18.

В голові гуділо. Руки зі щитом він майже не відчував. Меч він втратив. Навколо, очі бачили лише суцільний сірий колір. Туман не відступав ні на крок. Іноді Арей бачив там тіні, що шугали туди-сюди. Невпевнено піднявся.
Щит тепер перетворився на уламки. Фарба злізла, залишивши на дереві дві широкі лінія, глибини котрих ледь не вистачило, щоб розпороти йому руку.
Арей почув тихе рохкання збоку від себе. В сірому тумані поволі вимальовувались контури звіра.

- Ні, вони мої!

Звір зупинився і контури розчинились.

- Я перша відгукнулась на заклик. Будь-ласка, залиш їх мені!

Арей вже чув цей синхронний голос чоловіка і жінки разом. Онучка волхва так говорила. Але ж він наказав їй не виходити геть.

- Він кликав нас усіх, але я була першою! Ти завжди мені заважав. Відступись, цього разу, заклинаю тебе!

Знову невдоволене рохкання, а тоді все стихло.

Арей поволі піднявся. Уламки щита відправились геть в туман.
Знову чорна тінь пробігла попереду.

- Всеслав?! — заволав Арей.

Йому відповіло лише завивання вітру. Без щита і меча Арей відчував себе голим. Зброя давала впевненість, а раз тепер її не було...
Знову тіні навколо нього. Хто це? Чи, що це? 

Туман приховував решту.

- Чи є хтось живий?! — знову закричав Арей.

Цього разу навіть вітер не відповів.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.