Хранитель Печі

Перш ніж ухвалювати остаточне рішення, я завжди раджу: побувайте на місці, де збираєтеся оселитися. Не просто загляньте на півгодини, а переночуйте, поживіть там якийсь час. Вам треба відчути резонанс із цією землею, адже ви плануєте пов'язати з нею не один рік життя, а це не жарти.

Щойно з'явилося найближче «вікно» у справах, я взяв свій старий одномісний туристичний намет, немудрящу їжу і вирушив у поле. Тим, хто стоятиме перед таким вибором, раджу в такі моменти уважно дивитися навколо, спостерігайте знаки: що відбувається довкола, як поводиться природа, що сказав ворон, де пробіг заєць чи лис, що прокричав нічний птах і заспівав цвіркун. Що місце хоче вам показати? Треба задобрити духів місця.

У моєму випадку місце вирішило влаштувати мені конкретне випробування. Увечері все було мирно, я замилувався заходом сонця, потім зорями біля багаття і ліг пізно спати. А під ранок ударила сильна злива з вітром і грозою. Оскільки це було практично відкрите поле, я подекуди всерйоз думав, що полечу кудись разом зі своїм наметом. Лежачи тоді в ньому, я раптом відчув якийсь запал і відчув, що ніби за мною спостерігають. Тоді я вкинув кулак угору і закричав, перекрикуючи дощ: «Брешеш! Не візьмеш!»

Коли на світанку дощ стих і почало підійматися сонце, я виліз назовні — мокрий, але задоволений і не зламаний. Я відчував, що місце мене прийняло, а я прийняв його. Я й так знав, що просто тут не буде, але був до цього готовий.

Хочу підкреслити, що провидіння саме спрямовувало нас, щоб ми опинилися саме на цьому місці. Через кілька років, коли нас відвідав батько моєї дружини, він, на превеликий наш подив, розповів, що в сусідньому великому містечку — всього за п'ять кілометрів вище по річці — багато поколінь жила їхня рідня по батьківській лінії. Там народився її дід, а прабабка вранці ловила карасів у ставку на сніданок усій родині — бо їхня хата стояла прямісінько на березі.

Тож я переконаний: випадковостей не буває.