Білий вовк та восьминіг

ух, з фіналу в мене знову сироти побігли

Я його трошки переформатувала) Але так, улюблений розділ

*астрально пробралася в хату і гризе робочий стіл* Та ну тебе, мені треба спати, а я сиджу читаю. Я ж вже читала це! Але все одно цікаво, зараза, вони такі смішні та живі (в контексті Морана маємо двозначність пхпх)

Такий піздець і водночас такий ніжний фінал (попри об'єктивний піздець)

Вітаю з ланцюжка – та дуже рада зустріти вас знову! Не скажу, що зустріч була несподіваною з огляду на усі обставини, але ви змогли мене здивувати. Чи приємно? Спробуємо розібратись)) Почнемо з того, що ваш твір здався мені якимось трохи трансфобненьким. Це не дивно з огляду на референси до світу пані Ровлінг, але ніколи не думала, що зустріну в укррайті щось настільки антипрогресивне. Отже, наша головна героїня (вибачте, я не можу називати її героєм) вимушено живе під якимось маскувальним закляттям і не відчуває з цього приводу ніякого дістресу і дисфорії. Усі транс-персони, які щоденно відчувають тиск через місгендеринг, в цьому місці просто встали та вийшли нафіг. До речі, я навіть перевірила, на ао3 ви вказуєте пейрінг м/м, хоча головна героїня вживає щодо себе займенник «вона», і регулярно себе осмикує, бо треба ж вдавати з себе чоловіка. То вона в вас жінка, транс-персона, хто саме? Можливо, вам варто було б додати до твору дисклеймер з цього приводу, щоб не вводити читачів у оману. Щодо мови твору. Ви використовуєте дуже цікавий прийом переходу від теперішнього часу до минулого в залежності від фокалу, і це не завжди виходить гладко. Коли ваші герої вдаються до спогадів, час починає перестрибувати теперішнього на минулий, і текст через це сприймається нерівно. Можливо, саме в першому розділі варто б змінити час і навіть фокал. До речі, не дуже зрозуміло, чи такий важливий нам внутрішній світ Морана, якщо ви одразу його вбиваєте? Ви використали дуже потужній прийом щодо початку твору: почали його з екшенової сцени. Мені, на жаль, екшену при цьому не вистачило, ви одразу перейшли до внутрішного світу та спогадів головного героя. Але з динаміки важко перейти до таких глибоких речей, тому на мій погляд, екшену недостатньо, щоб захопити з перших слів, (до того ж, в першому ж абзаці починаються «стрибки в часі», і це заважає зрозуміти, що відбувається), а спогадів недостатньо, щоб якось емоційно прикипіти до персонажа, тому його смерть не вражає, і сцена прощання, що могла б бути дуже емоційною, насправді не викилкає ніяких емоцій, бо Моран для нас поки що не герой, а лише статист. В описі твору я побачила, що це вже друга редакція, з виправленими хибодруками – можливо, вам варто додатково перевірити твір на помилки, зокрема пунктуаційні, і на русизми типу «загубленої крові»: тут, вочевидь, мала бути втрата крові, бо навряд чи ваш персонаж носив свою кров у пакетах та загубив десь дорогою. Щодо сюжету – нажаль, за три прочитані розділи я не зрозуміла, у чому була зав’язка та чи буде подальший сюжет якось стосуватися першої справи нашої героїні на новому місці роботи, тож не можу сказати нічого ані хорошого, ані поганого. Сподіваюся, ваша головна героїня знайде спокій зі своїми гендерними питаннями, а ваш твір знайде свого читача.

Воу, ви зробили стільки цікавих висновків по буквально одній обмовці персонажа, що я в щирому захоплені. Втім, я все ж мала крихку надію, що взявшись читати мій твір, а не відмовившись від нього на етапі реєстрації, ви будете читати його уважніше, аніж правила ланцюжка. Хай там як, добре, що ви вказали на стрибки в часі у першому розділі, ще попрацюю над цим. Щодо пунктуації, також є грішок, але певна, не критичний. Дякую, що приділили час і привели друзів!

