Зелене серце

Розділ 24

Волога земля ліпилась до взуття туристів, як легкий пластилін, які продовжували свій похід не дивлячись ні нащо. Сонце з усіх сил намагалось пробити густі хмари підсвічуючи їх, і від того вони здавались не такими темними і холодними. Прохолода наповнювала ліс, створюючи приємну свіжість в якій можна сховатись від літньої спеки. Коли повітря трішки холодне дихати набагато краще і легше ще й якщо ти подорожуєш і без того навантажуючи свій організм, тому такі умови були прекрасними для походу. Туман все ще вештавшя між гір, не знаходячи собі місця, все так же  чіпляючись верхівок дерев зеленого лісу.

Дані обережно робив кожен свій крок, щоб не посковзнутись, так робив кожен із його групи, адже земля все ше була вологою після сильної грози. У таких випадках слід бути дуже обачними і вивіряти кожен свій крок, адже вибираючи місце де ти ступиш своєю ногою зробивши черговий крок може стати плачевним, або просто небезпечним. Якщо в лісі виступають коріння дерев то можна старатись уважно ставати між них, адже між коріннями земля тримається міцно і відсоток, що вона втече з під ваших ніг дуже мала.

Обов’язково ступати потрібно  між корінням, не ступаючи на самі корені, адже вони вологі і ваше взуття може легко поскавзнутись. Хорошим варіантом є камені, їх теж в лісі багато, тому вони при спусках і підйомах можуть стати хорошим помічником, головне щоб нога мала хороше щеплення з поверхнею каменю і все буде гаразд. Молоді дерева також стають у пригоді, можна міцно вхопитись за них і вже не боятись, що ти впадеш. Або просто знайти для себе одну з палиць, які просто валяються в лісі майже повсюди. Потрібно обрати ще не таку стару, яка розсипається в руках, а відносно свіжу на яку можна акуратно впиратись своїм тілом саме так зробив Дані, і його друзі.

- Тобі не важко? - запитала турботливо Злата.

- Зовсім не важко! - відповів усміхнувшись Дані, опираючись на свою палицю.

- Ти надзвичайно сильний! – підтримала його Злата.

- Звісно! - посміхнувся він. - Якби я був сильним, то ніс би свого рюкзака, а так його несе Дем'ян, тому от хто насправді сильний! - з його обличчя не сходила посмішка.

- Тому що йти своїми ногами після такого, це вже подвиг і неймовірна сила! - пояснила Злата, захоплюючись силою Дані.

- Знаю, це просто комплімент в сторону Дем'яна! - пояснив він.

- Все вірно! - підтримала його Злата.

- Нам залишається спуститись зараз в долину річки що поруч з селом , щоб не обходити його, бо це займе багато часу і сил! Ми просто спустимось і знову підіймемось, і так тричі! Три невеликі перевали і ми біля Синевіру!

- Ми всі довіряємо тобі, і як ти скажеш так і буде! - наголосила Злата.

- Приємно, що ви мені довіряєте!

- Ти ж провідник, кому як не тобі з людей нам вірити? Тим більш після всіх твоїх мужніх дій! Ти справжній лідер потенціал якого ховався глибоко в душі, адже твоє серце було пов’язане біллю минулого, яка скувала усе в тобі! - усміхнулась ніжно Злата, йдучи поруч з Дані, наче оберігала його від падіння.

- Якби не цей похід з вами, я б можливо ніколи не дізнався хто я насправді, яким я є і для чого я живу! - говорив Дані з нотками суму, але з новим, раніше непомітним блиском у своїх очах.

- Диявол знайшов твою слабку точку і давив на неї з усієї сили, тому ти закрився в собі, адже кожного разу його атаки і нещадні удари по твоєму серцю не зустрічали опору, бо там не жив Бог! – пояснюваа Злата.

- Це все правда! - з сумом промовив Дані.

