10. Осіннє полювання

Осінь

Вересень прийшов непомітно. Алею Діагон заповнили листівки з обличчям Блітца Ендерса. Єдина стара фотографія, яку Морану вдалося роздобути, дивилась на перехожих і сяяла усмішкою в усі тридцять два зуби. Втім, з моменту об'яви Блітца в розшук і майже місяць потому, про нього не було навіть чуток. Нерідко Бонд чув в коридорах міністерства розмови працівників інших відділів, які зупинялися перед об'явами і питали одне в одного хто взагалі такий цей Блітц та нащо він здався штабу аврорів. Версії були одна цікавіша за іншу: актор, шпигун, принц-наступник Бельгії, ― ким тільки не робила Блітца уява людей. Реальність же була значно прозаїчнішою: Блітц Ендерс був нащадком збіднілого магічного роду, який не відрізнявся удачею. Після випуску з Гоґвортсу він кілька разів намагався відкрити свою справу на залишки статків батьків, та щоразу прогорав і влазив в борги. Збанкрутувавши в черговий раз, він зник з поля зору колишніх друзів і знайомих, а з'явився лиш чотири роки потому, в маєтку Мілвертона на весняному балу.

Переховуватися Блітц вмів. Тож коли після перших п'яти днів активного розшуку, не з'явилося жодних нових даних про місце його перебування, Моран важко зітхнув і заявив, що бере відпустку. Нікого це особливо не здивувало: його поличка зі звітами була давно заповнена і теки навіть почали збиратися на столі, а нові справи складністю не відрізнялися. Моран оформив заяву, подав на стіл Паттерсону і в останній день літа попрощавшись з усіма покинув кабінет. Як тільки за ним закрилися двері, Джек мовив:

― Три дні.

― Два, ― відказав йому Фред.

― Ви про що?

Аж троє аврорів в шостому кабінеті ― це була рідкість, та сьогодні Бонд затримався, аби пересвідчитися, що Моран не залишив перед відпусткою хвостів по документах, Джек чергував, а Фред мав от-от його змінити і фактично щойно прийшов.

― Моран не вміє ходити у відпустку, ― пояснив Джек. ― Ми робимо ставки за скільки днів він тут знову з'явиться. Ще треба в Лестрейда спитати.

― А яка ставка? ― Бонд зацікавлено підняв носа від паперів. ― Я хочу приєднатися.

― Традиційно ― галеон, ― Джек хитро позирнув на нього і розплився в задоволенні посмішці. ― Якщо хочеш просто віддати мені гроші, так і скажи.

― Ну ні, я поставлю на те, що Моран протримається дві доби і, ― Бонд задумливо позирнув на стіл напарника, де той залишив незвичний порядок, ― і п'ятнадцять годин.

Джек присвиснув.

― Прийнято.

Вже третього вересня вони розрахувалися. Моран з'явився у кабінеті перед обідом з яскравим пакунком в руках, який кинув на стола Бонду. Лейстрейд, що поставив на п'ять днів, роздратовано цикнув зі свого кутка.

― Привіт. І з днем народження. Блітца ще не знайшли?

― Ні, ― Бонд здивовано поглянув на пакунок. За секунду його прошибло розуміння. ― Нічого собі, ти пам'ятаєш про мій день народження краще за мене. Неочікувано.

― Тобто я склав в тебе враження забудькуватого хлопця? ― похмуро поцікавився Моран і пройшовши до свого столу, сів на його край. ― Розкривай давай, подарунок ― це не папір, а те що всередині.

― А мене ти досі тримаєш за дурника? ― Бонд кинув на Морана скептичний погляд і заходився розривати пакувальний папір. Сірий, з білими совами. Знайшов же десь такий. ― Ого, це ж…

Бонд не договорив. Під упаковкою на нього чекав плащ. М'яка, тонка тканина відливала знайомим відтінком, пурпуровим і водночас золотим. Такий давали чари невидимості.

― Дякую, Моране, це буде корисна штука в нашій роботі, ― серйозно сказав Бонд, дістаючи плаща з пакунка. Звісно йому одразу захотілося спробувати обновку, тож він стряхнув тканину, розправляючи її. В ту ж мить зі складок щось вилетіло і з дзенькотом впало на підлогу. Бонд здивовано опустив очі під ноги і зрозумів, що це був ключ. Звийчайний, простий ключ від Моранових вхідних дверей.

― Вважай це замість запрошення заходити коли захочеться, ― мовив Моран, прослідкувавши за поглядом Бонда. ― Не обіцяю завжди бути вдома, але офіційно дозволяю брати що хочеш з холодильника і працювати у мене, якщо тут знову буде ґвалт.

Бонд присів і підняв ключа. Метал був теплий.

― А мені ти такого не дарував, ― насуплено пробурмотів Лестрейд в кутка. ― Хоча ми разом працюємо довше.

― Єдиного разу, коли я тебе запросив до себе, ти наніс бруду і залив стіл кров'ю, ― похмуро буркнув Моран, скоса глянувши на Лестрейда. ― Так що не сподівайся, що хоча б колись отримаєш від мене подібний подарунок.

― Ти мене не любиш, ― відказав Лестрейд, знову відгороджуючись від кабінета газетою.

― Бо я не по хлопцях, ― відмахнувся Моран. Бонд спостерігав за ними і всміхався, прибираючи ключ до кишені. Якби йому хтось в січні сказав, що Моран отак буде запрошувати його до себе в будь-який час, Бонд певно не повірив би, та як з'ясувалося, перше враження може бути дуже оманливим.

Того дня Моран залишився на нічне чергування, скласти компанію Фреду. Ще через кілька днів підмінив Джека, який загримів у Мунґо, отруївшись парами зілля, що підпільно варили його підозрювані. Через добу знову склав компанію, тільки тепер Бонду, і якось так вийшло, що за два тижні відпустки, Моран регулярно працював. Хоч і не так жваво, як зазвичай, та все ж. З одного боку це було добре, але з іншого, дивитись як він б'є байдики, поки Бонд потроху тонув документації, що лише накопичувалась і якої Моран у "відпустці" не торкався взагалі, було не так вже і приємно. Колись, ще в Гоґвортсі, Бонд уявляв що стане головою штабу аврорів, що про нього писатимуть газети і знатиме кожна дитина. Йому тоді було, здається, тринадцять, чи чотирнадцять і він на біса і уявити не міг скільки насправді паперової роботи охоплює будь-яка керівна позиція в міністерстві.

