24.

Арей прийшов до тями, коли туман розвіявся. Його меч лежав поряд. Підняв голову. Частокіл селища був зовсім близько. Повернув голову в різні боки: нікого навколо не було. Невже це був сон?

Роздерта спина переконала його в протилежному. Туману більше не було.
Він поволі піднявся. Меч в руці тепер додав йому сили. Шкутильгаючи, він дійшов до воріт. Там теж нікого не було. Лише самотня сіра постать скрутилась калачиком біля дому старости села і щось шепотіла. Арей впізнав у постаті Федота. Поволі дійшов до нього. Поклав руку на плече. Федот закляк.

- Все минулось, - прошепотів Арей.

Священик налякано підвів голову. Його чуприна тепер посивіла, волосся випадало цілими жмутами.

- Арею? Ти таки вцілів?

Він не відповів. Залишив Федота лежати в багнюці, і по крокував до дому старости.

В будинку нікого не було. Лише мечі та щити безладно лежали на землі. Мара забрала їх усіх, не залишивши жодного тіла для поховання. Жодний з його людей не вижив. 

Вибір було зроблено.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.