ДЕО І АКА

Одного дня друзям заманулося знову потрапити у вир пригод. Тим паче для цього була поважна причина: Ака довідався від тітки Кули про місцину, де колись давно затонув корабель. А оскільки ні Ака, ні Део ніколи не бачили кораблів, то їм надто кортіло вирушити на його пошуки. Тож акуленя за нагоди наче ненароком поцікавилося в тітки Кули:

– Тож де нині залишки корабля?

– О! Це не так просто пригадати, – примружила око тітка Кула. – Мені ще моя бабуся розповідала цю історію…

– Але це надзвичайна історія! Я б теж залюбки розповідав про неї! – заохочувало тітку акуленя.

Кула довго кружляла довкола рифу та нарешті вигукнула:

– Згадала! Отже, щоб дістатися того корабля, треба пропливти повз два коралові рифи. А потім прослизнути через густі нетрі підводного лісу...

– Легкий шлях, – хитро усміхнувся Ака.

– Стривай, хитруне, то ти мене розпитуєш, щоб вирушити туди зі своїм другом? – зрештою здогадалася тітка.

– Та ні! Звісно, ні! Нам із Део заборонили запливати далеко від домівок… Проте я так хочу розповісти йому цю історію, – розгублено промовив Ака.

– Затям собі! Якщо ви знову надумали втекти, то наражатимете себе на небезпеку, – і застерегла малого: – за нетрями підводного лісу є улюблене місце тигрових акул, де вони полюють на здобич.

Акуленя знало, що океан сповнений небезпеки, проте воно так нудилося вдома, тож завзято планувало пливти на пошуки корабля. «Тим паче з білими акулами я вже познайомився, тож і тигрові мене не злякають», – міркував Ака. Єдиною засторогою, про яку розповіла тітка, було те, що корабель уподобали електричні скати: вони жили там і затято охороняли свою дивну домівку. Та й це допитливого бешкетника не страхало.

І ось, дочекавшись слушної миті, Ака і Део вирушили на пошуки старого корабля. Їм мало не завадили молодші братики Део. Бо вони надто просилися в подорож, підслухавши розмову друзяк біля їхнього улюбленого кущика ламінарії. Проте Ака авторитетно зауважив:

– Ми з Део вже досвідчені, тож нам і пливти. Океан справді сповнений небезпеки, що може чатувати будь-де. А вам ми обов’язково розповімо про все, що побачимо цікавого, коли повернемося.

Такий аргумент змусив малечу поступитися своєму бажанню та послухатись Аку. А ще дельфінятка пообіцяли, що не розкажуть дорослим, куди поділися ці двоє.