Під кінець умовної Моранової відпустки Бонд почав підозрювати, що його напарник та Паттерсон використовують якусь дуже таємну магію, аби вчасно встигати розбирати всі ті бланки, протоколи та звіти, що пачками влітали до їх кабінетів щодня. Ця теорія заслуговувала на життя хоча б тому, що варто було Морану повернутися до роботи і завал розсмоктався буквально за добу. Бонд очам своїм не повірив, коли прийшов і зрозумів, що бачить власний стіл, а не скатертину зі службових записок рядових аврорів.

Через відпустку Морана і паперовий завал, вересень пролетів для Бонда взагалі непомітно. З того місяця він міг пригадати рівно три дійсно яскраві події: до смішного п'яного Лестрейда, якого розвезло від вогневіскі (вони пили третього вересня в пабі, відмічаючи Бондові двадцять два роки), умовно терористичну кореспонденцію, точніше один лист, що вибухнув і коридорі штабу і закидав все навколо совиним лайном (найближче до листа опинився Шерлок, тож потім ще тиждень, зустрічаючи Бонда в коридорах і ліфтах, він жалівся на те, як важко було вимити весь той послід з волосся) та Морана, який гепнувся зі стільця. Останнє сталося під час дуже нудного чергування, коли Моран звично гойдався на стільці, закинувши ноги на стіл, а впав, коли в кабінет зайшов Паттерсон. Точніше не зайшов, а влетів, мало не знісши двері з петель. Це був день, коли Гердер подав рахунок за витрати на штаб аврорів на стіл керівника відділу дотримання магічних законів і ввічливо попросив все відшкодувати. Цифра була неймовірна, бо виготовлення начебто дрібних допоміжних речей, хоча б таких, як жучки, якими Моран з Бондом підглядали за Берндейлами, було доволі дорогим, а Гердер заніс в рахунок не тільки втрачені під час завдань речі, але і всі не повернуті у відділ таємниць. Звісно потім Моран пройшовся по кабінетах і витряс борги з кожного аврора по списку, тим самим скоротивши суму рахунку майже вдвічі, але в момент коли Паттерсон влетів в кабінет, Моран здригнувся від несподіванки і незграбно гепнувся разом зі стільцем, не втримавши рівновагу і змахнувши ногами наостанок. Бонд тоді сміявся до сліз і гикавки, та й весь день по тому, згадуючи Моранові ноги над столом, не міг стримати хихотіння. Це була одна з останніх його можливостей повеселитися, бо в жовтні нарешті об'явився Блітц Ендерс.

Спочатку було повідомлення, що його бачили на алеї Ноктерн, однак він втік швидше, ніж встиг прибути хтось з аврорів. Потім рядовий аврор наштовхнувся на Блітца в Кардіффі, при чому доволі несподівано: аврор прибув обмінятися даними з інформатором по взагалі іншій справі, однак замість інформатора натрапив на засідку, організовував яку саме Блітц. Хлопцю чудом вдалося дати звідти драла та обійтися лише легкою контузією. Його справу одразу ж забрали Моран з Бондом і з першого погляду на протокол Моран вже лаявся.

― Він не просто представник Мілвертона, хай би його дракони зжерли. Він збирає для Мілвертона новинки магічного світу, ― пояснив Моран, коли сказав всі лайливі слова, що мав в арсеналі. Їх кількістю Бонд вражений не був. ― Імовірно саме він розшукав те заклинання подавлення волі, з яким ми розбирались у квітні, та і до Бартона він поткнувся з тією ж ідеєю: викупити ритуал. Втім, щось він все ж знайшов.

Справа була вкрай дивна. Постраждалим був один з працівників магазину сов "Айлопс", з його палички вкрали серцевину. При чому паличка була абсолютно ціла, не зламана, не розщеплена, навіть не подряпана. Викрадення теоретично сталося після сутички постраждалого з невідомим у Дірявому казані, ввечері. Вони мало не побилися. Відсутність магії постраждалий виявив вже діставшись дому.

― Але нащо комусь викрадати серцевину палички? Вона ж сама по собі не сильно корисна, ― спитав Бонд проглядаючи записи постраждалого аврора. ― Серцева жила дракона, звісно, дорога штука, але її особливо нікому не продаси.

― Я б не сказав, ― похитав головою Моран. ― Паличка зроблена спеціально для мага завжди краща за захоплену в бою. Захоплена може не слухатися, вередувати, в той час, як твоя ― це твоя. Втім, жоден поважаючий себе майстер не буде робити паличку розшукуваному злочинцю. Чи достатньо в Британії не поважаючих себе майстрів? Певно так. Поставка серцевих жил дракона суворо контролюються, адже їх добуток впливає на популяцію драконів. На відміну від інших серцевин, задля цієї треба вбити магічного звіра.

Він поліз в кишеню по цигарки, та пачка виявилася порожньою. Моран невдоволено цикнув.

― Треба підіймати зв'язки й шукати в кого ще паличка втратила серцевину, та хто нещодавно цікавився покупкою органів дракона, можливо вийдемо на Блітца, а можливо зловимо його замовника.

― До речі, ― Бонд насупився, пригадуючи перший візит до Гердера. ― Серцевина твоєї палички ― це теж серцева жила дракона, чи не так? Чи не буде тобі небезпечно вступати в бій з цими викрадачами?

― Вовків боятися ― в ліс не ходити, ― Моран звів плечима. ― Навіть якщо мою паличку виведуть з ладу, я матиму кілька фокусів в рукаві, аби безпечно відступити.

― Якось ти надто легко ставишся до втрати палички, ― похмуро пробурмотів Бонд, дивлячись на Морана з осудом. ― Це ж найважливіший інструмент.

― Який, втім, можна замінити, ― Моран виразно поглянув на Бонда. ― Не мені тобі про це розповідати.

Полювання на Блітца почалося одинадцятого жовтня. Останні теплі дні осені Бонд зустрів гасаючи Лондоном, Кардіффом й Единбурґом в компанії то Морана, то Фреда та опиняючись в таких богом забутих магічних провулках, про які раніше навіть уявлення не мав. Вони шукали смердючу Саллі, яка мала б зустрітися з їх колегою в тому провулку, де напали на аврора, а також хоч когось, хто був не проти поділитися даними про Блітца.