- Наше серце належить Боговові, істинному володарю нашого серця, коли ми приймаємо Його любов і впускаємо Його в своє серце Він займає своє законне місце - трон нашого серця і стає його володарем. Коли Бог там, вже ніщо не може вололарювати в нім, ми знаходимо щастя і радість в маленьких речах, у великих речах бачимо Його руку, а наше життя змінюється і звільняється з кайданів зла, в які диявол хоче закувати усіх людей. Зникає страх, адже наше серце наповнене світлом, добром і любов'ю!

- Який же великий обман диявола! - наголосоив Дані.

- Він робить все, щоб змусити відчувати нас провину в тому чого ми не робили, як це було з тобою! Він видає брехню за правду, а темряву за світло, він робить все, щоб не допустити наше серце до Бога, щоб ні в якому разі Бог не став правителем нашого серця, щоб законний Цар не став володарювати в нашому серці, увійшовши туди по нашій добрій волі!

“І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла!”

(Біблія, Друге послання до Коринтян 11:14)

- А й справді все, що шкодить людині, таке звабливе, і воно так зваблює твої очі і твоє нутро! – зауважив Дані.

- Це все підступність сатани, який видає себе за ангела світла, тобто за добре, чесне і світле створіння, але насправді є повним антиподом цього світлого образу! Головна ціль знищити людину, спочатку увійти в її серце, будь якими методами, потім заволодіти ним в будь який спосіб, щоб встановити свій вплив, а вже потім знищити людське життя! Ціль – знищити, але болісно і повільно, щоб жертва мучилась якомога довше, щоб її життя перетворилось на існування, стало нестерпним і людина сама вирішила його позбутись!

- Виходить людина робить суїцид, але це лише кінцева точка плану сатани, це він вбиває людину її ж руками! – говорив Дані, наче сам собі пояснював усе сказане Златою.

- Саме так, не дивлячись на статус, славу, заможність і владу, частіше всього життя людей стає настільки дешевим, що вони наважуються на самогубство! Самогубство роблять не сміливі люди, а боягузи, ті хто боїться зіткнутись з реальністю свого життя і його випробувань! Ніщо на світі не може задовольнити їхню пустоту, яка виникла в серці через відсутність там Бога, чим скористався диявол, він пропонує заповнити її усіма насолодами світу, але тим самим проблема тільки погіршується і пустота нікуди не зникає! Тому використавши всього себе у пошуках задоволень людина вичерпується і вже не схожа на себе, на той образ Бога, Який Творець створив у нас і дехто не витримує закінчуючи своє життя тим чи іншим способом, завдяки обману і підступу сатани!

- Але ж чому люди цього не розуміють, чому не хочуть переосмислити своє життя? – стривожено запитав Дані.

- Цим ми і займаємось! Подорожуємо по країнах і містах, щоб розповісти людям про Бога! – усміхнулась ніжною усмішкою Злата, що надзвичайно подобалось Дані.

- Як ти думаєш чи можуть всі люди, які зараз живуть на планеті впустити Бога в своє серце? – Дані задав цікаве і здається фантастичне запитання.

- Звісно можуть, але не хочуть, адже рабство яке пропонує диявол під виглядом свободи, набагато привабливіше за справжню свободу, яка відгороджує парканом безпеки справжнє рабство від нашого серця і нашого життя! – відповіла вона.

- Уся неправда - це пастка сатани куди не глянь, все що так міцно стоїть між нами і Богом, це діла сатани, все що затуляє нам наше серце, щоб побачити і пізнати Бога! Атеїзм, дарвінізм, деїзм, еволюціонізм, і багато іншого! – Дані занепокоївся, важко видихув і продовжив. - Як же я міг повестись на його обман? Як же ж я довго відкидав Бога і зустріч з ним, руйнував своє життя і до чого я б дійшов? – схоже Дані уявив фінал свого безнадійного життя, в яке він перетворив його сам.

- Повір він майстер в цьому, пригадай Єву і Адама, які жили в Божому саду і бачили Бога та розмовляли з Ним, але все одно повелись на його хитрий обман! – навела приклад Злата.

