9.

Ставало холодно. Аби хоч якось прогріти дім, Арей кидав у пічку все, що могло загорітись. Як старий Волхв тут жив? Арей розтер руки, пускаючи на них пару з рота. Все за пів дня припало павутиною, покрилось мохом. Вогонь ліниво шипів у пічці. Свічка на столі кидала химерні тіні по всій кімнаті.

Жив старий небагато. Домівка його нагадувала швидше архів, чи майстерню зіллєвара. Всюди полиці з списаним пергаментом (котрий щедро летів в пічку), стіл з якимось засохлими рослинами. Арею тут не подобалось. Навіть темрява була якоюсь іншою — синьою, немов просяклу інеєм. Холод посилювався.

Потрібно тепло. Арей вже жалкував, що вибрав саме цей дім. Вогонь ніяк не ділився теплом, тож воїн шалено носився по хаті скидаючи все з полиць. Більше тепла, інакше замерзне. 

Але повернутись назад він не міг. Тоді дружинники сміятимуться з нього, називаючи боягузом. Дивна річ, взагалі, гордість. Особливо, коли їй вдається перебороти страх.

- Дідусь спав ось там.

Арей ледь не підстрибнув, коли почув голос дівчинки позаду.

- Ти завжди так тихо ходиш? — приклав долоню до грудей, намагаючись вгамувати шалене серцебиття.

- Ви просто не чули мене, хоч я вас гукала. Все кидали записи дідуся в пічку.

Під собою Арей побачив розкиданий пергамент, розлите чорнило та пір'я, що пристало до обіт. Арей раптом зрозумів, що йому вже давно не холодно. Та й немає більше ніякої похмурої синяви в домі. Все змінилось на теплі жовтогарячі тони.

- Ти спатимеш там. — вказав рукою на солом'яне ліжко. — Я не скривджу тебе, якщо будеш тихою, наче миша. Спробуєш втекти, приб'ю до стіни! Зрозуміла мене?! Добре, а тепер зніми з мене чоботи!

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.