Саллі Бонд знайшов майже випадково, через два дні. Вона дійсно смерділа чимось кислим і була доволі неприємною підстаркуватою відьмою, яка спробувала Бонда причарувати та обікрати, поки той займався опитом ще менш приємних людей в районі доків Кардіффа. Коли ж її спроба з тріском провалилась, вона почала плакатися про те, що вона мала б дістати для Блітца Ендерса десяток серцевих жил дракона на продаж, та постачальник зірвався і тепер Блітц її вб'є. В принципі, це сходилося з тим, що про Блітца казав Бартон, тож Бонд вирішив перевірити слова Саллі та навідатися на той склад, де з її слів вона мала передати товар цього вечора. Саллі, при цьому, Бонд скинув на Лестрейда, попросивши приглянути за нею, а сам взяв Фреда і ще трьох людей з іншого кабінету та висунувся за вказаною адресою. Десь на цьому місці Бонд і облажався.

Саллі відправила їх прямо в пастку і варто було це, по-перше, передбачити, по-друге, краще підготуватися. Бо коли Бонд, як він думав, непомітно прокрався на склад, з'ясувалося, що його з колегами чекали. При чому чекали понад десяток магів, що точно не хотіли їх відпускати.

Бійка була запекла і не рівна. Аврорів врятувало лише те, що Бонд вчасно пригадав присипляюче заклинання і зміг накласти його одночасно на п'ятьох злочинців, однак ті, що залишилися, навіть не думали здаватися. Результатом бійки з боку злочинців стало: п'ять приспаних злочинців, троє паралізованих, один зв'язаний мотузкою як гусінь і ще троє втікачів. Результатом бійки з боку аврорів стало: один рядовий з переламаними кістками, один Фред з серйозними опіками грудей та рук та один Бонд з повністю спаленим лівим рукавом піджака та опіком другого ступеня на тій же руці. Коли вони дісталися Мунґо, цілителі забрали аврора та Фреда, а от Бонда підлатали прямо в коридорі. Він міг би повернутися на місце злочину, або ж явитися в кабінет та почати оформлювати пояснювальну, та почуття провини та поразки ще були свіжі, тож Бонд вирішив почекати новин хоча б про Фреда. Саме такого, засмученого і в обгорілому одязі, його і знайшов Моран.

― Лаятимеш? ― похмуро спитав Бонд, не піднімаючи погляду від підлоги, коли біля нього зупинилась знайома пара велетенських чорних чобіт на шнурівці.

― А треба? Мені здається ти й так все розумієш, ― відказав Моран спокійно. ― Ну і тепер гарно запам'ятаєш, що смердюча Саллі завжди бреше.

― Через мене постраждали колеги, ― пробурмотів Бонд невдоволено. Він був готовий, що Моран його лаятиме, він на це заслужив: мав би перевірити покази, взяти більше людей, бути кращим в бою, чи ще щось. Він просто міг спрацювати краще.

― Вони живі, зможуть повернутися до роботи. Нічого невиправного не сталося, тож припиняй себе гризти. Кожен хто працює в штабі, знає, що це небезпечна робота.

Бонд відвів очі від підлоги і нарешті поглянув на напарника. Той стояв перед ним, сховавши руки в кишені пальта і дивився згори-вниз. Спокійно дивився.

― Зараз же не твоє чергування, як ти тут взагалі опинився? ― спитав Бонд. Якщо вже йому не світять нотації, можна було і згадати, що Моран мав би прийти на роботу лише через три години.

― Прийшов в кабінет раніше, щоб глянути що ти за сьогодні нарив, ― Моран зітхнув і поглянув в кінець коридору, де тихо перемовлялись двоє цілителів з іншим відвідувачем. ― Побачив Саллі з Лейстрейдом, дізнався що сталось, зрозумів, що ви потрапили в пастку, та перш ніж встиг щось вдіяти, повернувся один з аврорів з доповіддю і заарештованими. Він же сказав, що ти пішов з пораненими до Мунґо, от я і шукав тебе тут.

Бонд тяжко зітхнув і сховав обличчя в долоні.

― Скажи, будь ласка, де я зробив помилку? Коли мав вчинити інакше, щоб ніхто не постраждав?

Моран відповів не одразу. Мабуть, він би закурив, якби в Мунґо це було дозволено, а так просто стояв і дивився на Бонда мовчки.

― Тобі варто було обрати інший відділ, якщо ти не хотів, щоб хтось постраждав, ― мовив він нарешті. ― Ми не можемо всього знати на перед. Лестрейд теж не знав, що Саллі бреше, та втім я майже певний, що якби замість тебе за тією адресою прийшов він, втрати б були серйознішими.

Бонд відвів руки від обличчя і глянув на нього.

― Ти правда так думаєш?

― Так, ― обличчя Морана залишалось незворушним. ― А тепер, якщо ти закінчив гризти лікті, тобі варто перевдягнутися і зайнятися допитом своїх затриманих. Можливо ми ще встигнемо впіймати слід Блітца.

― Та не гризу я лікті, ― пробурмотів Бонд насуплено і піднявся зі стільця. Перевдягнутися дійсно було варто, але і не хотілося втрачати час. ― Заскочиш до мене? Поки мінятиму одяг розкажу, що наплела Саллі, можливо у тебе будуть ідеї, що сталося насправді і нащо там взагалі була засідка, бо схоже на те, що вони чекали, при чому саме на аврорів.

― Якщо не заважатиму, заскочу, ― Моран звів плечима. Бонд одразу ж взяв його під лікоть, зосередився на обрисах спільної кімнати своєї квартири і роз'явився.

― Господи, я ж тобі сто разів казала не являтися прямо сюди, а користуватися дверима! ― почувся з кімнати сусідки незадоволений голос. Вона була вдома: мала відпустку і лише завтра збиралася їхати до родини.

― Вибач, я просто поспішаю! ― відгукнувся Бонд, відпускаючи ліктя Морана та рушаючи до своєї кімнати. ― І Маніпенні, у нас гості, мій напарник, але це ненадовго, я перевдягнусь і ми підемо.

