22.

- Ми не так домовлялись!

Всеслав ледь не підстрибнув від голосу позаду. Онучка волхва весь час була за дверима. Її чорні очі зливались з тінню. Русяве волосся спадало на лице. Кілька воїнів переглянулись. Всеслав коротко кивнув. Двоє воїнів кинулись на неї з мечами наголо.

Дівчинка вмить зігнулась вдвоє. Розкрила вуста в беззвучному крику. По підлозі від неї почала рости величезна тінь. Один з воїнів заверещав, коли наступив на неї. Його нога гучно хруснула в коліні. Дружинник звалився прямо в тінь і більше не піднявся. Іншого дівчинка викинула за двері в туман одним помахом руки.

- Я залишив тобі християнського священика! — у розпачі закричав Всеслав.
- Я не маю над ним влади. — вона розвела руками. — Тому угода відміняється.

Тінь розповзлась далі. Ще кілька воїнів упало ниць. Ніхто не подавав ознак життя. Всеслав задкував з рештою воїнів, доки не оперлись в стіну.

Тінь була все ближче. Вона майже торкалась чобіт Всеслава.

- Я зроблю це! — заволав той. — Зроблю, чуєш?!

Тінь зупинилась.

- Ти можеш пройти.

Всеслав не став ввагатись. Підхопив щит з землі він вибіг за двері. Решта воїнів кинулось за ним, але дівчинка заперечно помахала пальцем, зловісно всміхаючись.

- Про вас мови не було.

Всеслав розвернувся, коли двері зачинились щойно він вибіг. Він повернувся, загупав кулаками по них, але двері не піддавались. З середини долунав перевертаючий душу вереск. Крики воїнів лунали недовго.

Всеслав закричав від безсилля. Здавалось самі небеса почули його крик. Його очі наповнились кров'ю. Він роззирнувся в пошуках Федота, але встиг лише помітити, як священик тікає геть з селища, крізь туман.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.