28
Числобог вийшов з хатинки знову молодим. Він дивився на Ягу так, ніби не йняв віри очам. А та вже повернулася до Ксені:
− Ти дійсно хочеш лишитися тут? Зваж, виходити в Яву щодня не вийде. І залишатися там довше, ніж на три дні – теж.
− Дійсно. Я готова.
− Мене хтось запитав? – невдоволено озвався Числобог-Орлик.
− Навіщо? – повернулася до нього дівчина. Ти мені не брат, не батько і не чоловік!
− Я − твій наречений!
Схилила голову, підняла чорну брову скептично, сині очі примружила.
− Я – твій суджений! І ось, − витяг звідкись коробочку, явно з ювелірним виробом. Перстень?
Ксеня безпомічно крутила в руках «презент» не поспішаючи відкрити.
− Чоловіче, − втрутилася Ягайла. – Тобі віків більше, як їй років! А допитатися як тепер заміж кличуть, не здогадався!
Числобог ляснув себе п’ятірнею по лобі, забрав коробочку, простягнув букет розкішних троянд і став на коліна. Обидва. Потім лише на одне.
Стара й молода відунки зустрілися поглядами. Зітхнули. Посміхнулися.
− Гаразд. Я бачу, що це у вас надовго. Піду сама.
І Яга зникла.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!