― Гості? ― секунда і двері сусідчиної кімнати відчинилися, а із-за них визирнуло кирпате обличчя Маніпенні під рушником. Схоже вона щойно помила голову. ― Сподіваюся симпа… А. Це ти.

Бонд, що вже збирався закритися в кімнаті та нарешті скинути зіпсований одяг, так і завмер перед дверима. Не такої реакції на Морана він очікував від сусідки, яка взагалі-то постійно питала в нього, а чи немає в штабі аврорів молодих красивих хлопців, що хотіли б познайомитися. Не те щоб Моран сильно підпадав в категорію "молодий", однак наскільки Бонд знав уподобання сусідки, мав бути цілком в її смаку.

― Привіт, ― сказав Моран Маніпені після незручної паузи, що повисла між ними. При цьому, здається, він намагався заховати долоні ще глибше в кишені, аніж вони там вже були. ― Давно не бачились.

― Мені в принципі подобалося бачитися з тобою раз на рік, Себастьяне, ― зітхнула Маніпені. ― Однак це пояснює від кого Бонд нахапася цих жахливих звичок.

― Добре, що ви вже знайомі, але про які погані звички мова? ― Бонд з цікавістю позирав то на сусідку, то на напарника. Здається він випадково відкрив ще одну цікаву сторону особистості останнього.

― Зненацька лаятися серед ночі, залишати брудні чашки всюди і звісно, ставити рекорди по наднормових годинах роботи, через які вся бухгалтерія п'є заспокійливі під час складання звітності, ― спокійно перелічила Маніпенні. ― Не дивно, що ви поладнали, ви на диво схожі.

Бонд з Мораном перезирнулися. Взагалі-то, Бонд не думав, що вони схожі, і міг закластися, що Морану теж було що заперечити на цю тему. Втім, виокремленими гріхами Бонд дійсно страждав. Хоч і лаявся посеред ночі лише один раз, коли повернувся з чергування і лише на порозі спальні згадав, що забув докласти фото у вже зданий звіт.

― Не буду вам заважати, ― мовила Маніпенні, коли пауза між ними знову почала затягуватися, і зникла за дверима. Бонд важко зітхнув і схопивши Морана за рукав, затягнув його до своєї спальні, бо той наче завис після розмови.

― Ти не казав, що знайомий з Маніпенні, ― зауважив Бонд, штовхаючи Морана до крісла в кутку і розгортаючись до шафи. Понівечений піджак він кинув на незастелене ліжко. Взагалі в кімнаті варто було б прибрати, перш ніж приводити гостей, хоча б непрасовану білизну кинути кудись з очей подалі, та Бонд якось про все це забув, та й сподівався, що Морану насправді все одно який там безлад в чужій спальні.

― Якби я почав просто перелічувати усіх, з ким знайомий, це б зайняло весь день, ― похмуро відказав Моран.

― Гаразд, гаразд, але як ви познайомились і що вас пов'язує? ― вслід за піджаком на ліжко полетіла і сорочка. Моран похмуро поглянув на Бонда і той подумав, як добре, що під сорочкою він носить футболку. Та не постраждала від вогню і під нею, так само як і під іншим одягом, абсолютно не видно грудей. На відмінну від Морана, Бонд ще був не готовий щигляти голяка перед напарником.

― Ми зустрічалися, ― пробурмотів Моран невдоволено. ― Десь три роки тому.

― І судячи з усього погано розійшлися, ― з хитрою посмішкою відказав Бонд. Чиста сорочка знайшлась швидко. Трошки магії і вона стала до того ж випрасуваною. ― Чим ти її образив?

― Чому одразу образив? ― насупився Моран. Бонд виразно на нього поглянув. Моран знову опустив очі. ― Гаразд, образив. Не мав стільки вільного часу, скільки вона від мене хотіла. Досі не маю насправді.

― Тобто зі стосунками у тебе не клеїться? ― Бонд повернувся до нього з веселою усмішкою. ― А мені здавалося, що дівчата мали б на тебе прямо вішатися.

― А мені здавалося, що ти привів мене сюди по справі говорити, ― Моран відповів йому похмурим поглядом. ― Що тобі наплела Саллі?

Як це неприємно було визнавати, та відкласти розмови про стосунки дійсно було варто. Хоча більш неприємно Бонду було повертатися подумки до того моменту, коли він зробив помилку. Наївно було думати, що всього дев'ять місяців у штабі зроблять його ідеальним аврором, особливо коли поруч існував Моран, але помилятися все ще було до біса неприємно. І соромно, особливо перед Фредом і другим постраждалим хлопцем.

― Сказала, що мала б дістати Блітцу серцеві жили дракона, та постачальник втік, а Блітц погрожував їй смертю, ― похмуро відказав він, застібаючи ґудзики. ― Ну і що на тому складі він сьогодні чекатиме і якщо вона не прийде, відкрутить їй голову.

― І ти повірив? ― скептично спитав Моран.

― Звісно ні! Але поведінкові прикмети збігалися з описом Бартона, тож я вирішив перевірити…

Моран схрестив руки на грудях, відкинув голову на спинку крісла, прикрив очі, простягнув ноги, перекриваючи тим самим весь прохід по кімнаті. Це була його улюблена поза для роздумів.

― Якщо Блітц навчився діставати серцевини з паличок, то більша імовірність того, що тепер він полює на палички, ніж на сировину, чи не так? ― сказав він. Бонд відчув як червоніють вуха. Так, це було очевидно. Дуже логічно, він би точно сам допетрав до цього, якби зупинився і трошки подумав. Зробив крок назад і побачив картину повністю. ― Однак з якоїсь причини він вирішив, що йому потрібні саме аврори, ― продовжував тим часом Моран. ― Той хлопець, що привів арештованих, сказав, що маги, які вас зустріли, були сильні і гарно навчані. Зауважив, що ви певно б там всі і полягли, якби не твоє заклинання сну. Скоріш за все Саллі була приманкою, на яку б ми вийшли рано, чи пізно. Спочатку той хлопець з третього кабінету, а тепер ти з Фредом. Вона відправляла вас до Блітца і його людей, щоб… Щоб отримати жили дракона з ваших паличок. Або не тільки жили, ми не знаємо. Та їм потрібні серцевини очевидно сильних паличок, а сильні палички у сильних чаклунів.

