11.

Шум вивів його зі сну. Арей не міг його чути, через завірюху, але знав, що щось не так. Він миттю підхопився з ліжка. В кімнаті промайнула тінь. Воїн схопив з під подушки ножа і кинув. Не гаючи часу, витягну меч з піхов. Роззирнувся...

Дівчинка мирно сопіла в іншому кінці кімнати, склавшись калачиком наче той кіт.

Може примарилось? Звісно, — сумно всміхнувся воїн. Блискавка в дерево, могутній кабан, непогода, її чорні очі і пророцтво нелюдським голосом, холод, доки вона не прийшла... Занадто багато мені примарюється за один день. Як там казав той старий: пошли пелену безумств їм на очі...
Розуміння того, що ніякого звуку від метання ножа так і не було, вивело Арея з роздумів. Як не в стіну, так в того, хто міг бути — ніж мав би й потрапити. І мав би бути звук. А його не було.

Інстинкти змусили Арея впасти на підлогу. Ніж повернувся назад з тією ж силою, і з того ж напряму. Цього разу лезо з глухим звуком зайшло в дерев'яну стіну аж по руків'я. Тієї ж миті Арей підхопився з землі і понісся в бік ймовірного гостя. Махнув мечем насліпо. 

В темряві нікого не було.

- Виходь і бийся, як чоловік! — прошепотів, розглядаючись навколо.
Дівчинка на соломі закрутилась. Арей мусив визнати, що крім них більше нікого не було.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.