Алхімік

1 епізод (намісник Торгівельної спілки)

— Ех! Погодка у вас на півночі — справжній кошмар! — весело поскаржився торговий намісник, простягаючи пухку смагляву долоню воєводі.

Той зніяковіло відповів лише кивком, ховаючи руки за спиною. Намісник добродушно продовжив:

— Як ви живете в такому холоді? Не розумію!

І здригнувся, щільніше кутаючись у довгу лисячу шубу.

При цьому обидва сонця сяяли на всю. Було тепло. Від ранкового інею не залишилося й сліду. Повітря загусло й земля добре прогрілася. Дізій та горти стояли в одних сорочках, знявши навіть кольчуги. І воїни-охоронці за спиною торгового намісника обливалися потом у своєму задушливому одязі.

— Знаєте, я родом з узбережжя Драконячої затоки. Там цілий рік квітнуть олеандри, зріє смоковниця й найкраще вино ллється рікою! А жінки! Ви б бачили наших жінок!

І очі торгового намісника з карими райдужками та круглими чорними зіницями лукаво засяяли.

— Мені важко звикнути до вашого способу життя! У вас, на півночі, такий суворий клімат! А я поставлений намісником Торгового союзу лише місяць тому! Так от, наші жінки! Їхня шкіра щільна, рівна, бронзового відтінку, а очі — яскраві, пекучі! Не те що водянисті очі цих північних корів! Уявляєте, як мені важко тут? — товстун лукаво усміхнувся воєводі.

Той вимушено кивнув у відповідь й перевів погляд на дзеркало.

— І так, це, виходить, місце злочину за словами короля... — намісник безцеремонно ступив на дзеркальне утворення. — Ну так нічого цікавого, як на мене... — похмуро пробурмотів він, дивлячись собі під ноги.

Легковажно підстрибнув. Потім нахилився, розглядаючи скло. Невдоволено зчепив губи, роззирнувся на всі боки. Несподівано із завзятою усмішкою звернувся до Дізія:

— Бували в Троєпіллі?

— Ні. Подорож не з простих...

Радник запитально глянув на Ґреґа. Той зніяковів і заперечно мотнув головою, не наважившись вимовити й слова.

— Та що ви! — торговий намісник недовірливо розвів руками, — Та ви жартуєте! Справді? Ну я вам раджу! Троєпілля — прекрасне місце для життя та відпочинку! І наші жінки...

— Що ви думаєте про це?! — нетерпляче вказав Дізій на дзеркало.

— Про це... — намісник зійшов з утворення на землю. — А що тут думати? Ну що? — і натягнуто посміхнувся: — Я солідарний з вами, воєводо — це провокація. Але не впевнений, що організував її король.

Дізій ледь помітно здригнувся. Брови зійшлися до перенісся.

— Я радше подумаю, що хтось хоче підставити короля. — весело зауважив намісник, складаючи руки на грудях. — І друга теорія, вона ж більш правдоподібна — хтось хоче зірвати ярмарок!

Воєвода насторожено примружився, перевів погляд на Ґреґа. Той уважно слухав.

— Уявіть! Хтось вирішив зірвати ярмарок... А як? Усього-то потрібно налякати всіх. А тут підвернулися ці... і ось він — щасливий випадок! Тепер усі розгублені! — намісник ще раз подивився на дзеркало, потім із важким зітханням промовив: — Ех, вина б зараз... — і жвавіше звернувся до воєводи та Ґреґа: — Якраз сезон! У нас є сорт вина, що зріє тільки рік. Його закривають восени й чекають наступної, і ось зараз якраз настав час його відкривати. Які аромати! (Намісник закотив очі) Ви б...

— Що ви будете робити з цим? — перебив воєвода.

Намісник ще раз озирнувся до дзеркала. Примружився, ледь помітно знизав плечима.

— Торгівельний союз не може зараз витрачати ресурси на розслідування. Нехай янголи займаються цим самостійно. Ми тільки подбаємо про безпеку караванів… Ну і Чорне королівство заплатить нам за порушення кордонів! — і намісник підступно посміхнувся.

Воєвода прикусив вус.

— Головне — ВІЙНИ НЕ БУДЕ! МИ НЕ ДОПУСТИМО. Зрозуміло? — раптово, жорстко промовив товстун й одразу ж м'якше додав: — Пустище — це територія Торгівельного союзу! І ми не дозволимо на ній бешкетувати. Розумієте, що це означає?(його очі холодно блиснули) Я не заздрю тому дурневі, який вважає себе в праві творити всяке на нашій території.

Дізій обережно кивнув.

— А тепер я пригощу вас вином! — весело додав намісник. — А ви розкажете мені, що є цікавого на гортській землі. Ви ж, воєводо, перший із материка, кого горти впустили до себе! Чи ні? А? — він обернувся до Ґреґа.

Той боязко пробубонів у відповідь:

— Воєвода — наш товариш..