5.

- Чи приймаєте ви Христа Спасителя?! Чи відрікаєтесь від старих ідолів?! — Гримів голос Федота.

Старий Волхв вже з світловолосою внучкою стояли обабіч. Дитя ховалось за мантію старого, дивлячись на все дійство великими голубими очима.
Вибору в тих, хто вцілів не було. Старі, жінки та діти, зігнані в купу, зі сльозами на очах, по одному ставали на коліна і повторювали за Федотом слова. Воїни Арея тим часом розвели вогнище, куди, замість дрів, кидали порубаних ідолів. Горів там Перун, Дажбог, Стрибог і Велес. Решту Арей і сам не впізнавав. Зображення різнились від села до села. Хто ж його розбере, котрий ідол розлітається на друзки від ударів сокири перед тим, як відправитись в полум'я?

Старий щось тихо шепотів до своєї внучки, вона уважно кивала, раз за разом витираючи мокрі від сліз очі. Новохрещені люди зі сльозами та рюмсанням дивились, як їх віра, передана предками — перетворюється на попіл. 

- Покарай їх, Перуне! Нашли прокляття на їхню худобу та їхні сім'ї. Пошли безумство на їхні голови та пелену багряну на очі. Бодай сконають вони в муках, та зроблять з собою те, що й з тобою!

Арей знову глянув на пагорб. Кабана тепер не було. На русі колись вірили, що то Перун приймає облік звіра, ходячи по землі.

- Тепер дівчинка! — оголосив Федот.
- Ви і так прокляті! — Волхв міцніше притулив до себе онучку. — Падайте на коліна, скидайте шоломи та посипайте голови землею, аби змилостивився Всеотець! Прийди, Морано по їхні душі, змусь їх боятись, та каятись перед смертю. Розбий їхні надії, і тоді забери їх до себе...
- Я втрачаю терпіння! — Арей грозовою хмарою насувався на Волхва. — Відійди вбік, старий! Це буде безболісно.

Волхв заховав дівчинку за спиною.

- Я краще помру, ніж дозволю це! Відкинь свій шолом набік, вбивши перед тим цього брехуна! — тремтячою рукою показав на Федота. — Бо шляху назад не буде...
- Шолом, кажеш, викинути? — Арей зневажливо всміхнувся.

Покрутив ним в руці. А тоді миттєво ударив ним Волхва прямісінько в голову. Старий скрикнув і вкотре заточився на землю. Дівчинка стала на заваді, готова на все, лишень захистити дідуся. Ляпасом Арей відкинув її геть. Більше вона не піднімалась.

Старий навіть не намагався підвестись. Його потріскані та закривавлені вуста швидко щось шепотіли. Арей став над ним. Заніс шолом наче Каїн камінь над головою Авеля.

І хутко опустив униз. А тоді ще раз. І ще. І ще багато разів. Тіло Волхва не чинило опору. Вже після другого удару його руки безсило розкинулись в сторони і вже не підіймались. Арей не зупинявся. Дикий крик лунав з його вуст, поки шолом піднімався та опускався на голову старого з новою силою. 

Врешті голова старого не витримала. Волога земля  окропилась кров'ю та мізками останнього Віщуна в цих краях.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.