2.

Шал битви збуджує не гірше молодої дівчини. В битві все стає справжнім і водночас нереальним. В битві чути лише те, що потрібно: стук власного серця та тяжкого дихання. Решта голосів стають далекими та неважливими. В битві все стає щирим. Тваринні інстинкти переплітаються з первісною люттю і формують людину. Воїна, чоловіка, Божого воїна.

Лише отець Федот не брав участі у різанині. У своїй сірій від дорожнього пилу та багнюки робі з хрестом на грудях, він тримався обабіч різанини, спостерігаючи збоку та закликаючи бити невірних. Що дружинники й так виконували. Він то і діло відволікався, переживаючи, чи, бува, не кинеться на нього язичницький непотріб. Адже Арей мав захищати його, може й ціною власного життя, а натомість він вже зіскочив з коня, відкинув щит набік і з мечем наголо шматує селюків. Федот лише мовчки перехрестив своїх воїнів, наперед бачачи, що Господь сьогодні на їх стороні.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
lemodream
05.11.2021 09:17
До частини "2."
ох ці священники