Зміст
  • Частина 1. Розділ 1. Привіт, Неприємності!
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12.
  • Розділ 13.
  • Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Розділ 24.
  • Частина 2. Безумство. Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Частина 3. Помилки. Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Частина 4. Вороги і Союзники. Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Розділ 66.
  • Частина 5. Катарсис. Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Епілог.
  • Від Автора.
  • Розділ 20.

    На стовпі висіла об’ява. Я презирливо скривився. Ледь переборов у собі бажання здерти її к бісу.

    Звучала вона десь так:

    Цілителька бла-бла-бла зніме прокляття, порчу, привороти, і ще багато іншої просто неіснуючої хуйні. А також налагодить сімейне щастя, бізнес, забезпечить прилив грошей…

    Я хотів дописати: і зробить так, щоб ніколи не було похмілля, і щоб повії давали знижку. І ще щось там про драконів з єдинорогами…

    Жаль, що в цей момент в мене не було нічого, чим би я зміг це написати. Невже є ті, хто ведуться на таке?

    Відьми, цілителі, шамани? Тьху. Це маячна все. Брехня. Ніхто цього робити не буде. А от гроші з вас здерти…

    Не тому, що це в принципі неможливо. Я сам не знаю, що можливо, що ні. І це попри те, що я ні разу ще не помилився. Мої галюцинації завжди справджувались, якщо я не втручався в порядок речей.

    В вас мабуть питання: чому ж я тоді спілкуюсь з такими людьми, якщо не вірю в це. Тому що я не казав, що немає нічого над природнього. Я казав, що більшість з цих людей просто пройдисвіти. Вони мають до цього такий зв’язок, як я до нанотехнологій. Просто знаходяться ідіоти, що готові потратити гроші на чудесне заклинання від всіх своїх бід. Ну не дибіли?

    Відсоток тих, хто цим займається, дуже-дуже малий. І спектр їх послуг ще менший. Прокляття насилати може будь-хто. Це просто такий собі, ще не вивчений вид енергетики, напряму діючий на біополя. Тобто, якщо не влізати в недостовірно доведені науки, то – прокляття, це просто психологічний стан людини. Депресія, ненависть до самого себе, слабкість? Вітаю, це причини для появи відповідного стану…

    Це як ракова пухлина для душі.

    Так от, чому ж я спілкуюсь з такими людьми? Тому що вони бачать таких ж людей. Вони інстинктивно відчувають, що не все так просто. Що є ще щось, чого нам не осягнути органами чуття, і радіють. До них доходить, що люди в більшості своїй просто біосміття, і ними можна маніпулювати. Вони приймають крихти своїх знань за могутність. І мало хто з них таки досягає її. Невже ніхто ніколи не чув про експерименти, як можна керувати волею людини? Серйозно?

    Наталія, і їй подібні відьми, можуть бачити таких людей. Можуть проклинати. Погіршуючи цим психологічний та фізичний стан людини. Інколи знімати прокляття.

    Едик ж працює в іншій галузі. Він в нас вірить в духів. Навіть вірить, що керує кількома з них. А ще він входить в астрал під дією наркотиків. Що тут скажеш, його класно ліпить. І так він знаходить людей. Або посилає своїх духів на чиїсь пошуки…

    Одним словом, Едик – невібенний темний маг, лорд ситхів і решти темних сил. А крім цього, расист, наркоман і гандон.

    Чому я так зараз говорю? Тому, що нестача знань в моєму мозку, автоматично ставить під сумнів ці знання. Так ми влаштовані: таким чином мозок компенсує нестачу власних знань та досвіду. Він спрощує замість просто прийняти на віру.

    І найголовніше: вони знають те, чого не дізнаюсь я. І не можу ж я в пошуках людей, котрим хочу допомогти працювати сам. Це не так легко. А вони хоча б економлять час.

    ***

    Ліля засмутилась, що я переніс побачення. Нічого страшного, переживе. Переживе? Я ледь не засміявся від думки про це, виходячи з офісу. Її прокляття набирає сили. Стара з косою скоро прийде по неї. І це не буде, щось на зразок серцевого нападу. О, ні, цей етап пройшов, ще до нашого знайомства.

    Тут щось серйозніше. Це виглядатиме, як бунт в’язнів на вулицях міста. Поїзд зійде з колії. Пожежа в домі, потоп. Автобус набитий людьми втратить керування і вріжеться в заправку.

    Перш за все, людина сама накликає на себе смерть. Підсвідомо, чи за чиїмось бажаннями, але це стається. Достатньо звернути десь не там, зробити щось не те. Все в наших руках. Дарма, не знаю чим думав Бог…

    Коли мітка досягне достатньої сили, всі люди, що будуть поруч помруть. Влада потім спише все на, терористів, про яких в Україні знає хіба СБУ, і то, я не дуже в це вірю. Це буде трагедія, масовий нещасний випадок, велике горе, про яке будуть базікати політики на наших екранах телевізорів. Ви можете запитати: невже все от так просто? Достатньо одній людині бути проклятою і вона потягне за собою решту. Невже це причина великих нещасть, смертей, війн?