Вітаю із взаємочитання! Спочатку трохи розповім про себе: не те, щоб я був фанатом всесвіту Гаррі Поттера, однак завжди з цікавістю дивлюсь на такі історії. Та й не дуже багато я читав подібного. На жаль, я не зміг дочитати до останньої частини, якось із перервами довгими інтерес згас, (дочитав до "Розваги у засідці") але в мене вже є, що сказати. Мені дуже сподобалися персонажі, а точніше їх опис та мова тіла, легко відчуваєш емоції персонажів, уявляєшь створені образи, та й взагалі атмосфера локацій передається доволі чітко. Ще мені підпало на око те, що текст читати взагалом легко і проходить майже на одному диханні. Із мінусів то скажу один суб'єктивний, це те, що мені не подобається, коли доля героїв розкривається з самого початку, можливо, це було однією із причин втрати інтересу, але перерви зробили своє (то вже мої проблеми). Але сама історія гарна. Дякую за надання можливості цікавого проведення часу!

Шкода, що закінчуєте читати саме на цьому розділі, після нього починається основний двіж)) Але в цій роботі з кліфігенгерами в мене не дуже склалося, тому тепер точно знаю, що найслабша її частина - це початок, що не затягує. А щодо розкриття долі героїв на початку, мені майже образливо, що ви подумали, наче ці замальовки з теперішнього лише для нагнітання трагедії і великого спойлера читачам. Я вам ще й десятої частини їх долі не розкрила, це ж лише зав'язка закінчується, Якщо зазирнете в теперішню сюжетну гілку наступного розділу, побачите, що і там починається рух. Не такий масштабний, як в сюжетній гілці минулого, але на те воно і менша значно, аніж основна. Хай там як, а я дякую за відгук і рада, що хоча б мій стиль не просідає з роками))

Вау,дуже круто!

Дивно,дуже дивно.

м, та я опинилася у потрібному місці у потрібний час! вітаю з ланцюжка смертей 🫀 інтерфейс цього сайту не дозволяє виділяти слова, тому я майже не можу читати через відсутність концентрації уваги на ньому, але все одно мене так зацікавило все що тут відбувається й відбуватиметься далі. обов'язково дочитаю як переживу ці два тижні. отож. я лише з фільмів знайома з поттеріаною, але гадаю це не проблема (глава зі словничком дуже корисна 1000 плюсів за). і наскільки ж СМАЧНО на початку пропрацьовані емоції, біль, страждання та неминуча смерть. нагнітання атмосфери неперевершене, а влитися у текст виявилося набагато легше ніж думалося. емоції легко читаються, персонажі живо поводяться. і як красиво все це переходить у ці приємні ніжні стосунки Морана з Бондом, спочатку смачненько, потім — солоденько, вав, і все це на фоні того що перший якби помирає, а інший — вирішує цю проблему текст, загалом, дуже приємно читати. не змогла виділити поки що якихось недоліків, це ж перша глава, але буду читати далі й хоча сумніваюся у їх знаходженні, але буду тримати в курсі 🫡 дякую UwU

Я рада, що вам сподобався вступ і сподіваюсь дійсно побачити вас іще під цією роботою, адже фактично ви її ще не почали навіть)) Дивно рахувати авторську примітку за розділ, а "Сніжинки" — це скоріше вступ, аніж повноцінна частина, хоч і доволі яскравий вступ. Мені насправді дуже сумно, що ви не дістались першого розділу. Розумію, що за умовами ланцюжка до читання обов'язковий лише перші розділи, але зовсім не розраховувала, що за початок зарахують примітку. З іншого боку, цих вихідних я сподіваюсь викроїти час і таки залити другу редакцію цієї роботи також на АО3, можливо там вам буде зручніше читати.

