8
Вечір ще тільки заснувався, коли Ягайла знову зібралася під стару вербу.
Чи вірила вона, що робить правильно?
Ні. Вона просто ВІРИЛА. Не було іншого способу вчинити для неї, як не було можливості жити − й не дихати. Вона ні словом не заперечила батькові. Нічого не сказала рідні, подругам, братові (зрештою, якраз Святослав не мав зараз на неї часу − він з парубками влаштував прощальну учту для Знайди-Числобога).
Коли сонце почало сідати, погладила Вуглика – для хоробрості – і непомітно вийшла з хати у чистій простій сорочці, прикрашеній вишивкою нареченої – ромбами з вусиками (символ плодючості). Садками прокралася до краю села. Вмилася біля річки. Розпустила довгу, нижче пояса, косу. Вже встигла помітити, що ЙОМУ подобається її волосся. З тими приготуванням настав вечір. Зійшла Зоря Вечірня. Цікаво, вона, Ягайла, побачить цю богиню у Вирії?
Не час про це думати! Глибоко зітхнула. Як же стемніло швидко! Зняла вишитий, ще мамин, пояс і залишила його на березі − дар духам лісу й річки, щоб підтримали її. І пішла.
Вона добре знала де був цілий день Род. Відчувала. І тепер наближалася до старої верби (одна з улюблених схованок у дитинстві!), хвилюючись тільки про одне: чи не прожене знову?
Щойно вона підійшла до завіси зеленого гілля, та сама собою розсунулася і сильні руки вхопили її за рамена:
− Навіщо ти прийшла?
Гарячковий шепіт, обійми − як найсолодший сон... П’яна від щастя дівчина відповіла:
− Бо не можу інакше! Покажи мені стежку Марени, дай приєднатися до тебе, зроби своєю − перед богами й людьми, перед усім світом!
Вони просиділа під вербою до ранку, шепочучи, цілуючись та присягаючи.
Чому Род дав себе вмовити?
Смертні у Вирій приходять тільки разом з Мареною-Смертю. Або − якщо їх покликано ненадовго. Винятків це правило не знає. Творець сотворив світ і закони для нього. Їх не обійти, інакше буде порушено рівновагу. За все треба платити. А хто не хоче платити, мусить потім розплачуватися, затягуючи в цей вир навіть невинних.
Але дівчина так щиро вірила… Хіба не богові знати на які дива здатне це почуття?
Ягайла була переконана: не могло статися нічого справді поганого на тій стежці до Вирію, до вічного щастя, якщо її відкриє коханий. На неї чекають випробування? Та які б вони не були, вона подолає страхи і гарячим почуттям розплавить будь-які перепони!
А батько... Він зрозуміє! Зуміє змиритися з божою волею. І прийме її вибір, бо він же − благо!
Тому раннім ранком, навіть не оглядаючись, Ягайла ступила на стежку Марени.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!