10.

Увісні, він йшов пагорбом, де стояло чорне дерево після удару блискавки. Був ранок, сонце ще навіть не почало сходити. Небо хизувалось блакитним та фіолетовим відтінками. Арей йшов босими ногами по холодній росі. З пагорба відкривався вид на село, котре вони вже захопили... Здалеку Арей побачив Федота, котрий читав службу прямо на вічевому майдані.

А з боку воріт на село мчав величезний кабан. Земля двигтіла та розліталась під ним. За кабаном тягнулась чорна смуга. Його ікла були завбільшки з меч. Ніхто в селі не помічав звіра, котрий був усе ближе...

- Мене він не зачепить, — мить і біля нього з'явилась дівчинка. — Але решта помре в муках. Або лише ти, Арею. Вибір станеться з першою пролитою краплею крові.

- Я ж сплю, правда?
- Спиш, але це нічого не змінить.
- Як мені випросити пробачення в Перуна?
- Ніяк. Вибирай: ти, чи всі вони.
- Завтра тебе похрестять.
- Тоді помремо усі. Так казав дідусь.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.