Те, що приховує всесвіт

Барбело різко перестала говорити, бо помітила несподівану дію Барб — як та витягує ніж з ноги. Барб, досі тримаючи руків'я ножа в кулаці, притиснула цей кулак до рани, щоб сповільнити витік крові.

Барбело, хоч і не показала цього, трохи розгубилася від несподіванки. Але натомість, впевнено, з насмішкою розтягуючи рот, сказала:

– Я думала, ти готова була піти, як це у вас називають, «ва-банк»? А тут таке...

– А що ти хотіла? Щоб я й далі не здогадувалась, у яку гру ти граєш? Камон, дамочко, тут і блоха дізнається, що ти задумала. Ц-ц-ц...

З нудьгою сказала Барб, дивлячись на неї засуджуючим поглядом.

У позі Барбело з'явилася зацікавленість. Вона підлетіла ближче до неї й нетерпляче сказала:

– Та невже? Оце так! І що ж я таке задумала?

– Я знаю, що знекровлення мого тіла тобі нічого не дасть. Навпаки, скоріше за все, це дасть тобі перевагу. Я думаю, ти зможеш керувати тілом і без крові, мабуть, ще й зможеш посилити свій контроль, а може, взагалі, якщо моє тіло стече кров'ю, ти зможеш позбутися мене. І все в цьому дусі. Хлопці, звісно ж, про це навіть не підозрюють, бо, я думаю, вони майже нічого про тебе не знають. Історії в тебе, звісно, цікаві, і мені здається, що вони правдиві, але твоїх балачок недостатньо, щоб приспати мою пильність, тому цей варіант зі мною не прокатить.

Не пам'ятаю, казала я тобі це чи ні, хоч я і молода, але я не така легка здобич, як ти подумала. Зі мною доведеться попотіти, любонько.

Взагалі, у мене там діти... Мертва сестра... Мені дійсно приємно зависати у тебе в гостях, але, як там кажуть, у гостях добре, а вдома ще краще, тому мені вже пора йти. Ю ноу?

Тому, щоб скоріше закінчити це лайно та піти кожна у своїх справах, я знову пропоную обговорити наші умови, але вже у прискореному форматі. Ти ж чула, що хлопці щось задумали? Хто знає, які наслідки потім будуть для тебе. Сказати чесно, я не в захваті від їхньої ідеї, тому тобі краще владнати справу зі мною на гарних умовах. Для тебе.

Взагалі, мені від тебе майже нічого не треба — лише щоб я пішла далі займатися своїми справами, які мене вже так дістали. Тому я навіть готова допомогти тобі втекти звідси, але за умови, що ти не будеш чіпати тих недоумків. Тому досить цих марних ігор, це реально якийсь цирк...

Казала Барб, роблячи на деяких моментах такі вирази обличчя, ніби її змушують казати очевидні речі, поки її не перебив сміх Барбело.

– Ха-ха-ха... Упс.

Прикладаючи пальці до рота й хитро примружуючи очі, сказала Барбело та одразу ж продовжила:

– Ну я ж повинна була спробувати і цей варіант, но ти диви, яка ти розумна дівчинка. Може, з тебе дійсно щось вийде.

Останні слова Барбело тихо пробубніла, замислившись про щось.

На декілька довгих десятків секунд з'явилася майже зразкова тиша. Було чутно лише хмикання Барбело, коли вона пересувалась з місця на місце та змінювала позу. Барб у цей момент із посмішкою мовчала, даючи їй час на роздуми, бо, хоч і не знала точно, що істота там собі думає, сумнівів не було, що ситуація зрушила з місця, і зараз залишалося лише спробувати рухатися в напрямку, який буде найвигідніший для Барб.

– Добре! І що ти пропонуєш?

Серйозно та впевнено сказала Барбело.

– Я пропоную!? Взагалі, зараз ти повинна була пропонувати, бо я не знавець усіляких ваших магічних штук. Чи є у вас, наприклад, там усілякі магічні контракти чи щось типу того, щоб обидві сторони були впевнені, що умови домовленості виконуються? Цц!

Незадоволено цокнувши, сказала Барб та, не зволікаючи ні секунди, продовжила.

– Ну, думаю, для початку, чи не хочеш ти піти на ризик і послабити контроль тут і трішки назовні? А за це я відкину ніж, щоб він нам із тобою не заважав, хоч, скоріше за все, він тобі ніколи й не заважав, раз ти майже ніколи на нього не звертала уваги з того моменту, як захопила моє тіло. Звісно, якщо ти не боїшся якоїсь слабкої людини.

З викликом сказала Барб.

– Хм-хм-хм... — засміялася Барбело. — Яка ти хитра, але мені це подобається. Кажеш, послабити контроль? Ну добре, це не проблема, бо ти все одно нічого мені не зробиш.

Сказала Барбело, роблячи жест рукою, так, ніби вона відганяє від себе набридливу комаху, послаблюючи владу над тілом Барб у цьому й іншому просторі.

Барб у свою чергу, як і обіцяла, відкинула ніж. На мить кров знову почала швидко литися, і Барб миттєво почала закривати рану рукою, щоб краще зупинити кровотечу.

Барбело задовольнило виконання обіцянки, хоч вона цього й не показала.

Поки Барб звикала до маленької влади над своїм становищем, Барбело заговорила.

– Ритуали з контрактами дійсно є... Коли ти тільки повинна була народитися, у мене була ідея взяти тебе, людину, як свою доньку, у якості свого нащадка частини моєї сили. Так уже вийшло, що багато таких, як я, з певних причин не можуть розмножуватися у природний спосіб, тому доводиться щось із цим вигадувати, і ти якраз повинна була бути цією вигадкою. Але в ті часи відбулися події, які змусили мене відсторонитися від цієї ідеї, а потім взагалі відмовитися від неї та забути. А тепер маємо, що маємо.

Зараз моє Головне Я каже, щоб ви разом із нею поновили те, про що вона забула. Ми пропонуємо тобі честь! Стати донькою.

Гордовито сказала Барбело.

– Воу-воу-воу. Оце так різкий перехід від ненависті до кохання. Ха-ха-ха... Ха!

Щиро розсміявшись від цієї пропозиції, сказала Барб.

– Хвилину назад ти готова була вбити мене, а тепер пропонуєш якусь там честь!? Оце санта-барбара, нда... У тебе чи у вас там якийсь біполярний розлад, чи що? Ха-ха-ха... А чогось простішого у вас не знайдеться? Ха... Хм-ха...

Продовжуючи хіхікати, закінчила Барб.

– Ні, тільки ця пропозиція.

Подивившись на свої пальці, де повинні були бути нігті, з ноткою заперечення та вже без жартів, сказала Барбело.