Попри те, що я читала це з великими перервами, однаково частенько ловила себе на думці що хочу кинути справи, і продовжити знайомитись з вашою неймовірною історією! P.S. Подушню трохи, і скажу що мені дуже не вистачало бодай цьомчкика між гг)))

Пххх, я дуже рада, що попри перерви, робота манила вас)) А цьомчики перенеслись у другу частину, якщо встигнете ознайомитися з нею за тижнень-два (вона вдвічі менша, якщо що), то почитаєте ще першу редакцію! В другій будуть трошки інші імена та ще пара правок)) Я дуже рада, що робота вам зайшла, це неймовірно приємно! Сподіваюся побачити вас і в наступних частинах!

Останні рядки це просто - 🥰🥰🥰

Вау! Задумка із змією, та й сама її реалізація дуже круті!

Ехехе, дякую) Трошки доробила механіку проклятих міток з канону Гаррі Поттера і вийшла доволі цікава штука!

Я взагалі далека від манг, Гаррі Поттера, просто зайшла на перший фанфік, щоб перевірити сайт. Але я можу Вас привітати - виклад матеріалу дуже цікавий, динамічний, легко читається. А ще у вас великий словниковий запас українських слів. Тож успіхів, продовжуйте. Дійсно, у Вас є талант

Привітати, бо зацікавились?) То читайте далі! Це пригодницький роман, обіцяю далі буде тільки цікавіше!

Можливо, і почитаю. Просто я і фентезі - це дві різні планети) Мало чого розумію, от чесно. У Вас є твори не фентезі? Я б почитала.

Привітати, бо ви, дійсно, пишете достойно.

Є містика ^^" Але ця робота поки в даному об'ємі найкраща серед викладений по сюжетній складовій. Я б її скоріше назвала пригодами в фентезі-сеттінгу, а не прямо фентезі. Спробуйте, раптом зайде? Фентезі ж в різних піджанрах є.

Добре, спробую. Це ж слеш?

Який чудовий екскурс по життю, думках та бажаннях!

Це мій улюблений розділ)

Ой, як це я тут теж є 🌚🌚 Як знайду, то у твого Морана з’явиться Бонд 🌚🌚

Тоді я не втримаюся й таки на катаю продовження Пожалій мене!

Це не від мене залежить 🌚

Так, по-перше я хочу вбитись. Вбитись бо я дочитала, прочитала все. Я знаю ВСЕ. Добре, що живі всі, хто мав звалитись живий 🌝 if you know what I mean 🌝 Трохи шкода Морана, на якого вже хотіли накинути новеньких, йому й так вистачало дітей у відпустці, а тепер ще й це, але добре, що він має вибір. Також тяжко зітхнула за Бонда; бідолаха вперше попросив відпустку і ось йому на, звісно. Сподіваюсь, хоч колись вони матимуть можливіть нормально відпочити, можливо, навіть удвох, але я ні на що не натякаю 🌝 Історія була не те щоб захоплююча — я просто так сіла і десять розділів за вечір схавала, не знаю, як так вийшло, але маєш шо маєм! Просто прекрасно те, як повільно розкриваються характери персонажів, як минуле впливає на їхні характери й мотиви (особливо Морана, кхм). Хотілося б якось спитати, як ти вибодовуєш всі ці причинно-наслідкові зв’язки, але то вже особисто. Я під великим враженням і не думаю, що воно зійде найближчим часом. Дякую за цей магічний детективний шедевр, якось повернусь перечитати зі знанням, що буде далі 🌚🌚

Ехехе, ти знаєш ще не все, бо в мене є ще п'ять бонусів до цієї роботи на АО3 А про відпустку, скажу тобі великий-великий секрет: Моран з Бондом - однаково трудоголічні жопи. Коли вони кажуть, що хочуть у відпустку, це означає, що вони хочуть виспатися, неспішно з'їсти сніданок і знову прийти на роботу, де не буде завалу. Просто тому, що взагалі-то їм більше немає чим зайнятися. Не захоплююча історія, от взагалі ні)) Про причинно-наслідкові, чесно кажучи, не знаю, чи мені буде що розказати. Вони просто виникають і типу все? Хоча опрацювання персонажа на передодні написання твору все ж присутнє звісно) А про перечитати, от прям гарна думка! Гадаю на вихідних я все ж знайду час, щоб зверстати цю штуку в красиву пдфку, дуже рекомендую читати саме її потім, бо воно буде того варте! Дякую за розгорнутий відгук!