― Хочеш сказати, що Блітц відкрив полювання на аврорів? ― Бонд дістав з шафи піджак. ― Це звучить якось надто неймовірно. До того ж самого Блітца на складі не було.

― Не на аврорів, а на палички, ― похитав головою Моран, а потім відкрив очі і насупився. ― Хоча, можливо ти правий. Можливо склад штабу знову хочуть підчистити.

― Знову?! Таке вже було? ― Бонд здивовано глянув на напарника. ― Тільки не кажи, що Мілвертон настільки впливовий, аби зменшити особовий склад штабу аврорів. Він же навіть не в міністерстві працює!

― Йому і не треба працювати в міністерстві, ― похмуро пробурмотів Моран. ― Він зробить це руками злочинців. Ти готовий? ― він позирнув на Бонда. Той саме застібнув останній ґудзик піджака і кивнув. ― Добре, тоді повертаємося в штаб. Ти займешся опитом арештованих, а я скличу збори. Навіть якщо я помиляюся, нам треба бути тепер обережними. Всім нам.

Залишок дня виявився для Бонда важким: допит вісьмох затриманих лише спочатку здався простою справою, але в процесі висмоктав всі сили. Якщо зібрати все сказане затриманими до купи, то виходило, що вони фактично найманці і мали одне просте завдання: надерти дупи бісовим аврорам. За кожного переможеного і його паличку платили по двадцять галеонів, але були і кілька доволі цікавих виключень: за голову Джека обіцяли одразу сотню галеонів, за Моранову ― п'ятсот, а за живого Бонда, хоча арештовані чомусь в один голос називали його Морановою зеленню, замовник обіцяв п'ятдесят галеонів. З одного боку Бонду було образливо, що його оцінили так низько, а з іншого він хоча б попав у список важливих персон. Сказали вони і дещо значно цікавіше, аніж свої розцінки. Як з'ясувалося, наймало їх двоє людей, одним звичайно був Блітц Ендерс, а другим ― Ейс Вард.

― І як же вглядав твій Ейс Вард? ― втомлено запитав Бонд у арештованого. Той дивився кудись у точку за його спиною абсолютно затуманеним поглядом: ще чверть годину тому він буянив і відмовлявся говорити, та ковток сировотки правди зробив свою справу і арештований розговорився. ― Який був на зріст, який мав колір очей, волосся? Родимки, чи шрами були?

― Зростом трохи нижче мене, ― загальмовано відповів арештований, ― волосся каштанове, очі карі. Ні родимок, ні видимих шрамів. Тільки очі в нього блищали, дивно так… Наче він навіжений.

Більше дістати з нього не вийшло. Поки Бонд займався арештованими, Моран провів загальні позачергові збори штабу аврорів. Зазвичай він влаштовував такі тільки коли вів великі справи, для яких потребував людей. Наприклад, коли в процесі була справа з контрабандою магічних звірів, Моран скликав збори двічі, та жодного разу Бонд не брав в них участі. Тепер же Джек відволік його від допиту і сказав, що Бонд має бути присутнім.

Збори проходили в просторому кабінеті, де столів було значно більше, а аврори виглядали менш приязними, аніж колеги Бонда. Всі вони стояли і дивилися на Морана, який завмер біля великої дошки об'яв на стіні. Ту прикрашали фото розшукуваних злочинців, зниклих людей, або якісь вирізки з газет. Бонд був тут кілька разів, але ніколи уважно не придивлявся до дошки. Перед ним до кабінету проскочило ще кілька хлопців, Бонд з Джеком були останніми.

― Я зібрав вас, бо маю неприємну новину, ― оголосив Моран. Його голос, незвично гучно прокотився приміщенням. Після цього в кабінеті запала мертва тиша. ― На аврорів розпочали полювання. Блітц Ендерс оголосив нагороду за паличку і життя кожного з вас. Через це від сьогодні і поки Блітца Ендерса не буде схоплено, штаб аврорів працюватиме у режимі повної готовності постійно. Заради вашої безпеки, на виклики тепер ходіть не менш як по троє людей в групі. Залишати на чергуванні одного аврора від кабінету тепер суворо заборонено. Я знаю, що не у всіх кабінетах достатньо людей, тому я вже надіслав запит у сектор виявлення та конфіскації підробних амулетів, а також в управління нелегального використання чарів.

Зі сторони аврорів почулися зітхання. Бонд міг їх зрозуміти: обидва ці підрозділи, хоч і мали суміжні справи зі штабом, та сказати, що працівники звідти сильно їм допоможуть, було не можна.

― Знаю, що користі з них буде небагато, але все ж більше, аніж нічого, ― Моран кинув похмурий погляд на тих сміливців, що виражали своє невдоволення в перших рядах. ― Також до того моменту, як ми схопимо Блітца, можете забути про повторні відпустки. Відпочивати ходять тільки ті, хто свої два тижні ще не відгуляв в цьому році. Чим швидше схопимо цього засранця і всіх, хто на нього працює, тим більша імовірність, що відмічатимете Різдво з родинами, а не на роботі.

Цього разу ніхто з аврорів навіть невдоволено бурмотіти не став. На подив Бонда, всі прийняли цю новину спокійно.

― І на останок, ― Моран окинув поглядом всіх присутніх. Його погляд на мить зупинився на Бонді. Тому в цей момент подумалося, що з висоти свого зросту Моран певно бачить всіх присутніх тут. ― Я забороняю геройствувати і помирати. На вас всіх хтось чекає вдома, а якщо не чекає, час завести хоча б кактус. Мене всі зрозуміли?

Кабінетом прокотився веселий смішок, але і недружнє, хоча і впевнене "так" не змусило себе чекати.

― Чудово, тоді повертаємося до роботи.

На виході з кабінету Моран спіймав Бонда за плече.

― Зачекай. Що у тебе залишилося на сьогодні з арештованими?

― Е-е, ― Бонд швиденько підняв у пам'яті порядок оформлення документів. ― Ще двох допитати, хоча не думаю, що там буде щось цікаве, оформити папірці і я хотів спробувати ще дістати з одного з них більш детальний опис Ейса Варда.

― Кого-кого? ― брови Морана поповзли на лоба. ― Варда? Хтось з арештованих його бачив?

― Двох найняв саме він, ― кивнув Бонд. ― Що тебе так дивує?