    Війн – ні. Люди ведуть їх через свою жадність і тупість. До самогубства люди доходять самі, тож це теж ні до чого. Є ще кілька випадків, коли помирають люди, що помирати не мали, але про них пізніше…

    Решта все так. Задумайтесь, ви постійно чуєте, що десь хтось віддав кінці різними способами. І ви знаєте, що це всюди так. Кожний момент, хтось відправляється на той світ. Але коли ви чуєте щось таке, ви завжди думаєте, що це далеко. І частково це правда. Але чи хоч раз ви задумувались чому саме так? Чи це випадковість?

    Ні. Це не випадковість. В життя свої закони, це природний баланс. Так має статись. Проблема в тому, що такі нещасні випадки це ситуації, коли баланс порушено. В ідеалі, людина доживає до старості, і тихо помирає уві сні.

    Решта все, це спроби, налагодити баланс. Для життя і смерті ми всі рівні. Їм похуй на тебе, як на особистість, просто так випало. А те, що біля тебе люди, що не мають помирати? Тьху, теж мені проблема. Гайда всі на той світ.

    Так і трапляються ДТП, обвали шахт, аварії на станціях. Там хтось мічений і він вмирає. Або поряд хтось мічений, а такі йолопи, як я намагаються його/її врятувати. От і маємо наслідки. Мітка йде на когось іншого і все. Просто встановлення рівноваги.

    Жорстоко? Не я диктую закони. Людей з мітками до самої смерті підштовхує більшість обставин та незначних дрібниць. Ліля додумалась розмотувати навушники посередині дороги. Той тостун перебрав з алкоголем. Обоє могли не робити того і, можливо, були б живі. Єдиний виняток, це самогубство, тут жертва доводить себе до цього сама. Хоча є і місце обставинам. Але як би там не було, така смерть ніяк не вплине на природній стан речей. Чи не думали ви, чому в більшості релігій це самий тяжкий гріх?

    Сумніваєтесь, що все так просто?

    Все. Так. Просто. Світ та його закони дуже прості, а те, що ніхто цього не бачить, нікого не їбе. Ви не розумієте світ – значить ви не розумієте життя.

    Тепер на рахунок проклять і конкретного випадку з будинком, який прокляв Едик. В світі просто незліченна кількість загадок і таємниць. Наука не може описати все, тож її прихильники йдуть шляхом найменшого опору (як і все в принципі). Вони піддають сумніву те, що не можуть довести. І люди за власним чи без бажання можуть впливати на цей світ. Одне з таких явищ це прокляття.

    Може в вас є багато питань ще, але відповісти я не можу. Я просто знаю, на кого глянула смерть, і я з власного досвіду можу сказати, як саме хтось помре. Термін мітки придумали ми з Марком, щоб якось позначати їх, та весь той процес, що відбувався з міченими. Моє завдання було відвернути цей момент.

    Рештою з того, що я перечислив займається Марко. Він перший дійшов до цього. Він зрозумів, як все працює. Він ж намагається це змінити. От чому я не хочу йому допомагати, і от чому я нервував, дізнавшись, що він тут.

    Він грається в Бога. Всілякий раз, коли ми намагались обманути смерть, вона завдавала нам дошкульних ударів. Вся його гра в Бога була однією великою помилкою. Я вірив йому, отець Михайло вірить йому, багато людей вірило йому. Ми так і не змогли змінити правила. Хтось помирає замість когось. І не завжди це один за одного. Але завжди врятований лише один…

    Досить! Я зупинився і закурив. Ці роздуми не допоможуть мені, і нічого не скажуть вам.

    Вечоріло. На вулиці було тепло, жара спадала. Попри мене проходили люди, щасливі, сумні, веселі, засмучені…

    Вони жили своїм життям. Вони поспішали кудись, до когось. Більшість їх проблем зводилось до грошей, та до другої половинки. Колись я їм заздрив. Не так легко жити звичайним життям з моїми здібностями. Від накотившої на себе хвилі жалості стало не по собі. Я ненавидів себе за це і в той ж час хотів втопити своє горе в алкоголі. Ні, все потім…

    - Де ти є? – лютував скінхед Едик, як тільки я підняв слухавку.

    - Я ж сказав, що йду, – процідив крізь зуби.

    - Краще поспіши, якщо не хочеш, щоб хтось з моїх відправився до твоєї подружки.

    - Ти робиш велику помилку, погрожуючи мені, – тихо сказав я.

    - Тоді поспіши.

    Я кинув слухавку. Гнів затулив мій розум. Він забрав усі думки. Я знав, що робити. Він заплатить за це. Всі, хто знаходитиметься в кімнаті, заплатять за це.

    В вас є питання, як одна людина може накликати прокляття на іншу. Тоді наберіться терпіння…

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.