Зміст
  • Частина 1. Розділ 1. Привіт, Неприємності!
  • Розділ 2.
  • Розділ 3.
  • Розділ 4.
  • Розділ 5.
  • Розділ 6.
  • Розділ 7.
  • Розділ 8.
  • Розділ 9.
  • Розділ 10.
  • Розділ 11.
  • Розділ 12.
  • Розділ 13.
  • Розділ 14.
  • Розділ 15.
  • Розділ 16.
  • Розділ 17.
  • Розділ 18.
  • Розділ 19.
  • Розділ 20.
  • Розділ 21.
  • Розділ 22.
  • Розділ 23.
  • Розділ 24.
  • Частина 2. Безумство. Розділ 25.
  • Розділ 26.
  • Розділ 27.
  • Розділ 28.
  • Розділ 29.
  • Розділ 30.
  • Розділ 31.
  • Розділ 32.
  • Розділ 33.
  • Розділ 34.
  • Розділ 35.
  • Розділ 36.
  • Розділ 37.
  • Розділ 38.
  • Розділ 39.
  • Розділ 40.
  • Частина 3. Помилки. Розділ 41.
  • Розділ 42.
  • Розділ 43.
  • Розділ 44.
  • Розділ 45.
  • Розділ 46.
  • Розділ 47.
  • Розділ 48.
  • Розділ 49.
  • Розділ 50.
  • Розділ 51.
  • Розділ 52.
  • Розділ 53.
  • Частина 4. Вороги і Союзники. Розділ 54.
  • Розділ 55.
  • Розділ 56.
  • Розділ 57.
  • Розділ 58.
  • Розділ 59.
  • Розділ 60.
  • Розділ 61.
  • Розділ 62.
  • Розділ 63.
  • Розділ 64.
  • Розділ 65.
  • Розділ 66.
  • Частина 5. Катарсис. Розділ 67.
  • Розділ 68.
  • Розділ 69.
  • Розділ 70.
  • Розділ 71.
  • Розділ 72.
  • Розділ 73.
  • Розділ 74.
  • Розділ 75.
  • Розділ 76.
  • Розділ 77.
  • Розділ 78.
  • Розділ 79.
  • Розділ 80.
  • Розділ 81.
  • Епілог.
  • Від Автора.
  • Розділ 23.

    Я не знаю, чому мені згадалася ця розмова. Майже шість років тому ми сиділи в одному з будиночків в Одесі. Я любив Одесу. Колись. Одеський колорит мене бісив спочатку, але за два місяці я вже звик. Я любив колись гуляти нічною Одесою. Головне знати, куди заходити не можна.

    Тоді ми не гуляли. Ми дружно зібрались на одній з квартир, де Марко розкладав свої схеми по грі в Бога. Це не був напів підвал, як в фільмах про пограбування. Це була чудова квартира в майже центрі міста з видом в центр. На столі, в великій вітальні, були численні фотографії кількох людей. Ми позначили їх кольоровими маркерами. Тоді ми позначили цими ж кольорами місця на карті. Кілька місць правда вже було закреслено. Всіх не врятуєш.

    - Це просто богохульство! – сичав отець Кирило. – Це втручання в волю Божу. Чим ви тут займаєтесь…

    Повний, бородатий з маленьким лицем та здоровенним хрестом на шиї. Говорив він ламаною українською. Російською він говорив гірше, що було дивно для священика з Одеси.

    - По перше, – холодно нагадав мій брат. – МИ. Ви або з нами, або до побачення. Трутні в команді непотрібні…

    - Я трутень? – закипів той. – Іменем Господа…

    - Перестаньте! – гаркнув худий чоловік в сірому костюмі. – Панове, це не професійно.

    Мені він і тоді не подобався. Пан Геральт пишався собою, своїм австрійським корінням, і своєю родиною. Аристократ, трясця його матері. Великий вчений… Тьху.

    Для чого Антон їх тільки притягнув? Антон, молодий тоді ще чоловік з статурою атлета і приємною зовнішністю, в цей час стояв на балконі з моєю Кариною і намагався склеїти її. Він викликав асоціації з еталоном успішного чоловіка. Для нас він шукав способи розбагатіти на цьому. Ми не заперечували. Я провів їх поглядом. Вона сміялась з його жартів. Вони раз у раз доторкались одне до одного. Він те і діло поправляв своє зализане волосся. Наївний. Вона моя. Це він навчив нас з Марком акуратності та охайності. До цього я носив піджаки хіба на випускних в школі.

    - Успішні люди повинні виглядати відповідно! – говорив Антон.

    Так от, нас тоді було семеро. Ціла команда, котрою по черзі керували всі, крім мене і Карини, так як вона частиною команди не була. Ми двоє з Марком. Я рятував людей, підставлявся під удар. Марко вирішував, що і де робити, куди йти, їхати, летіти, плисти. Антон допомагав нам фінансово. Він знав, де, що, і як можна було зробити. Священик та професор, що постійно гризлись. Кирило таки ніколи не вірив у нас. Як і Геральт. Але вони передчували можливу славу. Один би приплів наш успіх до релігії, притягуючи маси нових віруючих в церкви. Серйозний удар по атеїзму, що тут скажеш.

    Геральт став би світилом в світі науки, так як він би розкрив одну з найважчих загадок для науки. І лише Карина просто подорожувала зі мною. Тоді нам здавалось, що ми любимо одне одного.

    - Що за шум? – в кімнату зайшла Марія.

    Клієнти, звісно, знали цю тридцяти семирічну блондинку, в строго закритому одязі, як відьму Леону. Ми знайшли її в Одесі. Вона знала все про місто. Знала, де хто водиться, і де що трапляється. Її «магічні здібності» ми зневажали, так як все, що вона могла — це замилювати очі. І нам потрібна була така людина в команді. Ну так казав Марко.

    Я ж сидів на дивані і спостерігав за бесідою Карини та Антона. Я не ревнував. До сих пір брешу собі, але я не ревнував…

    Так, в більшості випадків, і проходило планування наступного «спасіння». Пусті балачки про непізнане. Хіромантія, карти таро, магія вуду. Дарвінізм як спосіб описання процесу людського життя (Геральт пропонував мені та Марку дати потомство і глянути, чи передасться це по спадковості). Смерть в релігіях (а особливо пошук людей з такими ж здібностями, навернення їх до церкви. А далі розповісти всім про цей «Дар Божий»). Парапсихологія. Патологія. Танатологія. Цитування Альфреда Нобеля, Івана Павлюка, Клода Бернара, Володимира Неговського, Іллі Мечникова та багатьох інших вчених, що хоча б якимось боком розглядали питання життя і смерті. І ніщо з цього всього не вело до способу, як розірвати взаємозв’язок, коли рятуєш одного, а помирає інший. Проти цього безсильна була наука, релігія і магія. Ми не могли ніяк розгадати цю загадку. Це просто потрібно було прийняти як факт…

    Для чого я це розповідаю? Ну, по перше це мало б позбавити мене від питань, чому я не візьму нікого в команду. По друге, доля багатьох з тих, хто з нами працювали невесела і ніхуя не позитивна. По третє, наші невдачі закарбували в мені примирення до того, що смерть не дасть себе обдурити. Вона прийде і зробить свою справу.

    Але є і плюси. Ось звідки я стільки всього знаю…

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.