Моран не поспішав відповідати. Задумливо дивився на стіну, закусив губу. Мучити його питаннями зараз не було ніякого сенсу: Моран повністю поринув в свої думки і поки не закінчить їх обробляти, не почує жодного слова.

― Ейс Вард ― це неіснуюча людина, ― нарешті сказав він, продовжуючи сверлити поглядом стіну. ― У нього є банківський рахунок, але він ніколи не приходив в Ґрінґотс. Його ім'я регулярно фігурує в маґлівських документах на оренду приміщень, транспортні перевезення і таке інше, але він не має паспорту і такого учня в цьому сторіччі в Гоґвартсі не було, як і в Ільверморні, як і в Шармбатоні. Раніше жоден підозрюваний, чи звинувачений злочинець не казав, що бачив Ейса Варда, і тим паче не міг описати його зовнішність.

― Хочеш сказати, що Ейс Вард ― це може бути не одна людина під одним ім'ям? ― Бонд насупився. ― Я опитав двох арештованих і за загальним описом вони бачили одного і того ж хлопця.

― Оце мене і хвилює, ― пробурмотів Моран похмуро. ― Гаразд, почитаю що ти там занотував сьогодні, я взагалі про інше сказати хотів, ― він підняв погляд і зазирнув Бонду прямо в очі. ― Тобі треба сходити у відпустку.

― Що?!

На його голос обернулися двоє дівчат-аврорів, що саме покидали загальний кабінет. Схоже, кричати все ж було зайвим, але здивування та обурення такою пропозицією розгнівали Бонда майже моментально. Моран, втім, дивився на нього так, наче Бонд був дитиною, якій не купили цукерку.

― Ти тільки що заявив про повну готовність всього штабу, сказав, що людей не вистачає, а тепер хочеш мене відправити у відпустку? ― роздратовано прошипів Бонд вже тихіше. ― Де в цьому логіка? Нам і так не вистачало людей на чергування по двоє, Фред зараз у Мунґо, як ти збираєшся дотримуватися своїх же рекомендацій?

― Фред повернеться максимум за тиждень, в цей час я сам підміню його чергування, ― спокійно пояснив Моран. ― І з мене на чергуванні буде більше користі, аніж з будь-кого іншого. Стосовно тебе: я відправляю тебе у відпустку, бо не вірю, що до кінця року ми зможемо остаточно закрити справу Блітца Ендерса. Коли ми дістанемо його, почнеться більш серйозне розслідування і на відпочинок вже не буде часу. Тобі варто сходити у відпустку зараз, по-перше, тому що потім не буде змоги, по-друге, тому що ти втомився і тобі вже час зробити паузу, відпочити і зібратися з думками, а по-третє, ― Моран трохи зам'явся, наче підбирав правильні слова, і коли він заговорив його голос звучав значно м'якіше, ― по-третє, коли ми спіймаємо Блітца Ендерса, ти будеш мені потрібен. Цілий, здоровий і зі свіжою головою. Відпочинь, розвійся. Повір мені, найцікавіше ти навряд пропустиш.

Бонд повільно видихнув повітря. Він хотів би заперечити Морану, хотів би сказати, що зараз його присутність в штабі потрібна, як ніколи, але за великим рахунком, у нього не було аргументів проти хоч однієї з тез Морана. Фред дійсно скоро повернеться. Моран дійсно може впоратися сам. А Бонд дійсно втомився від документів, біганини та цієї останньої бійки і може почати робити через це помилки. В поточній ситуації, помилки можуть бути фатальними.

― Я зрозумів, ― зітхнув він тихо. ― Я закінчу з допитами і напишу заяву. Але пообіцяй мені, що якщо буде потрібна допомога, ти пришлеш патронуса. Бо знаю я тебе, всім наказав ходити на чергування по троє, а сам попрешся наодинці, ― Бонд криво всміхнувся. ― Побережи свою дупу, Моране.

Моран всміхнувся йому у відповідь.

― Обіцяю берегти. І патронуса пришлю, якщо треба буде, не переймайся.

Він не збрехав. Хоч за два тижні відпустки білий патронус вовк Бонда жодного разу не потурбував, але, як пізніше сказав Джек, Моран дурниць за цей час не робив. Насправді жовтень ще пройшов відносно тихо. Поки Бонд відсипався вдома, їздив в гості до матінки та навідував старих друзів та однокласників, штаб продовжував свою роботу звичайним порядком. Фред повернувся до роботи через чотири дні, ще два розбирав папери, потім повернувся і до чергувань. Двічі відбувалися сутички аврорів зі злочинцями, які намагалися поцупити у них палички, або напасти, до міністерства звернувся ще один маг, з палички якого зникла серцевина, але на цьому все. Приблизно так само пройшов і залишок жовтня: в останні дні Бонду перепала справа про втрачену паличку, але як з'ясувалося пізніше, власник палички хотів лише отримати від міністерства компенсацію і насправді нічого не втрачав. Мабуть, відпочинок пішов Бонду на користь, бо цю "справу" він розкрив за три години.

А от листопад приніс їм справжні проблеми. Другого числа в шостий кабінет увірвався патронус орел з проханням про допомогу. Джек і Бонд, які чергували в той ранок одразу ж зірвались на названу адресу і опинились посеред справжньої магічної битви. Бонду доводилося одного разу брати участь в чомусь настільки ж грандіозному, ще в Америці, але тоді битва проходила доволі далеко від маґлівських районів, а тут нападники мало не рознесли торговельний центр. При чому мало не рознесли його тілами аврорів. Двоє рядових після цього потрапили в Мунґо і цілителі повідомили, що навряд вони встануть на ноги до кінця року. Ще п'ятьох обіцяли повернути впродовж місяця, а Бонд після тої битви обзавівся першим шрамом на цій посаді: одна з залізяк, якими розкидувався нападник, як зброєю, проштрикнула Бонду плече та поламала плечову кістку. Цілителі Мунґо, звісно, поправили все за два дні, та на виведення шраму потрібно було більше часу, а часу катастрофічно не вистачало. Моран не хотів допускати Бонда до роботи так швидко, бурчав щось про реабілітацію, однак людей в штабі поменшало, Бонд наполягав, Морану довелося поступитися.

