ДЕО І АКА

Цієї миті три тигрові акули переслідували шкірясту гігантську черепаху. Вона відчайдушно намагалася уникнути погибелі, проте чотириметрові хижаки рішучо докладали зусиль, щоб нею поласувати. А їхні щелепи з численними гострими зубами із зазубреними краями на тупих рилах свідчили про ненаситну кровожерливість.

– Смугасті тигрові акули... А це та сама місцина, де вони полюють, – прошепотів Ака. – Про неї попереджала тітка Кула.

– Нам не оминути їх, друже. Тож треба повертатися додому, бо станемо обідом цих ненажер, – нервувався Део.

– Рано ще думати про домівку. Треба рятувати черепаху, – вирішило акуленя.

– Ти геть здурів! Як ми її врятуємо? – занепокоївся дельфінчик.

– Треба заманити їх у водорості. Акули швидкі лише у відкритому просторі, а в цих нетрях вони заплутаються.

– Ти плануєш стати приманкою для акул? – отетерів Део.

– Друже, ми зробимо це разом. Ти відволікатимеш їх на себе, а я відпливу осторонь і зроблю те саме, щоб збити їх з пантелику, – Ака подався праворуч, ледь не запливаючи за нетрі.

– Це небезпечно! Я не готовий до такого! – зарепетував Део.

Проте було пізно. Хижаки завмерли, почувши, що в нетрях хтось є.

– Там наче ще щось смачненьке плаває, – озвалася одна тигрова акула.

Вона майнула у бік підводного лісу, блиснувши білим черевом.

– Ой, лишенько! Нас вистежили тирові акули! – кричав навіженим голосом Ака. – Наша зграя в небезпеці!

– Треба чимдуж тікати! – голосно озвався Део серед водоростей з іншого боку.

– Чули? Їх там багато! Буде нам чим поласувати! – радісно заревла друга тигрова акула.

– Я вже подумки прогризла панцир цієї старої черепахи, – рикнула третя акула, клацнувши здоровезними щелепами. – Проте серед водоростей на нас чекає щось смачніше! – і вона стрімголов ринулася в нетрі, а за нею не забарилася й решта.

А Део та Ака, пропливши вздовж межі нетрів, вибралися у відкритий простір та наздоганяли шкірясту черепаху, яка щодуху пливла геть. Ака якоїсь миті таки не втримався й озирнувся. Позаду три величезні акули борсалися, заплутавшись у водоростях. Вони хижо клацали щелепами і шматували метр за метром підводний ліс, намагаючись знайти здобич.