісно не маю освіти кухаря, але теж дещо вмію! – усміхалась Злата, протягуючи Дані гарячий суп, щойно приготовлений її  ніжними руками.

- Диплом нічого не значить! Значить любов до того, що ти робиш! – спростував її маленьке занепокоєння Дані, взявши до своїх рук мисочку гарячого супу.

- Мушу погодитись із твоїми словами! – усміхнулась вона вмостившись також поїсти супу.

- Так смачно, я в захваті, аж хочется повернутись до того, що колист любив! – Дані оцінив своїми смаковими рецепторами, Златині старання.

- Дякую, я старалась! Думаю зараз поправившись, слід взятись за улюблене діло! – дружньо порадила йому Злата.

- Даніела завжди робила смачні страви це у неї від мами, та  тітка теж смачно готує, взагалі у нас всі такі хисткі на приготування чогось смачного! Я завжди любив лише домашню їжу, просто обожнював відійти від усіх стандартів, точностей, пропорцій і посмакувати їжею дитинства!

- Це ж так чудово!

- Думаєш я зможу знову його полюбити? – запитав він смакуючи  смачним супом.

- Воно надихне тебе, поверне у відчуття потрібності і трохи оживить твої почуття! – пояснила вона, теж смакуючи своїм супом.

- З вами мені вже сподобалось блукати по горах!

- Можеш відкрити туристичну базу, або особливі тури по Карпатах, походи такі от як зараз, у тебе може вийти гарна справа!  

- Але тоді мені знадобиться допомога професіоналів, які вміють спілкуватись і поводитись з великою кількістю людей! – зауважив він.

- Повір в тебе чудово це виходить, але якщо тобі потрібна допомога то звичайно ми допоможемо тобі! – усміхнулась вона своєю усмішкою.

- Буду вдячний! Все ж таки суп особливо смачний, а що ти любила в дитинстві? – запитав Дані у Злати.

- Я? – невпевнено запитала вона.

- Звісно ти! – усміхнувся Дані.

Вона трохи задумалась, і намагалась згадати, що ж вона любила в дитинстві, натомість нічого хорошого в голову не приходило, адже хороших спогадів в не і не було. Тепер настав її час відкритись Дані, але вона все ще вагалась чекаючи слушного моменту. Дані чекав відповіді, тому вона назвала те, що любить все своє життя – вареники зі всім можливим начинням.

- Вареники! – усміхнулась вона непомітно.

- Чудово, вареники, це смачно! – додав він.

- Як ти почуваєшся? – Злата одразу ж перевела розмову.

- Мабуть краще, якщо розговорився, трохи болить спина, але я готовий вести вас далі, головне знову не завести у таку саму бурю! – засміявся Дані. 

- Облиш це ж природа і слава Богу, що Він нас зберіг! – спростуваа Злата.

- Це правда, дякувати Богу, що Він все контролює! – погодився Дані. 

- В тебе є сили? – знову турботливо запитала вона.

- Звісно! - відповів він хоч і відчував певну слабкість після вчорашнього.

- Все одно, не варто мабуть йти далі, краще спуститись вниз, до села! – пропонувала Злата.

- Тут не важко, всього кілька перевалів і ми у озера, нічого важкого! – подовжував Дані.

- Так, але я переживаю за твоє самопочуття!

- Твоє піклування вже дає про себе знати, а супчик підкріпить і ми вирушимо далі! - заспокоїв її він.

- Доброго ранку, як ви, як самопочуття? – Дем’яна схоже теж зацікавив смачний аромат Златиного супу. 

- Прекрасно не вистачає хіба, що сонця!

- Це точно, трохи холоднувато, але до обіду вірю буде сонце!

- Тримай! – Злата простягнула Дем’яну гарячий суп.

- Дуже дякую, от що так ароматно пахне! – він взяв мисочку у свої руки.

- Саме так, до обіду має з’явитись сонце! - промовив Дані смакуючи суп.

- Як ти спав?

- Хіба ж я знаю, як я сапав, якщо я спав і не пам’ятаю! – розсміявся Дані.

