26
Минув рік. Ксені виповнилося 21. Вона готувалася отримати диплом бакалавра (вчитель української мови та літератури), тричі на тиждень ходила в госпіталь і фахово (!) допомагала Юридичній сотні. Готувалася «Пам’ятка учасникам російсько-української війни», і дівчина вичитувала текст як філолог. Щоб жодної орфографічної помилки! Дуже старалася.
Стосунки з Сергієм Орликом розвивалися поволі й плавно. Він уже був знайомий з її батьками. І називав своєю дівчиною. Але ні до чого «такого» поки не дійшло. Це тривожило і, водночас, заспокоювало. Ксеня ніяк не могла зрозуміти любить його чи ні. Нічого схожого на пристрасті, які описували подруги (палкі почуття, непорозуміння, скандали, зради, примирення) в них не було. І, власне, бути не могло. Бо не існувало нікого іншого! Здавалося, вони приречені одне на одного. Чи… суджені? Але дівчина була щаслива.
Ксеня продовжувала допомагати «Добровольцям» і час від часу теж їздила збирати свідчення військових, потрібні для довідок. Сергій незмінно її супроводжував.
Так було і в червні 2016. Вони поїхали у місто Світлодарськ (Донецької області). Поблизу були сутички (звичне на лінії фронту явище!), але молода пара не збиралася доїжджати аж туди. Благими намірами…
Отож, 29 червня. День, який асоціюватиметься потім з боями на Світлодарській дузі. Як вони раннього ранку зблудили і не туди завернули – невідомо. Першою не те відчула Ксеня. Усе-таки кров відунки…
Почувши, що вона чомусь тривожиться, Орлик загнав їхнє авто кудись набік і вони обережно роззирнулися з найближчого пагорба. «Вчасно». Почався обстріл. На щастя, не в їх бік. А потім бліда дівчина розгледіла бронемашини і піхоту. Сумнівів у неї не було – вороги.
Сергій потягнув її назад до машини. Майже на руках доніс, бо від страху ноги не слухалися.
− Послухай. Я зараз сховаю нас. Не помітять. Але…
− ЩО?!
− Нічому не дивуйся, добре?
Кивнула. Вона ще від того походу до Баби-Яги відівчилася дивуватися. Між іншим, про нього вони досі не поговорили!
Сіли в машину, Сергій зосередився.
І… Як би описати?
Усе навколо ніби розпливлося. Авто огорнув туман.
Вони сиділи й сиділи, нерухомо. Можливо, навіть не дихали. Ксеня здивувалася б, але її думки теж якось застигли. Тиша…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!