Хранитель Печі

Окремо хочу поговорити про лазню (бо в лазні помилково не миються, а паряться). Це справді важливе питання. Ми його вже трохи торкалися, але тут я хотів би озвучити ще одне питання, яке вважаю необхідним на землі для здоров'я і довголіття. Насамперед ідеться про те, що ми називаємо лазнею.

Раніше її називали ще «влазнею» — бо вона облаштовувалася прямо в землі, і туди в буквальному сенсі залазили. Пізніше від цього слова утворилося й українське «лазня». Назв у неї було багато, але суть завжди лишалася однією. В американських індіанців була своя «інипі» — намет потіння, у народів Мезоамерики — темаскаль. Багато близьких до природи культур чудово розуміли велику силу, що народжується на стику вогню, води і пари.

Якщо ви знаєте, на Русі парилися навіть у звичайних руських печах. Піч будували настільки величезною, що після протоплення з неї вигрібали все вугілля і золу, і всередину цієї камери, що остигала, забиралися люди — паритися, полежати і добряче пропотіти.

Сенс тут простий: штучний прогрів організму працює так само, як природна температура при хворобі, — у гарячому організмі гине абсолютна більшість хвороботворних інфекцій. Плюс до всього через шкіру разом із потом активно виводяться шлаки. Користь від парилки справді колосальна.

До того ж не варто забувати, що лазня — це місце, де символічно об'єднуються всі стихії. А в традиційних лазнях по-чорному за рахунок постійного топлення березовими дровами стіни буквально просочувалися дьогтем. У результаті всередині створювалася майже абсолютна стерильність. Недарма в лазнях раніше і народжували, і лікували хворих, і очищали тіло. Це було справді дивовижне, сакральне місце.

Тому будівництво лазні на ділянці я вам не просто рекомендую — я б навіть наполягав на тому, щоб кожен облаштував у себе таке місце.

Як її будувати — питання відкрите. Існує безліч варіантів, зокрема й заглиблені в землю конструкції.

Я бував у гостях у людей, які будували лазню взагалі першою на ділянці і спершу жили в ній, поки зводився великий дім. Це теж дуже цікавий і практичний вихід.

Трохи скажу і про піч для лазні.

Одного разу я потрапив на семінар, присвячений лазневим печам і лазневим комплексам. Виступав фін — а фіни, як відомо, визнані лідери в цій сфері. І от він розповідає, що в лазні в жодному разі не повинен бути присутній голий метал. Коли на розпечений метал потрапляє вода, у пар, що миттєво піднімається, виходять елементи, що складають цей сплав, причому у вигляді оксидів. Ви всім цим дихаєте, і нічого хорошого для організму в цьому немає.

Тут нас осяює, і ми ставимо логічне питання:

— Заждіть, але як же так? Ви ж є світовими лідерами з виробництва металевих кам'янок!

Він хитро посміхнувся і відповів:

— Ви не плутайте бізнес і здоров'я.

Тож тут я б наполегливо рекомендував вам будувати класичну цегляну кам'янку — нічого кращого для справжньої лазні досі не придумано. У ній іде потужний прогрів каменів прямо від відкритого вогню, до червоного жару. Це зовсім інші температури порівняно з камінчиками, які скромно лежать на металевому піддоні. До того ж, коли ви плескаєте воду на такі камені, вона все одно проливається на розпечений метал, і ситуація повторюється.

Потрібна саме справжня кам'янка. Або ж варіант, який споконвіку використовували індіанці: коли камені розігріваються у багатті надворі, а потім просто заносяться всередину парної. Або аналог старовинної фінської лазні, де камені укладалися прямо у вогнище, а після прогоряння дров просто виносили вугілля і парилися нагрітими каміннями.

Ось такий мій вам сказ. У будь-якому разі, хай там як — здоров'я вам, довголіття і легкого пару!