4.

- Стримайтесь, дурні! Закликаю вас зупинитись! Що ж ви робите, відступники?! Заклинаю вас Перуном!

Чи то пощастило, чи може старий Волхв дійсно мав силу в своєму старечому тілі, котре дивом ще пересувалось. Десь на небі пролунав спалах, а за ним і могутній тріск. Дерово на пагорбі біля селища влучила блискавка. Здійналось вогнище, котре не міг загасити мілкий дощ.

Арей з цікавістю глянув на волхва. Худі, висохлі кінцівки, що виглядали з під не менш старої сірої мантії. Лиса голова скидалась на велике зморщене яблуко. Карі очі горіли праведним гнівом.

- Перуне всемогутній! Дажбог, Велес, Стрибог, заклинаю вас! Покарайте...

Які саме наслати кари мали Боги ніхто не почув. Арей одним стрибком наблизився до волхва і схватив його за барки і підняв його. Ноги старого безпорадно теліпались над зелею.

- Ми забуваємо старих Богів, віщуне! — голосно сказав Головний. — І тобі раджу забути! Глянь на своїх односельчан. Я стомився проливати кров, тож дам тобі можливість прийняти нового Бога.

Він відпустив того і волхв заточився в багнюку під регіт дружинників Арея. Сам воєвода розвернувся до нього спиною і пішов, залишивши наляканого дідугана отця Федоту. Старе коріння ще жевріло в ньому, тож він розумів, що його люди могли теж таємно носити знаки валькірій поряд з хрестами. Не можна дозволити їм сумніватись. Арей застиг. На пагорбі далеко від селища під деревом в котре щойно влучила блискавка стояв могутній кабан. Він не ховався від вітру з дощем, неначе їх і не було зовсім. Арей міг би заприсягтись, що кабан дивився прямісінько на нього. 

- Перун!? — здивовано прошепотів Арей.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.