- Люди доносять істину, а Бог особисто її відкриває для тебе! – ідея яку зрозумів Дані.

- Ти сам в цьому переконався! Твоє життя вже ніколи не стане колишнім, адже ти особисто пізнав Бога! – наголосила Злата.

- Але ж Бог – Всемогутній, Він може особисто відкрити людям Себе!? – зову Дані задав питання, яке його тривожило.

- Бог не може насильно змусити любити Себе і Він не може без нашої волі увійти в наше серце. Бог може все, але є речі, які Він ніколи не зробити через свою справедливість. Він прагне, щоб кожна людина, добровільно впустила Його в своє серце і дозволила бути його Царем! Його справедливість прагне саме цього, а не насильного заволодіння, не можна любити, коли тебе змушують це робити, а коли ти любиш то неможливо заборонити жити з цим, це лише маленький принцип нашого життя, який насправді йде від Творця!   

“Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною.”

(Біблія, Книга Об’явлення 3:20)

Ці слова з Біблії, лише підтверджують любов Бога, адже Він стоть і стукає в кожне серце, до кожного з нас, спочатку потрібно почути, а вже потім відкрити двері свого серця, бо не почувши ти їх ніколи не відкриєш для Нього. Але буває, що чуєш, але думаєш, що це почулось, здалось, або просто не хочеш, тоді Він подовжить стукати, але так і не увійде без твоєї волі. Різниця в тому, що Богові важлива твоя любов і твоя воля, а дияволові нічого неважливо, лишень обманути тебе, викрасти твоє серце і знищити його, щоб воно не дісталося Спасителеві сердець і життів! Постійно ведеться духовна війна, світла і темряви, війна йде за душі людей, адже заволодівши душею людини, вона стане під твоє підпорядкування, тому є люди які стоять на стороні світла, і боронять істину, досягаючи людей з темної прірви в яку втягує їх сатана!

- Все це набагато серйозніше ніж може здатись на перший погляд! – додав він, після всього що розповіла Злата.

- Саме так, тому я обрала цей шлях, коли ти жертвуєш собою і своїм життям не для насолоди, а задля вічних цінностей і складаєш скарби собі на небі чекаючи зустрічі зі Своїм Творцем, хіба це не справжня місія і справжні смак щастя! – очі Злати світились, а її усмішка зачаровувала.

- Це справжня насолода займатись тим, що має справді ціну, і приносить лише щастя і насолоду! – погодився Дані зі словами Злати.

- Скажи ти добровільно впустив Бога в своє серце? – Злата задала питання, на яке Дані мав дати відповідь перш за все самому собі.

- Так! – прозвучало тверде і рішиме. - Я хочу жити з Богом і хочу, щоб Він жив у моєму серці! – твердо відповів Дані, без жодних сумнівів.

- Я щиро рада, що ти прийняв таке рішення! Це найкраще, що може трапитись з людиною у житті, адже від цього вибору й залежить життя людини земне і вічне!

Сонце все таки пронось крізь хмари, і подарувало кілька яскравих променів туристам, через густі крони мішаного лісу, що неабияк потішило подорожуючих. Цим жестом сонце, наче просило вибачення за грозу, за те, що воно зникло і з’явилось лише зараз. Група спустилась аж в долину де текла прудка гірська річка, зазвичай вона прозора як крита, проте вчорашня гроза перетворила її на каву з молоком. Дані вирішив трохи присісти і всі зробили малий відпочинок, високий спуск був подоланий, залишались лише три перевали не такі грізні, але не такі вже й малі.

- Скажи, коли ти почала жити новим життям? - запитав її Дані, сівши на величезний пень зрубаного бука.

- Я розповів тобі згодом, якщо ти не проти? – знову на ї обличчі зявилась та сама чарівна усмішка, яку так любить Дані.

- Звісно ні, я чекатиму на твою розповідь! – промовив він посміхнувшись їй у відповідь. – Нам ще три перевали і все, перед вами постане ваша омріяна ціль! – додав він наче із сумом, розуміючи, що похід не може тривати вічно.