За тиждень вони ледве розгребли наслідки тієї бійки і нарешті закінчили підчищати пам'ять свідкам, коли в шостий кабінет завалився патронус лис і голосом Джека викликав підмогу в Ґлазґо. Тоді вони запізнилися: ще двоє рядових аврорів потрапили в Мунґо і цього разу, вони втратили палички. Як з'ясувалося ще за кілька днів, коли нарешті вдалося затримати одного з нападників, ціна за голову і паличку аврора підвищилась до сорока галеонів, тож і охочих заробити побільшало.

В другій половині листопада Бонд працював по дванадцять годин і з одним вихідним на тижні. Моран, здається, не відпочивав взагалі і залишав кабінет лише щоб поспати. Не те щоб інші працювали значно менше. У всій цій метушні Бонд мало не забув про день народження Морана. Згадав лише двадцятого числа ввечері, за дев'ять годин до нової зміни і лише дивом, точніше з допомогою Вільяма, зміг дістати для напарника пляшку колекційного віскі до ранку. Моран подарунок оцінив, і запропонував розпити після того, як вони спіймають Блітца Ендерса, хвіст якого вже чітко бачив кожен з них.

Двадцять четвертого числа під час чергової сутички Блітцу вдалося втекти від Фреда. Двадцять восьмого числа, рядові аврори, потрапивши в засідку, дали прекрасний бій і майже змогли затримати Ендерса, та їм трохи не вистачило для цього сил. А в ніч з тридцятого листопада на перше грудня, коли в кабінеті на чергуванні залишилися Бонд з Мораном, до них влетів патронус ящірка і оголосив, що потребує підтримки, щоб схопити Ендерса зараз у Кардіффі. Бонд з Мораном роз'явились в той же момент.

Порт Кардіффа зустрів їх густим туманом та спалахами заклинань. Аврор, що викликав патронуса, ховався за кутом металевого контейнера і, схоже, був дуже радий побачити тут саме Морана.

― Ми прибули на виклик, тут маґли наче бачили спалахи заклинань, але коли прибули, потрапили в засідку, ― почав він пояснювати, дивлячись виключно на Морана. Не те щоб Бонд ревнував, але хотілося б і до себе уваги.

― Скільки вас було і скільки їх? ― похмуро запитав Моран, вглядаючись в туман. Десь ближче до води виднілися спалахи заклинань.

― Нас троє, Джим і Кессі прикрили мене, щоб я міг викликати допомогу, вони б'ються, ― пробурмотів хлопець. ― А їх… Не скажу точно. Бачив Блітца та ще чотирьох, але може бути більше, в тумані не видно.

― Ясно, ― Моран скинув паличку до неба, на кінчику загорівся червоний вогник. ― Шість, сім… Вісім. Отже їх шестеро, двоє наших. Бонде, ― Моран поглянув на напарника і криво усміхнувся. ― Прикриваєш мене, піклуєшся про те, щоб Джим і Кессі вибралися цілими. Я займусь Блітцом і тим що буде по дорозі до нього, зрозумів? ― Бонд коротко кивнув. ― Чудово, тоді пішли. І ти, малий, теж, ― Моран кинув швидкий погляд на аврора. ― Знадобишся.

З цими словами Моран роз'явився.

― Ненавиджу, коли він так робить, ― прошипів Бонд, а потім глянув на хлопця, якого йому залишили. ― Паличка при тобі?

Той стримано кивнув.

― Чудово, тоді я спробую приспати всіх там, а ти діставай своїх напарників.

Для накладання чар сну наближатися до супротивника було не треба, але все ж потрібно було його бачити. Бонд вивчив ці чари на випускних курсах Гоґвортсу, але згадав не так давно. Корисна штука, коли треба знешкодити ворога, особливо якщо той не очікує такої атаки. Та втім цього разу спрацювало не так добре, як минулого.

Підкравшись ближче до поля бою і почавши чари, Бонд встиг приспати лише найближчого мага, який саме засипав прокляттями разом з напарником дівчину, Кессі, затиснувши її в кутку. Вона, насправді чудово їх відволікала і дала своєму другу достатньо часу, та з кожною хвилиною бою її положення ставало все складнішим, тож Бонд встиг саме вчасно. Однак попередити ґвалт, який підняв другий нападник, він не встиг.

― Ще аврори! ― гаркнув той так, що, мабуть, і в місті почули, одночасно випускаючи з палички зелений спалах. Бонд роз'явився швидше аніж заклинання долетіло до нього, опинився на контейнері і вже звідти спробував паралізувати нападника, та все виявилося не так просто. Той захистився, а в наступну мить вже був у Бонда за спиною. Бонд встиг помітити, як на кінчику палички за ним загоряється зелений вогник, та не став чекати коли той сформується: трансфігурував метал контейнера під ногами нападника у воду і той провалився всередину зі здивованим зойком. Вслід йому Бонд відправив ще одне паралізуюче заклинання. Пряме попадання.

З контейнера трохи краще було видно основне поле бою: через ряд з двох контейнерів аврор Джим відбивався одразу від трьох нападників і за цим зі сторони спостерігав Блітц. Спостерігав і нахабно всміхався. Хлопчина, на ім'я Джим, тримався гарно, але з останніх сил. Йому було років двадцять, можливо навіть ровесник Бонда. Він являвся і роз'являвся, творив паралізуючі чари і з усіх сил відбивався від наступу, та його очевидно притискали.

Час було втрутитися, однак якщо Бонд зосередиться на бійці, Блітц вдарить йому в спину. Де в ім'я мерлінової бороди носить Морана?

Блітц підняв паличку. Оце вже погано. Внизу Кессі та другий хлопець чекають вказівок. Бонду треба терміново придумати план дій… Та перш ніж він встиг дати знак нападати, перед Блітцем явився Моран. Один рух, між ними спалахує магія, а наступної миті вони знову зникають. Десь поблизу чується вибух.

― А без спецефектів ніяк? ― бурчить собі під ніс Бонд і рукою показує аврорам внизу нападати.

