Зміст
  • Частина 1. Розділ 1. Привіт, Неприємності!
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12.
  • Розділ 13.
  • Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Розділ 24.
  • Частина 2. Безумство. Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Частина 3. Помилки. Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Частина 4. Вороги і Союзники. Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Розділ 66.
  • Частина 5. Катарсис. Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Епілог.
  • Від Автора.
  • Розділ 26.

    Добре що вона приїхала до мене.

    Всю середу я провалявся в ліжку. На роботі оплатили лікарняні після того, як довідались, що сталось. Присутність Карини пришвидшувала моє одужання, хоч і позбавляла часу і сну. Я заслужив на такий вихідний. Ми пили, гуляли і кохались.

    Моє лице таки постраждало не гірше тіла. Крім синяків, що вже були, на щоці з’явилась подряпина та добрячий опік. Коліно довелось перемотати і обзавестись палицею (Карина настояла, я ж то міг і обійтись, але з нею марно спорити), «щоб було зручніше ходити». Ребра ще не загоїлись від недільних побоїв, а тут до них до плюсувались болі в спині. На щастя, хребет не сильно постраждав. І я ще сильно кашляв, тож довелось хоч на кілька днів перестати курити.

    З самого ранку я перевірив телефон. На диво ніяких викликів. Ні Ліля, ні той прибацаний скінхед, ні відьма Наталка, ні міліціонери, ні шеф чи хтось з роботи. Ви там повмирали всі? – здивувався я. Чи вже похоронили мене? За кілька днів я відвик від відчуття, коли до тебе нікому немає діла. Що ж, приємно, коли це почуття повертається…

    Я вирішив пройтись по вулиці. Тим більше, погода дозволяла це зробити. Карина радо приєдналась. Завдяки палиці ми скидались за двох пенсіонерів. Карина потягла мене на річку. Я лежав на камінні та терпеливо чекав, доки вона наплавається. Інколи вона вибігала, хляпала водою на мене, або сідала зверху, цілувала чи лоскотала мене своїм мокрим волоссям.

    Я не хотів сьогодні нічого робити. Хотів, щоб цей день тривав вічно. Проблеми почнуться завтра. Але поки завтра не настало, я насолоджувався цим днем. Ввечері ми знову пили і кохались. Карина вся сяяла від звістки, що я перебираюсь до неї. Вона згодилась змінити столицю на будь-яке інше місто. Чесно кажучи, я не вірив, в свої слова, але так далі жити теж не варіант. Мені просто треба швидко зробити все і не дозволити цим речам затягнути мене з головою…

    Я сидів на вікні і курив. Карина міцно спала. А я не зводив з неї погляду. І думав про Лілю. Знаю. так не має бути, але я нічого не міг з цим зробити. Ось спить мрія більшості чоловіків. А поряд сидить ідіот, що думає про іншу і сам від себе намагається приховати ці думки…

    Я ліг поруч з нею. Міцно обійняв її тепле тіло. Треба і поспати. За вікном світало. Небо сьогодні було сірим. Погода псувалась.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.