- Бачу спав чудово, бо настрій хороший! – усміхнувся Дем’ян.

- Чудово спав, як маля! – додала Злата.

- Ти не спала цілу ніч, чи хтось тебе заміняв? – поцікавився Дем’ян.

- Ні ти що я його не залишала! - подивилась вона ласкаво на Дані, а той на неї, вдячним і добрим поглядом.

- Ти щасливий, ти вдруге народився Дані, ти врятував Злату а Бог врятував тебе! 

- Пусте з мого боку, так зробив би кожен, а от те, що Бог врятував мене це цінно, адже за все я мав там залишитись! – пояснив він.

- Кожен не кажен, але я дякую тобі, слава Богу з тобою все гаразд, було страшно, хоча не можна впускати страх, але мені було страшно, а потім я відкинув страх, адже Бог знає все краще за нас! Те що сталось мабуть мало своє місце і те, що ти живий це доказ Його всемогутності і Його безмежної любові! – додав Дем’ян.

- Так було потрібно! - усміхнувся Дані, а за ним і Злата розуміючи, що так воно і є.

Вони зрозуміли і побачили справжню важливість, одне для одного у своєму житті і ціну своїм почуттям, а ще отримали певні особисті відкриття від Бога на всю ситуацію і саме цей особливий відрізок у їхньому житті.

- Не варто переживати Дем’яне, я живий і зі мною все гаразд, Бог одним випадком сказав мені більше, ніж це могли б усі мудреці світу за все своє життя! Подерта спина і синці заживуть, а от поранена душа може ніколи не залікуватись, проте Бог довів мені що може!

- Я радий за тебе Дані, я радий що зустрів тебе, радий що в мене є новий прекрасний друг, який нагадує мені істини, які я знаю із самої юності, але часом забуваю або випускаю з уваги, як би це сумно не звучало! – щиро промовив Дем’ян.

 - А я радий що зустрів вас вірніше, що Бог звів наші шляхи, адже справжніх друзів так мало у нашому житті, а ціна їм – велика.

Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.

(Біблія, Євангеіє від Івана 15:13)

- Я в цій справі, новий тому мені доведеться пізнати ще багато істин і прочитати не один вірш із Біблії! – промовив Дані.

- Ти справишся з цим у тебе є все для цього! - Дем’ян торкнувся його плеча.

- Що це означає, що: “у тебе є все для цього”?

- Серце добре, серце яке готове: слухати, приймати і приносити плід! – пояснив свої слова Дем’ян.

- Зараз воно стало готовим!

- То що ти скажеш робити далі? – запитав знову Дем’ян.

- Я от пропоную поїсти і потихеньку продовжувати наш шлях!

- Тобі не потрібно до лікаря?

- Я вже був у Лікаря і Він зробив мене здоровим! – знову на обличчі Дані засвітилась усмішка.

- Амінь! – промовив Дем’ян розуміючи настрій Дані. 

- Збирайтесь і вирушаємо, нічого зівати і втрачати час, шлях ще потребує наших сил! – з рішучістю промовив Дані.

- Так провіднику, дай нам годинку, і ми будемо готові! – усміхнувся Дем’ян.

- Даю! - вони потисли руки одне одного.

- Тобі пасує моя футболка!

- Дякую за такий чудовий подарунок! – промовив Дані, після чого вони посміялись і Дем’ян вирушив збирати табір, подякувавши Златі за сніданок.

- Дані ти справді відчуваєш сили? – запитала Злата.

- Чесно сказати?

- Будь зі мною щирим, як завжди! – відповіла вона.

- Так, я відчуваю сили, дякую тобі за твоє піклування! – щиро промовив він.

- Дякую, що ти такий особливи! – Злата подивилась в очі Дані.

- Якщо це правда то таким робиш мене ти! Саме ти квіточко, ти не спала переживала і діставала мене звідти, відхитувала мене і пережила моменти страху, молилась! Я дякую тобі і якщо тут є особлива людина то це ти - зеленоока дівчинка, яка все змінила!

- Ти теж багато чого змінив! - промовила Злата, не зводячи з нього свого люблячого погляду і своїх прекрасних зелених очей.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.