Це був би гарний напад, якби вони атакували непомітно, та не склалося. Перше заклинання Кессі заблокував один з нападників і в той же момент вони роз'явились, спробувавши взяти аврорів в коло. Це були не звичайні шукачі пригод на дупу, вони діяли значно краще. Бонд спробував зайти за спину одному з них і паралізувати, та його план провалився. До того ж маг схопив його за руку, не даючи створити заклинання і мало не вихопив у нього паличку. Поки Бонд з ним розбирався, до суперників доєднався ще один маг, як би не той, якого Бонд приспав на початку. Десь за спиною скрикнула Кессі. Чорт. Бонд роз'явився подалі від мага, знову скочив на контейнер, секунда на роздуми. Вони чудово блокують атаки, отже треба відволікти їх увагу. За спиною Бонда почувся звук явлення. Змах палички, спалах. Здоровий важкий маг зойкує і скидує ліву руку, аби прикрити очі, але заклинання засліплення вже діє. Ще мить і нападник валяється зв'язаний як гусінь, а його паличка відлетіла прямо в руки Бонду. Що ж, один є, час допомогти іншим.

Коли Бонд до них спускається, той хлопець, що їх викликав лежить у калюжі крові, а Кессі валяється в кутку і не подає ознак життя. Джим теж в крові, відбивається від трьох магів одразу. Ці посіпаки Блітца… Бонд змахує паличкою і всі троє нападників провалюються в бетонний пірс по груди. Чорт, він хотів закопати їх по шию, але схоже концентрації на трьох не вистачило. Паралізувати одного, знезброїти іншого, ухилитися від швидкого заклинання третього, який примудрився визволити руку і спробувати захиститися. Бонд знезброює і його, а потім з насолодою наступає черевиком йому на обличчя, розбиваючи носа.

― Джиме, ти про себе подбаєш?

― Так! Допоможіть Кессі і Марку…

Бонд не втрачає часу. Спочатку хлопець у крові: явитися поруч, знайти поранення, зупинити кров. Втрата велика, малий вже відключився, це кепсько, але не критично.

― Акціо настоянка, ― бурмоче Бонд під носа, сунувши паличку в кишеню. Пляшечка слухняно стрибає до рук. ― Дякую, Генрі, що навчив носити такі штуки при собі.

Найскладніше ― змусити безсвідомного Марка ковтнути зілля, але і це Бонду вдається. Тепер Кессі. Пульс є, значить не смертельне прокляття, вже добре. Крові теж немає, а це вже погано, бо що саме з нею ― не ясно.

― Джиме, ― Бонд зиркає на єдиного притомного колегу навколо. Той блідий, як смерть, варто було б і йому кров зупинити, та краще вже цим займуться цілителі. ― Бери цих двох і дуйте в Мунґо, зможеш?

Хлопець киває, присідає поміж тіл колег, бере їх за плечі і в наступну мить роз'являється. Бонд сподівається, що Кессі встигнуть допомогти, бо чорна слина, яка стікала з її рота по щоці Бонду дуже не сподобалась. Втім тут він зробив все що міг, тож тепер час навідатися до Морана і Блітца. Звідти саме пролунав ще один вибух.

Бонд явився біля здоровенного сухого ремонтного доку, по краю якого майже танцювали Моран з Блітцем, перекидаючись заклинаннями. Блітц вже виглядав виснаженим, в той час, як Моран, здається лише входив у смак. Чорт забирай, Бонд був майже певний, що той всміхається і отримує щире задоволення від цієї бійки. Невже знайшов гідного суперника? Мантія і костюм Блітца були подрані, наче по них ріжуче заклинання пройшлося, та тіло не зачепило. Його світле, охайно вкладене минулого разу волосся, тепер спадало пасмами на лоба. Втім, попри пошарпаний вигляд, Блітц непогано захищався від заклинань Морана і навіть намагався нападати: кинув під ноги Морану вибухове заклинання, а одразу за ним ― зелений спалах смертельного прокляття, яке, втім, відскочило від пальта Морана.

"Все ж гарний у Гердера експеримент", ― з заздрістю подумав Бонд. Йому варто було влізти в бійку, допомогти Морану, заарештувати нарешті Блітца і не дати йому ще раз втекти. Та в наступну мить Блітц випустив якесь дивне заклинання, рожеве, з пурпуровим відливом, яке замість того, щоб відскочити від щитових чарів Морана, спалахнуло і утворило яскравий міст між його паличкою та паличкою Блітца.

― Попався! ― вигукнув останній весело, гнівно. Його очі сяяли відблиском цього заклинання. Рожеве світло поступово наближалося до Моранової палички, поглинаючи щитові чари. Бонду не треба бути спеціалістом, що зрозуміти, що це щось кепське і коли воно дістнеться Морана, добра не буде. Моран це теж зрозумів, тож скинув щитові чари, а коли рожевий промінь майнув до нього спіймав його правою рукою.

― Мерлінова борода, ― прошепотів Бонд не вірячи своїм очам. ― То от про які фокуси в рукаві ти казав, засранцю…

Моран тим часом змахнув паличкою. Блітца відкинуло на кілька метрів від краю доку, а потім утворені чарами мотузки, прудко зв'язали знерухомлене тіло. Паличка Блітца відлетіла в сторону, втім рожеве заклинання, тепер вже кулею продовжувало мерехтіти в правій руці Морана. Бонд явився поруч. Зір його не підвів: Моран всміхався широкою задоволеною посмішкою, а в його очах химерно відблискувало рожеве заклинання.

― Попався, ― сказав він, а потім стиснув заклинання в кулак, тим самим його розвіюючи. Куля востаннє спалахнула і зникла, залишаючи їх в туманній темряві порту. ― Більше не побігаєш, Блітц Ендерс.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Данаріс
27.02.2023 20:48
До частини "10. Осіннє полювання"
Спойлер!
Напружена бійка і тут А БЕЗ СПЕЦЕФЕКТІВ НЕ МОЖНА? Крикнула, дякую хд Тепер відчуваю, як потроху накочує, бо вже осінь, скоро цей самий день, коли Моран помре. От для чого вбивати його? 😑😑 P.S.: Моран, який гепнувся зі стільця — стеню.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Наталя (BurningBright)
    28.02.2023 21:48
    До частини "10. Осіннє полювання"
    Спойлер!
    Цікаво, що ти на цьому розділі почала відчувати, що от-от, наближається той день) Ну і так, Моран і стілець - це найкраща частина розділу))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • YayaTyts
    31.03.2023 23:53
    До частини "10. Осіннє полювання"
    Спойлер!
    Ні, мені ще більше подобається подарунок Бонду та діалог з Лестрейдом: — ти мене не любиш — я не по хлопцям
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше