Те, що приховує всесвіт

Коли Лука почув, що Барб скоро поїде, вираз його обличчя став роздратованим і невдоволеним. Барб, звісно ж, це помітила, але подумала, що він засмучений через те, що містер Альберт також поїде звідси на кілька днів.

— У вас є якісь запитання до мене? Якщо ні, давайте на цьому й закінчимо. Якщо за ніч у вас з’являться ще якісь питання, ви зможете поставити їх зранку.

Троє чоловіків погодилися з тим, що розмову можна продовжити завтра. Лише Лука стояв і дивився на Барб із кам’яним обличчям, нічого не роблячи. Барб було байдуже до його трохи дивної поведінки, тому вона, просто ігноруючи його, встала, підійшла до пачки цигарок і запальнички, взяла запальничку, а потім витягнула одну цигарку та понюхала її.

— Ммм... М’ятно-вишневі, — задоволено сказала Барб.

— О, так, я полюбляю ароматизовані, — доброзичливо сказав Андре.

— Я вийду перекурити на повітря, запальничку поверну на стіл, — сказала Барб без жодного сорому за свою поведінку.

— Добре, — погодився Андре.

Барб вийшла з дому та опинилася на невеликому ґанку. Вона підійшла до дерев’яних перил із правого боку, звідки було трохи видно червоний амбар із сірою крівлею. Підкуривши цигарку, Барб сперлася ліктями на перила: одна рука зігнулася та, звисаючи, лягла долонею до неї, а друга, з цигаркою, була поставлена на лікоть, після чого її кисть вигнулася догори. Барб піднесла цигарку до рота, затягнулася димом й тяжко видихнула його. Її очі були прикуті до червоного амбару, а думки не могли зосередитися ні на чому, окрім сну, який їй нещодавно наснився.

Через хвилину після того, як Барб підкурила цигарку, з будинку хтось вийшов та направився до неї. Велике тіло нависло ззаду над Барб, майже торкаючись її спини. Чоловік сперся правою рукою об перила біля її руки, в якій вона тримала цигарку, а лівою рукою потягнувся до лівої кишені її шортів.

Барб цього навіть не помітила, бо була глибоко у своїх думках. Чоловік повільно просунув руку в кишеню її шортів і схопив пачку цигарок та запальничку. Барб, відчувши це, швидко, майже оговтавшись від своїх в’їдливих думок, міцно схопила теплу руку, яка гріла шкіру ноги через кишеню шортів. Дивлячись на неї, вона випросталася, напружившись і з силою витягнула руку чоловіка зі своєї кишені. Побачивши, що в руці були пачка цигарок та запальничка, вона згадала той момент, коли несвідомо поклала ці предмети собі в кишеню. Вона відпустила руку та відсунулася вліво, ближче до будинку, залишаючи порожній простір між тілом чоловіка та дерев’яними перилами. Повернувшись до нього обличчям, вона незадоволено сказала:

— Треба було просто попросити, я б віддала тобі запальничку і цигарки, — сказала Барб, ще трохи перебуваючи подумки у своєму сні.

Лука з хитрим виразом обличчя повернувся до неї, витягнув цигарку з пачки та закурив, а потім, жартуючи, сказав:

— А раптом не віддала б?

Барб, не маючи настрою грати в якісь його ігри, не гаючи часу та без зайвих емоцій, одразу перейшла до справи:

— Ну, кажи, що ти хочеш, Лука? І давай без своїх витребеньок. Сьогодні дуже хріновий день для цього, якщо ти не помітив.

Лука тяжко видихнув, розуміючи, що Барб повністю права. Йому дуже кортіло почати відверту розмову про те, що він хоче зустрітися з нею знову й після того, як вона поїде займатися своїми справами, але він також розумів, що ця відвертість і те, що він хотів би їй запропонувати, може все закінчити, так і не розпочавши, тож після цього він має дуже великий шанс більше її ніколи не побачити. Також він помітив, що вона зараз не має планів заводити з кимось стосунки. Тому йому залишалися лише хитрощі, на які він готовий піти заради того, щоб вона не зникла з його життя.

— Як мені бути впевненим, що після того, як ти підеш, до нас ніхто не завітає? І як мені бути впевненим, що ти не захочеш прибрати нас через деякий час, щоб ніхто не скористався тим, що ми щось знаємо про вас? А ще в мене є таке відчуття, що ти можеш скористатися нами як приманкою, — зробивши невелику паузу, Лука повільно нахилив голову набік та підняв брову, а потім продовжив.

— У тебе є зв’язки, яких у мене немає, ти в більш вигідному становищі, ніж я, тому мені потрібна якась угода особисто від тебе, за якою ми, можливо, навіть зможемо якось співпрацювати особисто між нами двома, — з кожним останнім словом голос Луки ставав дедалі глибшим і тягучішим. У ньому відчувалося, що він має на увазі не зовсім те, про що говорить насправді, а вираз обличчя передавав якусь інтимну пітьму. Барб трохи зніяковіла від цього, бо вона начебто зрозуміла, про що він, а начебто й ні, тому що їй бракувало досвіду у стосунках і вона не вміла вловлювати приховані натяки.

— Я не буду лізти у вашу роботу з Альбертом. Він буде працювати тільки з тобою, але я буду спостерігати за ним, якщо дозволиш. Хоч ти й дала йому купу обіцянок, що він буде захищений, але це всього лише обіцянки людини, з якою він познайомився декілька годин тому.

Ми знаємо про тебе лише крихти, які ти сама нам і дала, тож, красуне, як нам бути з тобою в цій ситуації? Мені потрібно більше, ніж те, що ти зараз даєш, — наполегливо сказав Лука.

— Ох, я бачу ти любиш все ускладнювати, — втомлено сказала Барб.

— Добре, я над цим подумаю, і ми поговоримо про це вже завтра, обіцяю.

Зробивши дві останні затяжки, Барб збила з недопалка підпалену частину цигарки, бо не було об що її загасити. Потім розвернулася й попрямувала до будинку. Не повертаючи голови в його бік, вона сказала:

— Я спатиму на дивані.

Лука хотів їй щось сказати, але вона вже відкрила двері й зайшла до будинку.

Двері захлопнулися, і Лука залишився стояти наодинці.

Барб, зайшовши до будинку, пройшла на кухню, поклала на стіл запальничку та побачила біля холодильника маленький смітник. Не підходячи до нього, вона кинула недопалок у смітник і влучила, перебуваючи на відстані майже чотирьох метрів. Потім пішла до дивану та увімкнула канал із мультиками.

Через деякий час Лука безшумно підійшов до неї з подушкою та легкою ковдрою. Барб лежала в позі ембріона, повернута обличчям до телевізора, повністю занурена у власні роздуми, зовсім не помічаючи, що хтось стоїть поруч. Лука просто стояв і дивився на неї кілька хвилин, поки все ж не вирішив заговорити до неї.