1
Минули віки, боги поселились у Вирії, сотворили й заселили матеріальний світ – Яву. Більш ніж три тисячі років тому слов’яни-оріяни, наші далекі предки, подорожуючи вгору по священній річці Дніпрі-Славутичі, зустріли добрий і дружній народ, який пізніше назвуть балтами. Вони теж молилися богам Вирію, називаючи їх по-своєму: Перуна − Перкунасом, Велеса – Велнясом… Зараз землі, де зустрілися ті племена, ми називаємо Українським Поліссям.
Якогось дня, щоб скріпити дружбу й угоди, військовий вождь невеликого оріянського племені (тобто, князь) взяв за дружину молодшу сестру криве (верховного жреця), відунку Лайме. Це ім’я в сусідів означало «удача, добра доля, щастя». Тому й прозвали її оріяни по-своєму: Вдачею. Жінка через кілька років занедужала й відійшла до предків. А чоловік, князь Благовид, так і не знайшов (бо не хотів шукати) собі іншої пари. Він став суворим навіть до власних дітей − хлопчика Святослава та дівчинки Ягайли (їй дали ім᾿я з роду матері).
Діти росли здоровими й веселими. Святослав змалечку готувався стати воїном, вчився в найкращих бійців. Ягайла ж добре затямила, що вона, як матір, стане хранителькою миру і віддадуть її заміж в інше плем᾿я. Але батько не міг заборонити малолітнім спадкоємцям бути просто дітьми. Вони росли, бавилися, мали товаришів та подруг.
Якось воїни, об᾿їжджаючи землі племені, знайшли у лісі дивного дітвака. Він спав у дуплі старого дуба і, коли його розбудили, нічого не пам᾿ятав. Говорив їхньою мовою, був убраний в простий полотняний одяг. На грудях проста вишивка сірими нитками: серп місяця. Хлопця показали волхвам − служителям бога чарів Велеса. Ті помолитися покровителю й отримали дивні знаки... Порадилися, і сказали князю, що отрок посланий богами і нічого лихого не несе. Благовид залишив Знайду (так назвали хлопчину) у племені та прийняв до себе. Так і стало у сім᾿ї троє дітей.
А був то не простий людський хлопчина, а сам Числобог із Вирію, син Рода і бог часу. Роки й віки він допомагав батькові давати лад світу. І, врешті, забажав мати вірну подругу, яка могла б розділити з ним серце й буття. От тільки не було на небі тієї, до якої заспівала б його душа. І тоді, порадившись з Родом-батьком, Числобог попросив бога Велеса накласти могутні чари. Магія мала надати йому подоби зовсім юного людського хлопчини, стерти спогади та перенести в той час і простір, де живе дівчина, до якої озветься серце.
Тільки Род не міг відпустити бога часу надовго. І домовилися, що через 10 років Творець прийме людську подобу й сам прийде за сином. Якщо все складеться так, як Числобогу бажається – він повернеться назад із судженою.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!