/тут мемна жаба повісилась/

Згадаємо жабу незлим тихим словом

Нема слів, одні емоції. Хоча і їх нема, бо це капець повний. Звісно, я підозрювала, що щось таке має бути, але це повна шляпа…

Емоції як у Бонда?)

ТАК.

Звісно розкривається! Потрошки, потрошки... А з кнізлом все буде добре, в нього є Бонд

Можна)))

Досі крикаю з того, що Моран з Гафелпафа 🙈 Добре уявила, як лапа цієї бібізяни завтовшки з тендітне тільце Бонда звисає з плеча другого, і це просто щось. Він звісно сильний, впорається, але — о господи! — які ж вони безглузді один з одним! Обожнюю це 🌚

Але він з Ґрифіндору, про Гафелпаф він пожартував) Бонд же в нього перепитує "Справді на Гафелпафі" і Моран такий "ні" Мені здавалося, що це зрозуміло...

Ай, може мій мозок це пропустив (другий раз читаю, куди пропустив?), бо надто багато писала в тві, що в тебе гед на Морана з Гафелпафу... чи Путішистік... ви мене вбиваєте :'D

Кросівки, шорти, мокра від поту футболка Морана і кава в постіль! Як же це двояко звучить, аж самій сподобалось! Чудова частина!

Ехехе, Моран певно чудово виглядає з цим усим) Дякую за відгук!

Перш ніж дійду до кінця твору, хочу відмітити цю частину! Я дуже рада відвертій розмові героїв, навіть якщо вона пройшла у грайливій формі) А ще... Легше мені дійсно не стало від того, що "знаю", що сталося з Мораном, та від постійних чередувань того року, цього року. Це дуже тяжко та сумно.

Завітала до вас з Ланцюжка відгуків. Буду чесною, трохи важко читати роботи в незнайомому фандомі, бо важко уявити собі персонажів, тому я намагалася читати як оригінальний твір. Та й давно нічого не читала по фандому ГП, то ж це з іншого боку як повернення додому. І хоч я встигла прочитати невелику частину текста, можу сказати, що історія інтригуюча, динамічна та дуже серйозна! Це звучить дивно, але є фанфіки, які написані як дійсно фанфіки (звучить ще дивніше, мабуть 😅), а є фанфіки, які можна випадково переплутати з оригінальним твором. Таким чином я хотіла сказати, що мені сподобався ваш стиль оповідання. Не сумніваюся, що ті, хто розбирається у фандомі, в захваті від вашого твору! Мені треба більше часу та більше прочитати, і наступний мій відгук буде більше об'єктивним.

Дякую за відгук! Хочу звернути увагу, що опис основних персонажів в творі все ж присутній, а для поврнення в фандом ГП на початку присутній словничок. Сподіваюся, він вам допоміг. Я приємно вражена тим, що вам зайшла моя історія, бо вона дійсно має мало спільного з обома оригіналами, скоріше просто моє переосмислення всесвіту ГП з симпатичними мені персонажами іншого сеттингу! Ще раз дякую за відгук, сподіваюсь ви зацікавились достатньо, аби ще як-небудь завітати та дочитати!

Ця робота на АО3 виходила з тегом "Я придумала спосіб змусити вас полюбити Морана" і я вважаю, що з задачею я впоралась ще на перших розділах, ехехе Він дійсно вийшов багатогранним, різноманітним персонажем, вступні частини лише трошки відкривають завісу його характеру) Сподіваюся і надалі вам буде в задоволення читати про нього!

Це той момент, коли переглянув Моріарті щоб бути в темі, а треба було Поттера))) Щоправда Моріарті мені дуже сподобався, тому не шкодую про свій вибір. За такий вступ дякую, люблю коли все ясно! А за словничок ще більша подяка, бо хоч і дивилася фільми, проте не спеціаліст.

Ахах, мені здається, що я багато разів писала, що не обов'язково знати канон, щоб читати мої АВ, але так ви не впустите локальних приколів, звісно) Рада, що ви нарешті тут!