25
«Добровольці» співпрацювали з юристами-волонтерами з «Юридичної сотні» спочатку через Facebook, а ще розповідали своїм підопічним про їхню Гарячу лінію правової допомоги (цей проект запустили з грудня 2014). Потім поступово познайомилися особисто.
Ксеня відразу звернула увагу на молодого ще (31 рік – це ж не старість, правда?) правознавця Орлика, Сергія Віталійовича Орлика. Він був дуже симпатичним – невисокий шатен міцної статури з зеленавими очима й доброю посмішкою), уважним. Говорив неголосно і якось… старомодно. Ніякого суржика, жодного ультрасучасного слівця. Хоч, може, це пояснювалося тим, що його прадід з дружиною ще перед Другою світовою виїхали в Канаду. А діаспора – це всі знають – зберегла той давніший варіант української мови. Сергій Орлик приїхав на Євромайдан і залишився на землі предків. Він отримав там, в Канаді, юридичну освіту, а тут, у Києві, пройшов додаткові курси.
Так сталося, що працював Сергій Орлик переважно з сім’ями добровольців. І вельми успішно! «Сарафанне радіо» рознесло добру славу про його консультації серед волонтерів й «атошників». Він завжди знаходив час вислухати, продумував як оптимально вчинити, іноді − творив справжні дива. Хтось з підопічних жартома прозвав його Покровителем. І прижилося.
Що цікаво – ніхто до пуття не знав чим займається симпатичний молодик, окрім волонтерства. Де працює, чи має гроші, що робить у вільний час. В соцмережах його теж не було. Єдине, що точно з’ясували зацікавлені (симпатичні представниці слабкої статі) – він «вільний». Ні дружини, ні дівчини.
При першій же особистій зустрічі Сергій потиснув Ксенії руку (її маленька долонька просто втопилася у його – широкій, мужній) і, хитро примружившись, запитав чому вона так не любить свого імені.
− Я його люблю! – заперечила дівчина. – Просто дратує… Пісню чув? «Гуцулко Ксеню, я тобі на трембіті..»
− Звичайно! Гарна пісня, мої рідні її люблять.
− Мої теж! От і назвали… А тепер всі до мене: гуцулка Ксеня… Яка я гуцулка, в Карпатах навіть не була. Я з Полісся.
Вони подивилися одне одному в очі й розсміялися. З першої секунди разом було легко й тепло.
Як по правді, Ксеня впізнала його. Молода іпостась Числобога, який водив її по живу і мертву воду. Але він жодного разу навіть поглядом не натякнув, що вони бачилися раніше! От вона й сумнівалася… Про пережите мовчала – не повірять, ще в «дурці» поселять.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!